Ушанування пам'яті водія та механіка, танкіста Віталія Козака.

Він провів найбільшу кількість бойових виїздів на танку в своєму підрозділі і відзначався як найкращий водій.

Віталій народився у 1987 році в селі Слобода-Підлісівська на Вінниччині, де й пройшло його дитинство. У родині він був найстаршим з трьох дітей - мав молодших брата та сестру.

"У хлопця було типовим сільським дитинством. З ранніх років він проявляв надзвичайну відповідальність і старанність. Батьки завжди могли розраховувати на нього, адже Віталій, будучи старшим з дітей, виявляв себе справжнім дорослим," – згадує його сестра Людмила.

Вона згадує, що ще в дитинстві Віталій виявляв значний інтерес до технічних наук і мав пристрасть до різноманітної техніки. Він навіть збирав моделі мотоциклів та автомобілів. З часом це захоплення перетворилося на професію машиніста-тракториста.

"Віталій завжди користувався повагою серед своїх товаришів. Він мав гострий розум і вмілі руки. Завдяки своїй старанності, йому вдалося самостійно опанувати професію будівельника. Був чуйним і завжди готовим прийти на допомогу. Багато мешканців села вдячні йому за його вміння та підтримку," - ділиться сестра воїна.

Людмила згадує, що брат не міг знайти роботу у рідному селі, тому вирішив шукати кращої долі у столиці. У Києві Віталій працював на будівництві спеціалістом з оздоблювальних робіт. За словами рідних, працював тяжко й багато, адже чоловік прагнув забезпечувати сім'ю.

Саме в Києві, столиці України, його спіткала повномасштабна війна. Сестра з гордістю розповідає, як він, без жодних сумнівів, став добровольцем у загоні тероборони та активно долучився до захисту столиці. Коли ворога вигнали з Київського регіону, він зміг повернутися до відносно спокійного життя. Проте вже 26 січня 2023 року він знову мобілізувався і приєднався до Збройних Сил України.

Віталій служив в окремій механізованій бригаді 2-го танкового взводу 3-ї танкової роти танкового батальйону в/ч А4718.

В навчальному центрі він здобув фах механіка-водія танка. У грудні 2023 року захисник отримав контузію, яка призвела до тривалих проблем зі здоров'ям. Проте це не стало на заваді його відданості, і він продовжував захищати свою країну, маючи за весь час служби лише два тижні відпустки.

"Його товариші вважали його Козанчелом, а позивний у нього звучав як "Козак". Віталій вирізнявся неймовірною надійністю та відданістю, завжди готовий прийти на допомогу своїм бойовим побратимам, навіть попри ризик для власного життя. Він мав найбільше бойових виїздів у своєму підрозділі і навіть здобув репутацію найкращого водія-механіка", - ділиться Людмила.

Життя Віталія Козака трагічно завершилось 6 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Новоіванівки в Суджанському районі Курської області. Внаслідок нападу ворожого FPV-дрона військовослужбовець отримав тяжкі поранення, які виявились несумісними з життям.

"Однієї миті ми втратили рідного чоловіка, частину нашого серця, яка належала всій родині. Віталік залишиться в наших душах яскравим символом доброти, відваги та мужності, він є нашим Героїм і гордістю. Спи спокійно, любий! Тепер ти вічно під захистом небес, а над твоєю могилою буде гордо майоріти синьо-жовтий прапор," - з сумом говорить його сестра.

У бійця є син, батьки, а також брат і сестра.

Людмила зареєструвала на сайті Президента петицію з проханням присвоїти Віталію Козаку звання Героя України, яка на момент цієї публікації набрала вже понад 21000 із 25000 необхідних підписів. Свій голос на підтримку петиції можна подати ще упродовж 15 днів.