Вшанування пам'яті сержанта Андрія Романюка, командира підрозділу ударних безпілотних літальних апаратів, відомого під позивним "Воробей".

Жив війною і боротьбою за Україну

Андрій Романюк із позивним "Воробєй" був активним учасником Революції Гідності, а також добровольцем у конфлікті між Росією та Україною. Він обіймав посаду сержанта та керував відділенням ударних безпілотних авіаційних систем 49-го окремого штурмового батальйону "Карпатська Січ". На жаль, він загинув 28 жовтня 2024 року в Донецькій області. Підрозділ БПЛА, в якому служив Андрій, тепер носить назву "Група Воробʼя".

Андрій походив з Вінниці. У підлітковому віці він активно підтримував Революцію Гідності, беручи участь як у вінницькому, так і в київському Майдані. Згідно з інформацією з Вікіпедії, він відвідував Київ двічі в найнапруженіші моменти, зокрема в ніч на 19 лютого, коли полум'я охопило Будинок профспілок.

"Увесь наступний день тримав оборону на барикадах, потрапив під струмінь крижаної води з водомета. Як розповідав згодом "Воробєй", під час протистояння йому навіть вдалось відібрати у міліціонерів "беркутівський" щит. Був на Майдані і 20 лютого під час масового розстрілу на Інститутській. Після поверненя додому близько місяця лікувався від отруєння газом, а після одужання почав шукати батальйон, аби вирушити на війну", - йдеться в меморіальній статті.

У 2014 році, в молодому віці, Андрій зміг приєднатися до військових формувань лише через добровольчий батальйон, у якому він відстоював державний суверенітет в Луганській області. Він виконував обов'язки розвідника та снайпера. Додому хлопець повернувся лише тоді, коли соціальні служби почали загрожувати його матері позбавленням батьківських прав через те, що її син був на війні. Проте пізніше Андрій знову вирушив на фронт, служачи в батальйоні "Азов" на Донеччині.

"Андрія неможливо було зупинити. Він гордився тим, що служить добровольцем. Без будь-якого визнання, без зарплати, без нагород — не через примус. Боротьба була частиною його єства... Андрій не отримував військової освіти, але вмів ефективно керувати підрозділом, майстерно планував операції, піклувався про своїх побратимів і під час повномасштабної війни вражав ворога, виступаючи як піхотинець та оператор БПЛА," - зазначила його подруга, українська активістка та військовослужбовиця Аліна Боднар.

Вона зазначила, що молодий чоловік двічі зазнавав серйозних травм, але щоразу повертався до служби "з нуля". Його відзначили Хрестом Хоробрих за участь у боях у Серебрянському лісі.

"Андрій жив війною і боротьбою за Україну, вмів працювати з розумом і натхненням, берегти своїх людей. Він підлітком прийшов на Майдан, потім брав участь в АТО. В усіх життєвих випробуваннях був світлим, жертовним і вірним. І поклав своє життя за свободу і життя інших", - згадувала української мисткиня та захисниця Єлизавета Жарікова.

"Андрій не відчував страху перед смертю. Але зустрівши свою кохану, він сповнився енергією, почав мріяти про майбутнє в мирному житті," - зазначала Аліна Боднар.

На жаль, молодий чоловік не встиг побудувати родину. Йому вічно 26 років.

За словами товаришів, у день загибелі "Група Воробʼя" поверталася з позицій, що знаходилися між Нью-Йорком і Торецьком. Хлопці зупинилися, щоб змінити форму. У цей критичний момент в їх автомобіль влучила ворожа ракета "Ланцет". Внаслідок цього весь екіпаж, що перебував у машині, отримав тяжкі поранення від осколків. Андрій намагався врятувати одного з важкопоранених побратимів, але, не помітивши, як втратив багато крові, сам також опинився в небезпеці...

Сержанта на кладовищі Сабарів у Вінниці.

"Я щиро прагну, аби ми й далі боролися за Андрія, щоб втілювали в життя все те, що він робив заради перемоги. Мені важливо, щоб його пам'ятали завжди, адже він здійснював надзвичайно сміливі вчинки", - ділиться своїми думками його кохана Тетяна Білинець. Вона разом із друзями активно підтримує "Групу Воробʼя" та інші підрозділи Сил Оборони, організовуючи волонтерські збори.