Орбан висловив думку про військову вразливість Росії в контексті НАТО: які справжні причини та значення слів угорського лідера.

Нещодавні заяви прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана в інтерв'ю французьким медіа про те, що Росія розуміє "лише мову сили" та "занадто слабка, аби напасти на НАТО", викликали обурення в російської аудиторії, яка довгі роки вважала його одним із небагатьох проросійських лідерів у Європі, фактично навіть своїм союзником.

Про це йшлося в матеріалі нашого видання, однак справжні мотиви та сенс висловлювань лідера Угорщини потребують окремого детального аналізу.

Орбан підкреслює важливість укладення угоди між США та Росією щодо України без залучення Європи.

Варто зазначити, що Орбан може вважатися проросійським політиком здебільшого у плані публічної риторики. На практиці він більше прокитайський, адже Пекін активно інвестує в економіку Угорщини та розглядає її як один із плацдармів для ширшого виходу на ринки Євросоюзу. Щодо України - угорський прем'єр розглядає її як регіонального конкурента, тому навряд чи бажатиме нам успіхів, економічних або тим паче військових. Тому він продовжує наполягати на тому, що тільки США і Росія, без участі Європи, зможуть завершити війну в Україні.

Не забуваймо також, що до 2024 року угорський прем'єр активно прагнув виступити посередником у мирному врегулюванні конфлікту в Україні. Він здійснював поїздки з "мирними місіями" до Києва та Москви, відкрито висловлюючи свої сподівання на можливість діалогу. Проте, після інтенсивних, хоча й не надто успішних дипломатичних зусиль адміністрації Дональда Трампа, Орбан суттєво зменшив свою активність у цій сфері та знизив риторику щодо війни в Україні. Як видно з його інтерв'ю, він все ще переконаний, що Україна повільно програє, і наполягає на укладенні мирної угоди між США та Росією без участі Європи.

Орбан і інші прихильники "євроскептицизму" в Європі опинилися в стані політичної невизначеності.

Особисті добрі стосунки між Віктором Орбаном та Дональдом Трампом не приносять суттєвої вигоди Угорщині, зокрема її економіка залишається сильно залежною від Європейського Союзу. Це відбувається на фоні місцевих поразок партій, які ідентифікують себе як євроскептики, на виборах у Румунії та Німеччині. Варто також згадати про протести проти режиму Вучича в Сербії, а також акції в Словаччині проти відмови від антиросійських санкцій, де уряд Фіцо також стикається з недовірою, про що вже повідомляло наше видання.

Угорські громадяни доволі неоднозначно сприймають зовнішньополітичну позицію Орбана: провінційне населення тяжіє до позиції Росії, міська молодь - до України, а загалом відзначається повільне зрушення у бік антиросійських настроїв та падіння рейтингу самого Орбана. До того ж бойові дії в Курській області порушили прямий газовий транзит до Угорщини, тепер постачання йдуть через Туреччину та Балкани, а повернення до дешевого російського газу в найближчому майбутньому не очікується.

Висловлювання Орбана щодо слабкості Росії є спробою завадити зростанню оборонних витрат у Європі.

Може скластися враження, що Орбан, під впливом обставин, поступово адаптує свою позицію в бік євроінтеграції, натякаючи на військову уразливість Росії в контексті об'єднаної Європи та НАТО. Проте ситуація є значно складнішою. Існує висока ймовірність, що висловлювання Орбана про російську слабкість можуть містити елементи дезінформації та маніпуляцій громадською думкою в європейських країнах і серед окремих політичних груп. Не випадково коментарі щодо військової слабкості Росії з'явилися в той момент, коли країни НАТО обговорюють можливість підвищення військових витрат до 5% ВВП, а військова розвідка попереджає про можливість локального конфлікту з Росією у Балтійському регіоні.

Саме тому слова Орбана повинні вплинути на настрої т.зв. пацифістів у Європі, дати їм аргументи проти збільшення оборонних витрат ЄС і НАТО та загалом зірвати зусилля щодо підготовки до ймовірного конфлікту із Росією.

Російські військові сили зазнають змін, що підвищує ймовірність військових напружень у балтійському регіоні.

На контрасті з 2022 роком, коли невдачі російських військ в Україні унеможливлювали відкритий конфлікт між РФ і НАТО, у 2025 році суттєво змінилася як військова, так і геополітична ситуація. Протягом трьох років Росія переорієнтувала свій військово-промисловий комплекс на забезпечення армії, отримуючи від своїх союзників (Іран, Північна Корея) не лише боєприпаси, ракети та безпілотники, а й живу силу.

Російська армія поєднує два підходи до ведення бойових дій:

- промисловий (інтенсивні артилерійські обстріли позицій, авіаційні бомбардування, механізовані підрозділи та атаки великої кількості піхотинців);

- постіндустріальний (широке використання безпілотників – від тактичних до стратегічних, онлайн-розвідка бойових зон, ефективне застосування засобів радіоелектронної боротьби тощо).

На жаль, НАТО залишається прихильним традиційним індустріальним концепціям, повільно інтегруючи уроки, отримані під час війни в Україні, особливо в таких сферах, як безпілотні літальні апарати, радіоелектронна боротьба та протиповітряна оборона. Це, у свою чергу, підвищує ймовірність виникнення конфлікту в Сувальському коридорі, що значно більше, ніж у 2022-2023 роках, про що вже згадувалося в нашій статті.

Тому слова Орбана про слабкість Росії перед НАТО і Європою можуть звучати досить приємно для України, яка зробила багато чого для послаблення російського військового потенціалу. Однак нехтування загрозою може призвести до локальних катастрофічних втрат ключових територій, першою із яких вважається Сувальський коридор, захоплення якого надасть Росії сухопутний шлях до Калінінградської області, яка є своєрідним військовим плацдармом, що загрожує центру Європи.