Світ чи ніхто? Які плани Трампа щодо України та чи можливо завершення війни до 2025 року?

Які існують можливості для мирного врегулювання у 2025 році? Які наміри має Дональд Трамп, Європа та Україна? Які цілі ставить перед собою Кремль, і чи є шанси на припинення вогню найближчим часом? Дізнайтеся про це у статті заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.

"Ми не можемо з упевненістю сказати, що чекає нас у 2023 році", - зазначав президент Володимир Зеленський під час свого новорічного виступу 31 грудня 2022 року. У своєму посланні до 2024 року він підкреслив: "незалежно від того, що принесе новий рік, ми станемо ще сильнішими". Що саме озвучить Зеленський завтра, залишається загадкою.

Але напевно багато українців назвали б (або хотіли б назвати) 2025-й "роком закінчення війни/миру/перемир'я". Насамперед, звісно, це пов'язано із перемогою Дональда Трампа на президентських виборах і його широко розрекламованими планами щодо оперативного закінчення російсько-української війни.

Очевидно, свою роль відіграють і щоденні матеріали світових медіа про те, як, коли і на яких умовах може закінчитися війна. І хоча будуються вони в переважній більшості на словах таємничих анонімних співрозмовників на Заході, інформаційне тло створюється відповідне. І справді, багатьом складно не повірити, що ми маємо справу із самоздійснюваним пророцтвом.

Попри численні інсайди, заяви та коментарі, які лунали протягом останніх тижнів, основні параметри мирного врегулювання залишаються практично неясними.

"Того, що хочемо ми, не хочуть вони. Того, що хоче Трамп, не хоче ніхто", - описує поточну ситуацію в розмові з РБК-Україна один з видних представників команди Зеленського.

Трамп вже відкрито зізнається, що "завершити конфлікт за добу" виявилося значно складнішим, ніж він спочатку уявляв. Тому потенційний президент США, згідно з численними джерелами, наразі зосередився на досягненні тактичної мети - забезпечення припинення вогню.

В основі своїх міркувань Трамп, безсумнівно, зосереджується на своїй аудиторії. Для них це справді може бути сприйнято як "завершення конфлікту". У Східній Європі більше не відбуваються вбивства - хіба це не досягнення? Можна з легкістю уявити Трампа, який, звично розтягуючи слова і жестикулюючи, виступає з трибуни: "Коли був Байден - війна тривала три роки. Я прийшов - і конфлікт одразу припинився. При Байдені гинули мільйони, а за мого правління - нікого". Після цього, ймовірно, він з радістю передав би всі питання щодо кордонів, гарантій, миротворців та інших аспектів європейцям, українцям і росіянам, сам же занурившись у внутрішні проблеми США.

На жаль, навіть у Трампа, після його інавгурації, не знайдеться магічної палички, здатної змусити гармати мовчати. Українська влада, з зрозумілих причин, не прагне до абсолютного миру.

В Нью-Йорку відбулася зустріч між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом (фото: Getty Images)

На початку, як стверджують учасники бесіди з РБК-Україна, необхідно забезпечити надійні та реалістичні гарантії безпеки в будь-якому вигляді: це можуть бути миротворчі контингенти, довгострокові угоди на постачання озброєнь тощо.

Крім того, довіра до країни-агресора залишається на нульовому рівні і, ймовірно, такою і залишиться. Режим припинення вогню може бути порушений росіянами у будь-який момент. Один з представників президентської команди описав можливий розвиток подій: оголошення перемир'я, скасування воєнного стану, проведення виборів в Україні, а потім, за тиждень до голосування, росіяни знову розпочинають бойові дії, звинувачуючи у всьому Київ. Яке тоді рішення буде правильним? Чи варто проводити вибори, якщо для цього немає належних умов? А скасування виборів викличе шалений спротив, особливо з боку тих, хто сподівається на успіх у голосуванні. В результаті це може призвести до повного хаосу, що вигідно ворогам. "Крім того, існують побоювання, що в разі перемир'я відкриють кордони, люди масово виїдуть, а росіяни знову можуть напасти, що ускладнить мобілізацію", – зазначає співрозмовник.

Росія поки теж на припинення вогню йти не хоче, минулого тижня про це публічно заявив глава МЗС Сергій Лавров. Та й загалом до серйозних переговорів Кремль не готовий з простої причини - не бачить у них сенсу, якщо зараз ініціатива на фронті на його боці. Завдання окупантів зрозуміле - вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, а також витіснення ЗСУ з Курської області.

За інформацією, наданою обізнаними джерелами РБК-Україна, військове крило в Москві, яке очолює Герасимов, значно зміцнило свої позиції. Це призвело до відсторонення умовних "бізнесменів", які раніше мали вплив на ухвалення рішень і були більш відкритими для діалогу. Наразі ж військові структури вмовляють Путіна вирішувати всі питання виключно за допомогою військових дій, демонструючи йому різні варіанти та переконуючи, що Росія повинна ставити максимально амбітні цілі, а не шукати компромісів.

У цьому контексті розумним кроком з боку Кремля було б не відкидати мирні пропозиції Трампа з самого початку, а навпаки, активно взаємодіяти з ним, проводити консультації з його радниками та демонструвати максимально можливу повагу до майбутнього президента США.

В українських та міжнародних колах РБК-Україна озвучила цікаву теорію: можна сподіватися, що Росія, як це вже було в 2022 і 2014 роках, знову переоцінить свої можливості і зробить "невипадкові помилки", якщо говорити тенісною мовою. Однією з найбільш суттєвих таких помилок може стати прояв неповаги до Трампа.

Можливо, початковим сигналом стало різко висловлене судження православного олігарха Костянтина Малофєєва в Financial Times. Він заявив, що американські мирні ініціативи та спеціальний представник Трампа з українських і російських питань Кіт Келлогг заслуговують на те, щоб їх "послати куди подалі". Ця позиція особливо показова, враховуючи, що Малофєєв, хоч і має тісні зв'язки з Кремлем, не є офіційним представником влади. Тож було цікаво спостерігати за реакцією команди Трампа – чи приймуть вони таку образливу заяву. Вони не змовчали: Келлогг у прямому ефірі Fox News рішуче порадив Малофєєву "знати свої межі".

Спецпредставник Трампа з питань України та Росії Кіт Келлогг (фото: Getty Images)

Якщо Кремль, всупереч усім раціональним міркуванням, продовжить діяти з позицій "лидера регіону", і якщо Трамп відчує, що Москва ставиться до нього хоч з найменшою часткою зневаги, тоді, згідно з цією теорією, настрій нового президента може різко змінитися, і Україна може отримати від США все необхідне і навіть більше.

Звісно, така концепція ґрунтується на вельми хиткому фундаменті - вірі в цілковиту непередбачуваність та імпульсивність Трампа, його здатність радикально переглядати свої рішення.

Однак, у будь-якому випадку, ця підтримка не буде надана безумовно, а лише за певних умов. Це може включати, наприклад, зниження віку призову на службу, а також можливі політико-економічні умови, такі як термінове проведення виборів або підвищення податкових ставок. Інакше кажучи, якщо досягти компромісу з Росією не вдається, а Україна готова продовжувати боротьбу і жертвувати, то давайте підтримаємо її в цьому.

Альтернативний варіант розвитку подій полягає в тому, що Москва розпочне тривалі, але безрезультатні переговори з командою Трампа. Для України це стане негативним сценарієм, оскільки в цей період російські війська продовжуватимуть свої наступальні дії на Донбасі та атакуватимуть критично важливі об'єкти інфраструктури.

До вирішення проблеми Трамп активно намагається долучити і Китай, навіть згадав його у своєму твіті про зустріч із Зеленським і Макроном у Парижі. "Тут у Трампа є два варіанти: або піднімати Путіна до свого рівня, як рівного співрозмовника і з ним домовлятися про все, або попросити китайців якось напоумити свого молодшого партнера", - говорить співрозмовник видання у владі.

Утім, можливий і ще один варіант - якщо Трамп побачить, що закінчити російсько-українську війну в нього ніяк не виходить, він просто може втратити до неї інтерес, переклавши все на плечі європейців, мовляв, це ваші сусіди воюють, ви з ними і розбирайтеся. А свого мирного плану у європейців, природно, теж немає.

Європейська участь у глобальних мирних переговорах наразі зосереджена на пропозиції щодо розміщення миротворчих сил в Україні, де ключовою фігурою є президент Франції Еммануель Макрон. На початку року він вже висловлював ініціативу відправити військових до України. Проте, за інформацією з різних джерел, в Україні його пропозиція або не була сприйнята, або недооцінена, в результаті чого вона не отримала розвитку. Ця ситуація не зовсім потішила французького лідера.

Незважаючи на те, що дискусії про "миротворців" ведуться вже протягом кількох тижнів, до кінця 2024 року конкретних деталей все ще не представлено. Саме в цій відсутності конкретики криється суть всієї ініціативи.

По-перше, чи будуть це справжні миротворці, чи, скоріше, інструктори, які навчать українських військових? По-друге, в якому місці вони будуть дислоковані: в тилу, на лінії фронту чи в проміжній зоні? По-третє, яку роль вони виконуватимуть: чи будуть стримувати російські сили лише своєю присутністю, чи ж здійснюватимуть патрулювання по всій лінії розмежування? По-четверте, який у них буде мандат на застосування сили, і яким озброєнням їх забезпечать? Хто відповідатиме за їхню діяльність? І хто контролюватиме тих, хто виконує контрольні функції? І так далі.

Згідно з оцінками співрозмовників РБК-Україна, загальна чисельність контингенту, якщо врахувати його позицію на лінії розмежування, може становити десятки тисяч, досягаючи навіть 150 тисяч осіб. Проте, де знайти таку кількість людей - це ще одне важливе питання.

Європа самотужки це навряд чи потягне, отже, у гру може включитися Росія: якщо Захід не може виставити потрібну кількість військових, то ось, будь ласка: казахи, китайці, та хоч північні корейці.

Крім того, розведення сторін апріорі передбачає створення демілітаризованої зони. Якої глибини вона буде? І хто, Росія чи Україна, повинні будуть "поступитися" частиною підконтрольної їм території? А якщо в цю зону потраплять цілі міста, як, наприклад, Покровськ або Костянтинівка? Що робити з їхніми жителями - насильно виселяти? А хто замість них - ті ж самі миротворці? Чи вони перетворяться на міста-примари?

На всі ці запитання немає навіть орієнтовних відповідей. Як це вже неодноразово траплялося з 2014 року, масштабні концепції мирного вирішення кризи часто стикаються з реаліями та практичними проблемами, які виникають "на місцях".

Атака на Покровськ з боку російських загарбників (зображення: Getty Images)

Тим не менш, в Україні розцінюють введення миротворців як одну з вагомих потенційних гарантій безпеки. Адже на членство і навіть на запрошення до НАТО, на жаль, розраховувати в осяжній перспективі не варто. І у владі все краще це розуміють.

Безумовно, у громадському просторі питання приєднання до Альянсу продовжать активно піднімати, проте також готові вести розмову про миротворців.

Ще один аспект, на якому Україна залишиться непохитною в будь-якій ситуації, - це відмова від визнання російської анексії Криму, Донбасу та інших регіонів. Проте, як зазначають співрозмовники РБК-Україна, цю позицію підтримують і прихильники Трампа. "У Трампа є аналогічна думка, оскільки в іншому випадку це вже не буде "угодою", а скоріше капітуляцією", - зазначило одне з джерел видання.

Щодо інших умов, які були озвучені під час візиту до США головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком, ситуація виглядає менш зрозумілою. Розуміння самої проблеми є, проте реалізація цих ідей викликає запитання. Наприклад, коли йдеться про необхідність повернення російських військ до меж, що існували до 23 лютого 2022 року. Всі одностайні в думці, що росіяни є окупантами і повинні залишити українську територію. Але шляхи досягнення цієї мети залишаються неясними. Натомість, ідея термінового перемир'я, на відміну від питання кордонів, здається цілком реальною з перспективи океану.

Різні співрозмовники РБК-Україна підбили такий проміжний підсумок: потрібно чекати візиту до Києва Кіта Келлогга, який приїде в січні, ще до інавгурації Трампа. Після цього можуть з'явитися відповіді хоч на якісь питання.