Перспективи української дипломатії: від військової до "трансакційної" моделі?

Укрінформ звернувся до досвідчених дипломатів, щоб дізнатися про виклики, з якими стикнеться друга каденція Трампа, і не отримав жодного песимістичного відгуку.

Цьогорічний День працівників дипломатичної служби відзначається на 1033-й день війни між Росією та Україною. Завдання, які Президент Володимир Зеленський ставить перед нашими дипломатами з початку конфлікту, щодо залучення міжнародної фінансової та військової підтримки, залишаються надзвичайно актуальними навіть наприкінці третього року агресії. Як зазначив глава держави, 2025 рік повинен стати періодом стабільного миру, тому зовнішньополітична діяльність у наступному році вимагатиме ще більшої напруги та зусиль, ніж у цьому.

Окрім викликів, пов’язаних із війною та геополітичною нестабільністю в багатьох країнах-партнерах, українським дипломатам після 20 січня 2025 року слід буде врахувати і вплив "фактора Трампа". Його вплив на зовнішню політику почав проявлятися ще під час президентських виборів у США. Це дало можливість світові, а зокрема й Україні, адаптуватися до нових умов, коли непередбачуваність зовнішньої політики Сполучених Штатів стає "новою нормою". Важливо, що, якщо не вдасться виробити спільний або індивідуальний механізм "захисту" від можливих політичних сюрпризів, варто принаймні почати про це думати.

Укрінформ провів бесіду з досвідченими дипломатами, які в минулому стикаються зі складними геополітичними викликами, аби обговорити проблеми, що можуть виникнути під час другої каденції президента Трампа. Жоден з них не висловив песимістичних настроїв. Запрошуємо наших читачів ознайомитися з їхніми думками та прогнозами.

Логіка цінностей у сучасному світі піддається знеціненню.

Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба колись виділив сім основних принципів воєнної дипломатії України, які суттєво відрізняються від звичних практик у мирний період.

Він, зокрема, рекомендував колегам-дипломатам бути наполегливими, не боятися ставити партнерів у незручне становище, концентруватися на основному і не займатися "планом Б", максимально швидко ухвалювати рішення, пропонувати обирати їхні елементи у стилі "меню", дотримуватися принципу "всі говорять з усіма, коли МЗС координує не хто кому говорить, а що говорити", відкинути "словесне фехтування" мирного часу й говорити чітко і прямо, шоб позиція України була абсолютно зрозумілою.

За словами Кулеби, всі ці принципи були вироблені "не від хорошого життя, але вони працюють". Однак чи працюватимуть у новій геополітичній ситуації?

На думку колишнього міністра закордонних справ Павла Клімкіна, доба воєнної дипломатії як системи емоційних і ціннісних аргументів якщо й не минула остаточно, то її значення порівняно з 2022-2023 роками фундаментально змінилося.

Ціннісна аргументація у сучасному світі насправді втрачає свою значущість, - зауважив дипломат у бесіді з Укрінформом. - Тому думка про те, що Україна може стати "незручною" та ефективніше реалізувати свої інтереси, звертаючись до емоційних аргументів, наприклад, з такими особистостями, як Трамп чи Маск, насправді не є дієвою.

За словами Клімкіна, у світогляді Трампа та його прихильників домінує принцип "доданої вартості" у стосунках. Цей принцип формується не через "зручність" або "незручність" партнера, а завдяки його цікавинці та корисності.

ПЕРШИЙ ТЕРМІН ТРАМПА ЯК "ПРОБА СИЛ"

У період першого терміну президентства Дональда Трампа спостерігалися різноманітні прагматичні підходи до українських справ, які коливались між підтримкою та критикою. Однією з найбільш резонансних подій стала його телефонна бесіда з Президентом Зеленським, під час якої Трамп, зокрема, закликав до розслідування діяльності сина Джо Байдена в Україні. Ця ситуація викликала широкий політичний скандал і в результаті призвела до імпічменту Трампа.

Попри спричинений цим скандал, Трамп далі підтримував певні форми допомоги Україні, зокрема постачання зброї, хоча на початковому етапі його адміністрація не була дуже активною в цьому напрямі. Наприклад, Трамп схвалив надання Україні протитанкових ракет Javelin, хоча згодом виявив бажання зменшити фінансову підтримку Києва.

Павло Клімкін загалом оцінив зовнішню політику Трампа у 2016-2020 роках як "розвідку боєм".

Трамп не мав глибокого розуміння всіх нюансів геополітики. Він запросив до своєї команди людей, яких не зовсім добре знав, і які не мали традиційної лояльності до нього. Зараз же Трамп чітко усвідомлює свої цілі і формує команду відданих йому людей. Він прислухається до їх думок, однак остаточні рішення залишаються за ним, - зазначає дипломат.

Зовнішньополітичні прогнози стосовно другої каденції Трампа на посаді президента США мають дуже широкий діапазон - від "усе пропало" до надій, що його непередбачуваність може виявитися і позитивом.

"Справи України" надають Трампу можливість продемонструвати свою силу та вплив.

Надзвичайний і повноважний посол, радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Веселовський припускає, що ставлення Трампа до України вже змінилося на більш позитивне.

Це не з тієї причини, що він несподівано почав нас "любити", а скоріше через те, що ситуація в Україні дозволяє йому показати свою силу та вплив. Інші не в змозі нічого змінити, а він, навпаки, здатен на це, - поділився думками дипломат у бесіді з Укрінформом.

Веселовський переконаний, що відома цитата Трампа про те, що "Зеленський - найкращий продавець в історії", не слід сприймати як критику, а радше як похвалу щодо бізнесових здібностей Президента України.

Таким чином, Україна для Трампа поступово набуває позитивного іміджу, тоді як Росія, навпаки, опиняється на негативній стороні, адже є джерелом агресії у світовій системі, що заважає нормальному розвитку бізнес-відносин. Якщо врахувати, що Трамп, в першу чергу, є бізнесменом, то він не може не помічати, як російська модель, що має на чолі деспота і зосереджується на війні, є неадекватною сучасним реаліям. Він підтримує ідею збереження Росії, але в іншому форматі – бізнес-орієнтованому. Крім того, те, що Україна активно протистоїть агресії Росії та зменшує її військові можливості, також позитивно впливає на наш імідж, - зазначив радник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

СПІЛЬНИЙ ДОСВІД ВИДОБУТКУ РЕСУРСІВ З США - ЦЕ НЕ ГОЛОВНА ПЕРЕВАГА, А ЛИШЕ ОДНА З МОЖЛИВОСТЕЙ.

Один із показників того, що Україна рухається в напрямку більш практичного підходу у своїх відносинах із західними партнерами, на думку деяких експертів, полягає в четвертому пункті Плану перемоги, представленому Президентом Володимиром Зеленським.

Він запропонував США разом з визначеними партнерами, зокрема Євросоюзом, укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних у країні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу. Йдеться про природні ресурси та критично важливі метали ціною у трильйони доларів США. Це, зокрема, уран, титан, літій, графіт та інші стратегічно цінні ресурси, які є значною перевагою у глобальній конкуренції.

Ця ініціатива може стати складовою більш глобального плану, спрямованого на укріплення відносин зі Сполученими Штатами та отримання додаткової політичної і фінансової підтримки.

Однак опитані Укрінформом дипломати були доволі стриманими в оцінюванні як перспектив такої угоди, так і її потенційного впливу на зміцнення відносин із стратегічним партнером. Натомість вони однозначно позитивно оцінили потенціал співпраці України і США у військово-політичній сфері.

Павло Клімкін висловив думку, що питання корисних копалин не є вирішальним фактором у наших стосунках з новою адміністрацією США. На його думку, це важливий, але не вирішальний аспект, який не здатен суттєво змінити ситуацію.

На його думку, більш важливим для майбутньої адміністрації США може бути військовий аспект співпраці з Україною і в контексті використання досвіду наших військових, і співпраці у сфері ВПК, і за певних умов у контексті не лише європейської, а й євразійської безпеки.

"Тобто такі речі, а також послуги в ІТ-сфері, - це наші реальні козирі, які я бачу", - зазначив дипломат.

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко у розмові з Укрінформом теж висловив думку, що спільне розроблення надр може бути лише однією з пропозицій заокеанським партнерам.

На мою думку, набагато важливішою буде ініціатива щодо залучення американської оборонної промисловості для виконання замовлень на виробництво зброї для України, - зазначив колишній міністр. - При цьому фінансування має здійснюватися з заморожених російських активів, які знаходяться в Європі. Це дозволить уникнути ситуації, коли Президент України "приїжджає до США і повертається з мільярдами", адже насправді ці кошти залишаються у США. Якщо ж Сполучені Штати дійсно досягнуть угоди з європейськими партнерами щодо використання заморожених російських ресурсів, це створить вигідну ситуацію для всіх: Америки, Європи і України, тоді як Росія зазнає збитків.

Андрій Веселовський також підкреслив значення та потенціал поглибленої військово-політичної співпраці з США.

Спільний видобуток корисних копалин виглядає привабливо, але для його реалізації знадобляться значні зусилля та фінансові ресурси. Водночас, співпраця у військовій галузі може вже зараз призвести до "девальвації" Росії, - пояснив свою позицію дипломат.

УКРАЇНА ЯК ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ "Я" ТРАМПА

Чи може ще одним проявом непередбачуваності Трампа стати повна байдужість до України, якщо його зусилля щодо завершення війни не увінчаються успіхом?

Експерти, що спілкувались з Укрінформом, вважають, що для Трампа "український кейс" є важливим випробуванням, яке він намагатиметься пройти будь-якою ціною, оскільки це вплине на його міжнародний імідж.

- По-перше, Трамп хоче виконати свою передвиборчу обіцянку і залишити певну політичну спадщину, - аналізує мотивацію 47-го президента США Павло Клімкін. - По-друге, він розцінює це як своєрідний трамплін для розв'язання інших ситуацій, бо якщо йому вдасться зробити щось навколо України, то чому він не зможе повторити цього на Близькому Сході чи у Венесуелі? Окрім того, для Трампа важливо бути іншим, ніж Байден, і, на відміну від того, що трапилося в Афганістані, досягти успіху, щоб весь світ вважав його успішним, бо він зміг реалізувати завдання, які до нього ніхто не виконував.

Андрій Веселовський теж вважає, що Трамп після своїх заяв, що він є "найкращим президентом США" і "найкращим переговірником", не зможе просто покинути Україну, бо інакше виглядатиме слабким, а отже, втратить повагу до себе.

На думку дипломата, майбутня адміністрація США також не зможе взагалі відмовити Україні в підтримці.

- На мою думку, підтримка все ж надійде, - висловлює припущення Веселовський. - Вона може бути не зовсім очевидною, наприклад, через різні програми, щоб уникнути зайвої уваги з боку американського населення, адже Трамп заявив про намір скоротити допомогу, спрямовуючи кошти на потреби своїх громадян. Проте, навіть якщо підтримка прийде у вигляді кредитів, це не створить серйозних проблем для України, оскільки ніхто не вимагатиме їх термінового повернення.

Так само, як Трамп вплине на позицію України, ми також повинні впливати на його точку зору.

Яка ж зовнішньополітична стратегія переважатиме у Трампа: політична чи, як вважають деякі експерти, бізнесова або "трансакційна"?

За словами Павла Клімкіна, ці аспекти є для нього нерозривними.

Більш того, бізнесова логіка часто базується на принципі win-win, де кожна сторона отримує вигоду. Натомість геополітика є класичним прикладом трансакційних відносин. Саме з цієї причини багато експертів вважають, що Трамп може досягти більших успіхів у геополітичних питаннях, спираючись на чисто "трансакційну" парадигму, - підкреслив дипломат.

А Володимир Огризко впевнений, що так само, як Трамп впливатиме на позицію України, ми теж повинні впливати на позицію майбутнього президента США.

- Я думаю, що наша дипломатія має бути не воєнною чи поствоєнною, не якоюсь там "трансакційною" чи "суперакційною", а відповідати нашим національним інтересам, - акцентував колишній міністр закордонних справ. - А вони чіткі, абсолютно зрозумілі і відповідають загальновизнаним нормам міжнародного права. Усе інше - це шлях в нікуди. Ми повинні робити так, щоб навіть ті країни, які вважають себе дуже великими і сильними, відчували, що вони мають справу не з бантустаном, а з незалежною країною, яка має свої національні інтереси. Тому я не бачу сенсу в дипломатії поступок - це дипломатія слабких.

За даними Укрінформу, футболка з написом "Make Russia small again", яка була передана з України, викликала позитивні емоції у Трампа. Чи сприйняв він цю концепцію з ентузіазмом, ймовірно, стане відомо найближчим часом.