Николай Княжицкий: Переговоры не приведут к завершению конфликта — что может его прекратить? — Блоги

Ті, хто запевняють, що достатньо віддати Донеччину, переодягнути ТЦК у іншу форму, провести завтра вибори і перемога у нас в кишені - популісти, які або бездумно так рвуться до влади або працюють на ворога. В одному я з ними згоден - влада неефективна. Але у владі "за порєбріком", у біснуватому путіні, значно більше зло.

Щоб не загубитися в потоці новин щодо переговорів, які нібито "завершені на всі 100%", а також щодо гарантій безпеки та актуального стану переговорного процесу, варто згадати кілька ключових моментів.

Події, які відбулися в Абу-Дабі, не можна вважати переговорами. Навіть у офіційних пресрелізах їх називають "консультаціями". Враховуючи, що Росію представляють особи з військової розвідки, основна мета полягає в зборі та обміні інформацією.

Отже, в поточному форматі зустрічей, який ми спостерігаємо сьогодні, конфлікт не завершиться.

Для завершення війни території мають другорядне значення. Умовно, вихід України на кордони 1991 року сам по собі не припинить російські ракетні обстріли. Так само як гіпотетичне витіснення українських військових з Донецької області не зупинить спроб ЗСУ ці території повернути.

Єдине, що має справжню вагу для досягнення припинення вогню, — це забезпечення гарантованої безпеки. Іншими словами, необхідні ясні механізми, які запобігатимуть відновленню конфлікту після його зупинки.

Такими гарантіями можуть бути членство України в НАТО або розміщення воєнних гарнізонів країн-союзників. Також це можуть бути нові укріплені райони, побудовані вздовж лінії розмежування, та створення в Україні потужної ракетної програми, яка забезпечить на кожен ракетний обстріл Києва чи Харкова аналогічний обстріл Москви або Єкатеринбурга. Іншими словами, гарантії безпеки повинні створювати високі ризики повторного вторгнення, на які Росія вже не зможе піти без загрози отримати відповідь.

Саме тому можливий вступ України до ЄС не є гарантією безпеки, адже не несе для Росії жодних воєнних ризиків. Натомість створення на базі ЗСУ об'єднаної армії ЄС, фінансування, озброєння та комплектація якої забезпечуватимуться спільно всіма країнами Європи, такою гарантією може бути.

Висловлювання Зеленського про готовність надати гарантії безпеки "на 100%" здаються більше елементом інформаційної кампанії.

В умовах відсутності офіційних даних про ці "100%", залишається лише спиратися на інформацію від інсайдерів західних медіа, які стверджують, що гарантії можуть бути "відображенням статті 5 НАТО". Однак, що саме це означає, залишається незрозумілим, оскільки стаття 5 не містить чітких зобов'язань для США завдати удару у відповідь на атаку на іншу країну. Навіть якщо такий пункт з'явиться в угоді, важко уявити, як Путін погодиться на те, що безпекові умови для України внаслідок його війни стануть кращими, ніж були раніше.

Питання припинення конфлікту, як і раніше, цілком контролюється лише однією особою.

Суть проблеми полягає в тому, що Путін продовжує вірити, що українці з нетерпінням чекають на російські війська і готові терпіти холод і обстріли заради цього. Він регулярно заявляє про те, як в окупованих українських селах його солдатів зустрічають з квітами. Путін щиро переконаний, що його армія робить все можливе, щоб уникнути жертв серед цивільного населення. Це свідчить про те, що він не відчуває жодного сорому за ведення війни, оскільки в його оточенні немає людей, які могли б висловити іншу думку, що не відповідає його переконанням.

Вчора на зустрічі з губернатором Ленінградської області президент Путін повідомив, що отримує прохання припинити удари по українській інфраструктурі. На це губернатор висловився за продовження цих дій, зазначивши, що "це надзвичайно важливо". Крім того, наприкінці грудня заступник голови Міністерства закордонних справ Росії Сергій Рябков підкреслив, що їхня мета полягає у створенні "дружньої України, де будуть відновлені права російськомовних". Він додав: "необхідно просто докласти зусиль, щоб цей момент наблизився".

Таким чином, Путін не бачить жодних моральних, політичних, економічних чи військових підстав для завершення конфлікту. Усі, хто перебуває поряд з ним, підтримують його ілюзію, що все відбувається згідно з планом: Куп'янськ "звільнено", а "Хаймарси" та "Патріоти" нібито знищено в кілька разів більше, ніж їх було випущено за всю історію. Війна, яку веде Путін, повністю спирається на брехню, в яку врешті-решт повірив і сам він.

Все це свідчить про те, що конфлікт продовжиться, поки Росія матиме ресурси для ведення бойових дій. Саме тому результати роботи наших військових мають велике значення, більше, ніж будь-які переговори.