Монета вже в повітрі. Чи варто Україні сподіватися на позитивні новини після виборів президента Сполучених Штатів?

Сьогодні в Сполучених Штатах відбудуться президентські вибори. Чому ж обидва потенційні результати не викликають великого оптимізму для України, читайте у статті заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.

"Трамп - це страшний фінал, а Камала - безмежний страх. Обирайте самі, що для вас прийнятніше," - так кілька місяців тому висловився один із чиновників української влади в інтерв'ю РБК-Україна, коментуючи ключове питання українського існування останнім часом: хто з них, президент Гарріс чи президент Трамп, може бути кращим для України.

Протягом минулої години ситуація не стала значно яснішою - хоча президент Володимир Зеленський встиг відвідати США та особисто зустрітися з двома кандидатами на найвищу державну посаду.

Хоча, очевидно, табір українських трампістів за підсумками візиту таки втратив частину прихильників. Досить складно якось двозначно трактувати меседжі Трампа про те, що всі українські міста стерті з лиця землі, в армії залишилися самі діти та старі, а сам Зеленський тільки й думає, як відвезти зі Штатів черговий мішок з грошима. Тим більше Трамп загалом описав і своє бачення виходу із ситуації - Україна має віддати Росії те, що хоче агресор, і тоді війна закінчиться.

Хоча більше конкретики щодо "плану Трампа щодо України" поки що все одно не стало. Звичайно, досі залишилися ті, хто вірить, що непередбачуваність і навіженість Трампа зрештою зіграє Україні на користь. Мовляв, Трамп викотить Путіну якісь умови, той різко відреагує, Трамп розлютиться і змусить Конгрес негайно виділити Україні неймовірних масштабів допомогу. Але в цій формулі дуже багато "якщо", щоб будувати на ній якийсь серйозний розрахунок.

Проте, ситуація з Камалою Гарріс також не є абсолютно ясною. Багато вважають, що в разі її перемоги вона продовжить курс Джо Байдена, зокрема в питаннях, що стосуються України. Звичайно, в порівнянні з її суперником, вона виглядає більш структурованою та прогнозованою, однак це не дає чіткої картини того, яким чином вона формуватиме свою зовнішньополітичну стратегію.

По-перше, багато що залежить від того, хто в адміністрації візьметься за цей напрямок, адже сама Харріс за час своєї політичної кар'єри не проявляла значного інтересу до зовнішньої політики. Більшість нинішніх ключових осіб у адміністрації Байдена, за деякими винятками, не увійдуть до команди Гарріс. По-друге, намагатися передбачити дії будь-якого майбутнього президента на основі його попередньої діяльності — справа досить ризикована. Це, напевно, добре знають українці на прикладі свого нинішнього президента.

Оцінка експерта РБК-Україна щодо "жахливого фіналу" або "безкінечного жаху" грунтується на переконанні, що Сполучені Штати, у будь-якому разі, "покинуть" Україну, незалежно від результатів виборів.

Розхожий аргумент про те, що Америка вже надто багато вклалася в Україну, надто глибоко тут зав'язнула, отже, не кине нас тільки через небажання втратити "інвестиції", на жаль, не витримує перевірки практикою. Найяскравіший приклад - Афганістан, в який американці і вклали набагато більше, у всіх сенсах слова, і загрузли в ньому набагато глибше. І все одно, коли було ухвалено рішення, США звідти пішли. Нехай і спосіб, у який це було зроблено, вважається одним із головних провалів Білого дому під час каденції Байдена.

Безумовно, стилістика "виходу" з України за президентства Трампа та Гарріс буде помітно різною. Трамп може раптово припинити всю підтримку, просто не піднімаючи питання про новий пакет допомоги - за умови, що його спроба встановити "мир за 24 години" зазнає невдачі, як і очікувалося.

Гарріс, хоча й не є яскравим представником ізоляціонізму, безсумнівно зосередиться на внутрішніх питаннях США, знижуючи участь країни у військових конфліктах та перекладаючи частину відповідальності на європейські держави.

При цьому США все ще прагнуть уникнути повного краху України та військової перемоги агресора. За результатами ряду досліджень, більшість американських виборців, зокрема республіканців, не підтримують такий сценарій завершення російсько-української війни. Це, безсумнівно, сприйматиметься як відверте приниження для Америки на світовій арені та послаблення її позицій у боротьбі з противниками.

Проте ці ж дослідження свідчать про те, що для пересічного американця не має значення, де проходитиме східний кордон України і який прапор буде над селами Донбасу. На відміну від цього, ці питання залишаються вкрай важливими для впевненого більшості українців, згідно з соціологічними даними.

Отже, після виборів, ймовірно, зросте тиск на Київ з наміром "примусити до миру". Вимога припинення війни при збереженні України як незалежної країни є умовою, яку можна буде легко представити як привабливу як для демократичних, так і для республіканських виборців.

Володимир Зеленський і Камала Гарріс (зображення: president.gov.ua)

Проте не щодо Росії. На фоні численних статей у західних медіа, що обговорюють різні варіанти переговорів, миру чи перемир'я, особливою розумністю вирізняється колонка Роберта Кагана, колишнього редактора-консультанта The Washington Post. "Як це часто трапляється, зовнішня політика США стосовно України визначається тим, чого американці прагнуть уникнути. Вони не бажають опинитися у війні з Росією; не хочуть витрачати сотні мільярдів доларів щорічно на, здавалося б, програшний конфлікт; але водночас вони не хочуть відчувати провину і сором за те, що дозволили Україні зазнати поразки, що тягне за собою численні гуманітарні катастрофи та стратегічні виклики", - зазначає Каган.

Суть проблеми полягає в тому, що західні прихильники мирного врегулювання пропонують такі рішення, які влаштовують лише Захід, але не враховують інтереси Кремля. Незалежно від того, хто займе посаду в Білому домі, йому доведеться зіштовхнутися з Путіним, який поки що не готовий відмовитися від своїх абсурдних вимог. "Мирна угода не стане нашим порятунком. Американцям слід терміново визначитися, чи готові вони прийняти, що Україні доведеться зазнати поразки", - робить гіркий висновок Каган.

Звичайно, існують й інші, не менш драматичні сценарії розвитку подій. Зовнішні обставини мають властивість змінюватися. Приблизно через рік ситуація для України може виявитися значно більш сприятливою. Наприклад, якщо в Німеччині відбудеться зміна політичного курсу на більш рішучу внаслідок виборів. А також, якщо в країні-агресорі почнуть виникати серйозні внутрішні проблеми до наступної зими. В такій ситуації залишиться лише витримати цей період, причому менше, ніж вдалося досі.

Проте це поки що залишається лише віддаленою перспективою. Наразі увага всіх зосереджена на вирішальних виборах у США, які мають величезне значення для всіх. В американських ЗМІ ситуація, коли обидва кандидати мають приблизно однакові шанси на перемогу в певному штаті, називається "toss-up" – що походить від дії "підкинути монету", що вказує на те, що їхні шанси майже рівні. Сьогодні нарешті відбудеться це підкидання монети.