Олег Шарп: Стратегія Трампа - створити в Україні буферну зону -- Блоги | OBOZ.UA

Ви знаєте, що у передвиборчій гонці у США я підтримую демократів. Бо вважаю їх кращим вибором з точки зору інтересів Києва. Ми ж відкрито говоримо про вибори у Молдові та Грузії з цієї позиції - так чому не можемо говорити так само про США? Можемо, і це не втручання у вибори, а аналіз наслідків для України.

Але щоб все, що я пишу, не виглядало однобокою пропагандою, наведу викладену New York Times думку експертів із зовнішньої політики республіканців - Роберта О'Брайєна, який обіймав посаду радника Трампа з нацбезпеки, та Елбріджа Колбі, помічника міністра оборони при Трампі.

Зокрема, Колбі заявив, що Трамп готовий "зважати на своїх суперників і готовий до переговорів з ними". Мовляв, нинішнє становище Білого дому в Україні пов'язане з відсутністю гнучкості та прагматизму, властивих Трампу.

Колбі висловив думку, що під час президентства Трампа Україні не слід було б приєднуватися до НАТО. Він також зазначив, що з Росією необхідно укласти реалістичну угоду, яка могла б запобігти конфлікту із західними країнами в цілому.

О'Брайєн, у свою чергу стверджує, що Трамп також вестиме політику непередбачуваності, коли росіяни "не знають, що ми робитимемо, але водночас розмовлятимемо з росіянами і бути з ними сердечними".

Це те, що, як вважається, залишається поза увагою багатьох. Трамп демонстрував неабияку доброзичливість до Путіна. Він також проявляв тепло стосовно Сі Цзіньпіна. Проте, за словами експерта, ця відкритість слугувала йому як інструмент для висловлення серйозних і складних істин.

Ключовим важелем тиску на Росію щодо України він називає санкції:

"Я ввів би масштабні санкції -- не символічні санкції -- наклав би повні санкції на Центральний банк рф, наклав би вторинні санкції на китайські компанії, які ведуть бізнес з росією, скоротив би прибуток, який отримують путін та олігархи. Це може призвести до того, що вони сядуть за стіл переговорів з українцями в дусі доброї волі. Це один із підходів".

Експерт висловлює думку, що Трамп не планує військові дії, проте може вдатися до економічних заходів, щоб підштовхнути до досягнення компромісу.

Колбі також вважає, що у Сполучених Штатах не буде військового вирішення конфлікту в Україні. Він зазначає, що "українці мають справу з серйозними викликами, такими як нестача робочої сили і боєприпасів. Ці проблеми не лише пов’язані з волею до боротьби, а також з можливостями виробництв у західному світі".

"Врешті-решт, необхідно встановити перемир'я в якійсь точці уздовж лінії зіткнення, на фронтовій лінії, адже саме так зазвичай завершаються війни, схожі на цю," - зазначив Колбі.

Брайєн вважає, що відповідальність за подальше постачання зброї Україні слід перекласти на європейські країни.

"Лише Німеччина має економіку, що перевищує російську. Вона, по суті, здатна самостійно впоратися з російською загрозою, використовуючи звичайні військові засоби," - зазначив він.

Іншими словами, завершення конфлікту на фронті, ведення переговорів з Путіним, перенесення тягаря війни на європейські країни, відмова від вступу до НАТО та створення з України буферної зони. Це стратегія Трампа, якщо він знову займе президентський пост.

* * *Тепер від себе... Буферною зоною з багатьох об'єктивних причин Україна більше не буде. І ніякі концепції нейтралітету тут вже не допоможуть. Або ми до останнього бʼємося за НАТО, або ми станемо частиною руского міра.

Сьогодні 60% українців (у лютому цей показник становив 72%) висловлюють готовність витримувати війну стільки, скільки знадобиться. Проте вони наполягають на справедливому розподілі відповідальності за тягар війни.

Журналіст, якого я давно поважаю, сказав щось на кшталт того, що спочатку відстоємо державність, а з корупцією розберемось потім. З однієї сторони можна погодитись. З іншої, коли українці бачать умовних прокурорів з інвалідністю та голів МСЕК з мільйонними статками, це викликає відчуття агресії та зневіри. І повірте, з тих 60%, хто був готовий терпіти війну "до кінця", незабаром буде 50%, а потім і меншість.

Людям важлива не лише перемога, а й справедливість. Тому, оскільки тягар війни в Україні розподілений надзвичайно нерівномірно, багато хто може внутрішньо підтримати трампівський підхід до вирішення конфлікту.

Хоча я усвідомлюю серйозність наслідків цієї ситуації, вважаю, що, перебуваючи в Америці, не можу давати поради українцям, які щодня стикаються з ракетними обстрілами, бомбардуваннями та безперервним стресом.