Між молотом Трампа та ковадлом Європейського Союзу: які наслідки для України може принести розпад коаліції в Норвегії?

Норвезькі медіа вважають, що Єнс Столтенберг (лівороруч) є єдиним, хто може підняти Лейбористську партію з кризи завдяки своїм особистим якостям. Праворуч від нього - прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре, а в центрі зображена міністерка освіти Тоньє Бренна. Осло, 4 лютого 2025 року.

"Ми не повинні віддавати більше влади ЄС", - заявляв лідер Центристської партії Норвегії та донедавна - міністр фінансів Трюгве Слагсвольд Ведум.

Неочікувано норвежці дали привід говорити про себе, минулого тижня оголосивши про розпад урядової коаліції між Центристською і Лейбористською партіями.

Ключовою перешкодою виявилися енергетичні директиви Європейського Союзу, які центристи, налаштовані з недовірою до вимог Брюсселя, категорично відмовлялися реалізовувати.

Відставка Центристської партії призведе до того, що уряд втратить одразу вісім міністрів, серед яких і важливий для України міністр оборони Бйорн Арільд Грам.

Прем'єр-міністр Йонас Гар Стьоре 4 лютого успішно призначив нових міністрів на вакантні посади.

Після цього лейбористам доведеться самостійно управляти країною до парламентських виборів, які відбудуться 8 вересня.

Останній раз лейбористи займалися подібними справами приблизно 25 років тому.

Проте справжньою сенсацією виявилися кадрові перестановки: новим міністром фінансів у свіжоствореному уряді стане колишній генеральний секретар НАТО та екс-прем'єр Норвегії Єнс Столтенберг.

"Європейська правда" має намір з'ясувати, чому коаліція в Норвегії зазнала краху, а також яку роль у цьому процесі відіграло повернення Дональда Трампа до президентської посади в США.

А також, яким чином може змінитися позиція офіційного Осло стосовно подальшої допомоги Україні.

Норвегія, яка посідає одне з провідних місць серед найбагатших європейських держав завдяки значним запасам нафти та газу, не є учасником Європейського Союзу. Проте вона є частиною Європейської економічної зони (ЄЕЗ), що дозволяє їй користуватися перевагами єдиного ринку ЄС, хоча й накладає зобов'язання дотримуватися більшості європейських норм і директив.

У самій країні час від часу звучать думки, зокрема від членів Центристської партії, що витрати, пов'язані з виконанням норм Брюсселя, перевищують вигоди від участі у єдиному ринку ЄС.

Ці конфлікти стали ще більше помітними на фоні зусиль уряду під керівництвом лідера лейбористів Йонаса Гара Стьоре щодо прийняття Четвертого енергопакету ЄС – набору ініціатив, який стосується енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії.

Центристська партія виступала категорично проти ухвалення цього енергопакета.

Вважається, що цей крок може ослабити державний контроль над енергетичною політикою. Це також може спричинити підвищення вартості електроенергії, яка в Норвегії залишається нижчою, ніж у сусідніх країнах.

Прем'єр-міністр спростував ці припущення, підкреслюючи, що прийняття давно необхідних законодавчих актів є надзвичайно важливим для співпраці Норвегії з Європейським Союзом.

Політичні сили намагалися подолати суперечності, пов’язані з ухваленням європейських заходів. Щоб зберегти коаліцію, лейбористи вирішили внести лише три директиви з енергетичного пакету, які, на їхню думку, викликали найменше заперечень.

Проте ця ініціатива щодо досягнення згоди не виправдала себе, і вже 30 січня центристські партії офіційно підтвердили своє рішення вийти з коаліції.

Ми заявляємо: "Досить, це вже забагато. Ми прагнемо змінити політику Норвегії в сфері електроенергетики та створити умови, які дозволять нам досягти нижчих і стабільніших цін на електрику в країні. Ми не повинні віддавати більше повноважень ЄС," - підкреслив лідер центристів Трюгве Слагсвольд Ведум.

Прем'єр-міністр Стьоре після цього висловив своє бажання зберегти центристів у складі уряду: "Це не те, на що я сподівався". Він зазначив, що співробітництво та єдність в уряді були на високому рівні, а його дружні стосунки з лідером центристів мають велике значення.

"Я хотів, щоб вони продовжували працювати, і для мене і Лейбористської партії було важливо знайти рішення... Але вимоги Центристської партії насправді означали б "ні" всім новим правилам ЄС зараз і в майбутньому", - додав Стьоре.

Оскільки доступ Норвегії до єдиного європейського ринку передбачає впровадження норм, встановлених Брюсселем, та активну співпрацю, зокрема в енергетичній сфері, деякі євроскептичні сили, зокрема центристи в уряді, виступають проти таких заходів, аргументуючи це "втратою суверенітету та незалежності". У відповідь на це в Брюсселі висловлювали своє незадоволення відсутністю готовності Норвегії виконувати свої зобов'язання.

У березні минулого року тодішня єврокомісарка з питань енергетики Кадрі Сімсон закликала Норвегію вжити заходів до серпня, зазначивши, що "основні закони ЄС і ЄЕЗ у сфері енергетики розходяться дуже тривожною мірою".

Діюча Європейська Комісія надала Норвегії термін до травня для реалізації енергетичного пакету.

Критикували Норвегію й непублічно, зокрема, видання Financial Times навело цитату одного з послів ЄС в Осло, який назвав поведінку країни "егоїстичною".

Річ у тім, що Норвегія, яку називають "батарейкою Європи", через інтерконектори постачає електроенергію в Данію, Британію та Норвегію. Ще до розвалу коаліції в Осло виступали за припинення поставок електрики в Данію, а центристи взагалі пропонували переглянути енергетичні зв'язки з Британією та Німеччиною, оскільки в самій Норвегії ціни за електроенергію досягли рекордних 1,14 євро за кіловат⋅годину.

Центристи вже давно асоціюють підвищення цін на електричну енергію в Норвегії з експортом до інших держав.

Це стривожило країни ЄС, які прагнули використовувати норвезьку гідроенергетику, щоб допомогти збалансувати ціни на енергоносії на континенті.

"Ми не в захваті від Норвегії. Ситуація виглядає досить гнітюче, як я можу судити. Норвегія справляє враження егоїзму, намагаючись зберегти електроенергію для власних потреб, хоча отримує величезні прибутки від продажу газу нам," - зазначив посол.

Чи може переформатування уряду Норвегії становити загрозу для України?

Це питання не є випадковим, адже Норвегія вже виступає важливим фінансовим донором для України. Існують підстави сподіватися, що обсяги цієї допомоги зростуть, оскільки Осло зазнає значного збільшення доходів від експорту енергетичних ресурсів у зв'язку з російською агресією та запровадженими санкціями.

Отже, можна з упевненістю стверджувати, що зміна складу уряду не спричинить зменшення або зупинку підтримки України.

Уряд лейбористів з центристами ухвалив знакові для України рішення, зокрема щодо дозволу на прямий продаж зброї, передачу систем NASAMS та винищувачів F-16, хоча й потрапив під критику за те, що робить недостатньо, про що "ЄвроПравда" писала в статті: Союзник України, що виграв від війни.

Останнім часом ці партії стрімко втрачали позиції в рейтингах, хоча й центристи після виходу з коаліції почали демонструвати зростання і показали найвищий результат з грудня 2021 року.

Лейбористи, в свою чергу, продовжують знижувати свої позиції, і нинішня ситуація для їхніх рейтингів виглядає вкрай невтішною.

Рятувати свої позиції лейбористи покликали перевіреного бійця Єнса Столтенберга (ексгенсека НАТО і колишнього прем'єра Норвегії), якому дісталась посада міністра фінансів - друга за значенням у норвезькому уряді.

Норвезькі медіа відзначають, що Столтенберг є єдиною особою, здатною підняти Лейбористську партію з її низького становища завдяки своїм особистісним рисам. Його популярність серед населення настільки велика, що жоден інший політик у Норвегії не може з ним зрівнятися.

Водночас оглядачі радять не впадати в ейфорію від "ефекту Столтенберга", оскільки становище лейбористів вкрай складне і навряд його можна виправити однією чарівною ін'єкцією.

Наразі у рейтингах домінують партії з правими ідеологічними поглядами — Консервативна партія (хоча її популярність останнім часом трохи знизилася) та Партія прогресу, яка наразі займає перше місце.

Обидві політичні сили підтримують необхідність продовження військової та фінансової допомоги Україні.

А оскільки саме у правих наразі найбільше шансів створити за результатами осінніх виборів власний уряд, це може стати гарною новиною для Києва.

Оскільки праві зазвичай займають більш агресивну позицію, можна з обережністю очікувати на зростання обсягів військової підтримки.

Однак, позитивні зміни для України можуть відбутися ще до виборів.

До 8 вересня Лейбористська партія самостійно управлятиме Норвегією, володіючи меншістю в уряді, що складається з 48 депутатів (разом із 13 "союзниками" з Соціалістичної партії) в 169-місцевому парламенті, відомому як Стортинг.

Діяльність у рамках уряду меншості вимагає залучення підтримки від різних політичних груп, включаючи праві партії.

У світлі цих обставин експерти з політики вважають, що крах урядової структури став каталізатором для Норвегії у процесі впровадження згаданих європейських директив.

І не виключено, що це також полегшить та збільшить обсяги військової підтримки для України.

На користь цього свідчить призначення Столтенберга на посаду в уряді, оскільки він має глибоке розуміння викликів, з якими стикається Україна. Найважливіше те, що його підтримка Україні значно зміцнилася наприкінці його терміну в НАТО.

Які ймовірності, що Норвегія та Європейський Союз зможуть знайти спільну мову? Ці ймовірності доволі значні, і причина цьому - вплив Трампа.

Одна з ключових причин, чому лейбористи хочуть підтримувати добрі відносини з ЄС - загроза торговельної війни між Європою та Сполученими Штатами, яка нависла через повернення Дональда Трампа у Білий дім.

На початку свого перебування на посаді Трамп активно озвучував погрози про запровадження тарифів, які, здавалось, стосувалися всіх країн, у тому числі і Європейського Союзу. Це означає, що такі дії можуть негативно позначитися і на країнах Європейської економічної зони, включаючи Норвегію.

У цьому контексті певні впливові члени Лейбористської партії Стьоре вважають, що Норвегія має посилити свої відносини з Європейським Союзом, аби не потрапити в ізоляцію в разі введення США мит на європейські товари.

"Ми не можемо забезпечити захист населення Норвегії, якщо будемо відмовлятися від усього, що відбувається поза межами нашої держави."

зазначав Стьоре, акцентуючи увагу на тому, що Норвегія покладається на ефективну міжнародну співпрацю.

Глава норвезького Міністерства закордонних справ Еспен Барт Ейде висловив занепокоєння щодо можливих серйозних наслідків тарифної війни, розв'язаної Трампом. Він зазначив, що після Канади та Мексики президент США може націлитися на Європу.

Він підкреслював, що всі учасники єдиного європейського ринку повинні об'єднати свої зусилля для протидії можливим торговим конфліктам у майбутньому, і що Норвегія може потребувати аналогічного захисту, як і держави-члени Європейського Союзу.

"Ми хочемо бути в рамках того, що необхідно як захисні заходи для європейської промисловості, адже в цьому сенсі ми - європейська країна", - каже Барт Ейде.

На додачу в Норвегії близько сприймають до серця зазіхання Трампа на Гренландію, вважаючи, що це може мати наслідки для арктичного острова Шпіцберген (суверенітет над яким належить Норвегії на підставі договору від 1920 року).

"Для того, щоб відновити обговорення про європейське членство в Норвегії, необхіден справжній шок, можливо, навіть з боку Трампа," - зазначив представник Лейбористської партії в листопаді минулого року.

Норвежці з мінімальною перевагою відхилили членство в ЄС на референдумах 1972 і 1994 років, і питання вступу до блоку залишається одним з найбільш суперечливих політичних питань у скандинавській країні.

Опитування, проведене у листопаді 2024 року, показало, що дедалі більше норвежців (34,9%) хотіли би приєднання до ЄС.

І хоча кількість противників членства (46,7%) досі переважає, це - найнижчий показник з 2009 року. Для порівняння, у 2016 році проти членства своєї країни у ЄС виступало більш ніж 70% норвежців.

У той же час ні лейбористи, ні центристи, які в листопаді спільно управляли Норвегією, не виявляли бажання розпочинати обговорення питання про членство.

Однак на тлі другого пришестя Трампа, його погроз та тарифних воєн не виключено, що в Норвегії всерйоз замисляться про доцільність членства в ЄС.