У шану історика та перекладача Сергія Заїковського, відомого під позивним "Деймос Фобос".

Виділявся значним обсягом знань, пронизливістю думок та постійною іронічністю.

Сергій народився 2 липня 1994 року в селищі Драбів Черкаської області.

Після закінчення школи я продовжив навчання на історичному факультеті Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Моя спеціалізація була у галузі історії стародавніх цивілізацій та середньовіччя, де я успішно захистив дипломну роботу на тему "Ветерани римської армії в провінції Дакія".

Юнак був активним учасником Революції Гідності.

Дипломований історик будував кар'єру перекладача та публіциста у Києві. Сергій був головним перекладачем видавництва "Пломінь". Під його керівництвом колеги працювали над перекладом, наприклад, збірки есе "Самурай Заходу" французького історика Домініка Веннера.

Доктор історичних наук Костянтин Рахно ділиться інформацією про те, що разом із Сергієм вони обговорювали підготовку до публікації унікального твору Ігоря Качуровського, присвяченого українській міфології. Крім того, молодий дослідник планував видати "Культові таємні союзи германців" авторства Отто Гьофлера.

Лекції Сергія збирали сотні слухачів. Він писав статті для медіа та брав інтерв'ю в українських дослідників. Працював над темами індоєвропеїстики, порівняльного релігієзнавства, історії політичних рухів 1920-30-х років і повоєнних правих рухів в Європі, зокрема, й в Україні.

У 2021 році він служив кулеметником у добровольчому підрозділі "Фрайкор" і брав участь у бойових операціях поблизу Авдіївки. Вибрав собі позивний "Деймос Фобос", на честь двох супутників планети Марс.

На початку повномасштабної війни Сергій одразу вирішив стати на захист своєї країни і 24 лютого 2022 року приєднався до територіальної оборони. Він займав посаду другого номера в протитанковому підрозділі взводу спеціальних сил "Азов".

Деймос вирізнявся серед інших своєю унікальністю та рідкісністю. Такі люди стали справжньою рідкістю, навіть у середовищі, яке зазвичай вважається правим. Тут плебейська, шудрівська правизна часто вимірюється фізичними показниками, обсягом випитого пива, релігійною практикою, активністю на вечірках з штовханинами та кількома лекціями. І вже добре, якщо лектор має вищу освіту, не має судимостей і перебуває в тверезому стані.

Заїковський відкрив для себе нові, вищі горизонти. Він захоплювався читанням літератури різними мовами, прагнучи зрозуміти світову індоєвропеїстику, українську аріософію та класичний традиціоналізм. Його розмови торкалися незвичних, високих тем, які виходили за межі буденності. Він намагався мислити самостійно і знаходити власну перспективу.

Сергій, володіючи щирістю, добротою, щедрістю та високою культурою, мав рідкісний у наш час дар об'єднувати людей навколо спільних ідей. "Пломінь" став яскравим проектом, який залишався малозрозумілим для бізнесменів та політиків, а також для широких мас, що тяжіють до пролетаріату. Таку думку висловив доктор історичних наук Костянтин Рахно у своїй публікації на Facebook.

Сергій Заїковський трагічно загинув 24 березня 2022 року під час контрнаступальних дій українських військових, коли відбувався штурм села Лук'янівка в Баришівському районі Київської області.

"Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку, у складі протитанкового взводу 1 батальйону ОПСП ЗСУ "Азов". Сергій разом із другом Денисом Котенком (1-м номером) на правому фланзі атаки в селі Лук'янівка зустрів бій із танком: відбулася дуель українського танка та декількох російських. В ході бою, постріл з танку влучив в місце неподалік, обоє загинули на місці", - зазначили у Товаристві українських рідновірів.

У листопаді того ж року, на честь українського захисника, французьке видавництво "Sentiers perdus" випустило перевидання книги Адріано Ромуальді, присвячене Сергію Заїковському. У заяві видавництва зазначалося, що він був не лише відданим активістом, але й пристрасним інтелектуалом.

Військовослужбовця поховали в його рідному селищі — Драбів.

У Сергія є батьки, які залишилися з ним. Його сестра, що служила бойовим медиком, також втратила життя на полі бою.

Сергія Заїковського посмертно відзначено орденом "За мужність" III ступеня, а також нагородою "За внесок в оборону Києва".