"Моя розповідь не про те, чи вистоїть герой перед випробуваннями. Вона про цінності, заради яких варто жити," — зазначає режисер Сергій Касторних про стрічку "Мишоловка".

Трилер під назвою "Мишоловка" дебютував у національному прокаті 3 квітня. Сюжет фільму зосереджується на українському військовослужбовці, який вперше потрапляє у зону активних бойових дій. Після того, як ворожий снаряд влучає у його бліндаж, вхід до нього виявляється заблокованим. Антон приходить до свідомості з травмами, опинившись наодинці в пастці під землею, що і є основною лінією розвитку сюжету.

Головного героя зіграв актор кіно і театру Юрій Кулініч, лауреат національної кінопремії "Золота дзиґа" за роль у драмі "Погані дороги". Серед інших його кіноробіт - "Королі репу" та "Мати апостолів". Окрім нього, у фільмі знялися Андрій Ісаєнко, Назар Грабар, Ганна Бірзул, а також щур Ремі.

Фільм "Мишоловка", що вийшов у 2023 році, став дебютом у повнометражному ігровому кіно для режисера та військового Сергія Касторних. Раніше він був співрежисером документальної стрічки "Війна в моїй голові" та написав сценарії для таких фільмів, як "Як там Катя?" і "Мирний-21".

Світове debut відбулося в листопаді 2024 року в рамках основної програми Талліннського кінофестивалю "Темні ночі".

Про фільм діляться своїми думками режисер і сценарист Сергій Касторних.

Виходячи з ваших висловлювань у пресрелізі, здається, що ідея прийшла вам уві сні. Чи це дійсно так?

Ідея формувалася протягом кількох тижнів. Але в один прекрасний момент я прокинувся з усвідомленням, що вже переглянув увесь фільм у своїй уяві. У всіх деталях. Всі сюжетні звороти, вчинки персонажа, важливі епізоди. Негайно приступив до написання сценарію. Через тиждень-два він був завершений.

Я тоді не уявляв, що все це виллється в повноцінний продакшн. Просто хотів зробити кіно. Адже майже півтора року до того відійшов від своєї роботи, повністю занурившись у потреби служби та армії.

Рішення взяти на себе зйомки виявилося виправданим. Важко уявити, як можна передати цю історію людям, які не мають жодного досвіду у військовій справі. А в режисерів, які вже одягнули піксель, не було часу на зйомки. Загалом, як і в мене, але я принаймні міг контролювати свій графік. Тому я звернувся по допомогу до продюсера Тараса Босака. З того моменту почався наш шлях до повноцінного продакшну.

Ви також зазначали: "Зазвичай період від концепції до виходу на екран триває роками. Але в нашому випадку всі стереотипи розвіялися. Я мав чітке уявлення про те, як представити проєкт глядачам". Яким чином ви реалізували цю ідею?

На кожному етапі мого шляху мені неодноразово повторювали: це просто неосуществимо. Ні створити якісний сценарій за лічені тижні, ні розпочати проєкт без жодної фінансової підтримки, ні зняти фільм за такий обмежений час, ні потрапити на престижний кінофестиваль без зв'язків. Але досвід навчив мене, що немає нічого неможливого. Коли чую подібні висловлювання, сприймаю їх як виклик.

Весь свій професійний досвід я вклав у проєкт, який розвінчує шаблони кіновиробництва. Шлях створення фільму був авантюрним, експериментальним і в деякому роді новаторським. Але стрічка вийшла технічно та творчо якісною тільки завдяки людям, які долучилися до роботи. Чи то оператор Юра Король зі своєю командою, яка робить шедеври в кадрі, чи художник-постановник Денис Колюбаєв із колегами, що створюють нездійсненне, чи дресувальниця тварин Наталя Юрчишина, яка за години звичайного щура перетворила на професійного актора.

Хоча фільм не ґрунтується на реальних подіях і не має певного прототипу, чи використовували ви свій власний військовий досвід та розповіді товаришів?

Отже, центральна фігура та сам розвиток подій представляють собою мозаїку різних епізодів і випадків з війни. Тому дивує чути відгуки деяких людей: так не може бути. Насправді, це саме так і є. Життя виявляється набагато яскравішим і драматичнішим, ніж більшість кіносценаріїв.

Яким чином процес створення сценарію "Мишоловки" відрізнявся від вашого досвіду роботи над попередніми сценаріями?

- Я мав повний контроль, і ніхто мені не диктував, як має бути. Це теж одна з причин, чому просто не поніс сценарій продавати іншим продюсерам, з яких була б ціла черга на подібний продукт. Цей фільм - особистий. Мій. І всю відповідальність за нього несу я. А йти на компроміси із самим собою набагато простіше, ніж з іншим продюсером чи режисером.

Яким чином відбувався сам процес зйомки?

- Знімання відбувалося в Києві, в павільйоні Національної кінематеки України. Нам довелося сильно постаратись, адже мали зняти фільм за мою дуже коротку відпустку. При цьому безліч народу, залученого до проєкту, треба було також спіймати у проміжках між іншими проєктами. Це була не проста задача.

Як ви обрали виконавця головної ролі? Наприклад, зазначали, що "на пробах Юрій Кулініч не зіграв, а "прожив" і пропустив історію крізь себе".

Це був цілеспрямований кастинг. Ми запросили лише шістьох акторів, і навіть не залучали кастинг-директора — напряму зв’язувалися з тими, кого я розглядав для ролі у фільмі. Усі вони виявилися надзвичайними. Проте Юра Кулініч випромінював таку потужну енергію, що я не міг її ігнорувати. Спочатку я думав, що це могло бути пов’язано з живим сприйняттям, як у театрі. Та згодом, переглядаючи його проби знову і знову, я зрозумів, що рішення вже прийнято на його користь. Хоча варто зазначити, що вибір був дуже непростим — ще двоє кандидатів мали всі шанси зайняти місце Юри.

У створенні цього проєкту взяли участь 11 активних та колишніх військових. Чому ви вважали за необхідне включити їх у процес розробки фільму?

- Я хотів створити максимально правдиву атмосферу. Для цього залучав своїх побратимів. Дехто також мав кіношні цивільні професії. Наприклад, Роман Двойнос, з яким я служив, узяв на себе частину VFX. Звісно, що й консультантами, й піротехніками теж були військові. Кому ще довірити такі речі? Плюс ветерани в артдепартаменті, один з акторів та актор дубляжу/ Для мене було важливо, щоб ветерани мали змогу працювати за своїм справжнім фахом. Закликаю всіх продюсерів робити так само. Воїнам важливо розуміти, що двері в нормальне життя для них не зачинені.

Чим "Мишоловка" найбільше відрізняється від інших фільмів про російсько-українську війну та який меседж ви хочете донести?

Мій фільм не зосереджується на війні. Він досліджує цінності та надію — те, що нині є вкрай необхідним для всіх нас. Коли здається, що ти втратив усе, і це не просто фігура мови, оскільки багато людей дійсно втрачають все, варто знайти ту маленьку опору, яка допоможе продовжувати жити. У кожного вона своя. Я продемонстрував лише один зі шляхів, що можуть привести до виживання. Моя історія не про те, чи виживе головний герой, а про те, заради чого варто боротися за своє життя.

Які враження про фільм ви вже почули?

Перед виходом в український прокат фільм був показаний лише на фестивалі Tallinn Black Nights, який вважається одним із найвідоміших заходів класу А. Після прем'єри до мене підійшло безліч людей, які висловлювали свою вдячність. Це дозволяє мені з упевненістю стверджувати, що глядачам фільм припав до душі.

Ми працювали над стрічкою, зосереджуючись на західному глядачеві. Я щасливий, що ми зможемо презентувати наш фільм за межами України — прокат заплановано в Польщі, Канаді, США та інших країнах. Цим твором ми прагнемо нагадати, що війна триває, вона відбувається прямо зараз. Найкраща реакція на наш фільм, безумовно, буде у вигляді посилення підтримки з боку наших міжнародних партнерів.