Людмила Ковалевська: в Києві буде розроблено універсальний стандарт для модульних укриттів.

З'ясувалося, що мешканці Києва мають різний ступінь захищеності в залежності від району проживання. Укриття зводяться за різними критеріями, а матеріали для ліквідації наслідків атак не завжди розташовані у відповідних місцях. Ковалевська підкреслює необхідність термінових реформ, адже кожна секунда може бути вирішальною для людського життя.

У столиці нарешті підняли питання, про яке занадто довго не говорили. Як з'ясувалося, модульні укриття, що з’явилися в різних куточках Києва, настільки різняться між собою, що це створює абсолютно неприйнятні обставини. Як відомо, краще сім разів поміряти, ніж один раз відрізати, але в цій ситуації, на жаль, не було кому провести вимірювання.

На останньому засіданні робочої групи, що займається питаннями підтримки киян, які постраждали від терористичних атак, було піднято важливе питання, яке давно потребувало обговорення. Людмила Ковалевська, голова цієї групи, не оминула складних моментів і прямо висловилася: умови тендерів та технічні характеристики укриттів у різних районах настільки різняться, що це можна вважати справжнім хаосом.

Одні кияни отримують укриття з вентиляцією, опаленням і кондиціонуванням, а інші змушені задовольнятися мінімумом. Хтось має комфортні умови для перебування під час тривоги, а хтось ледве вміщається у тісному приміщенні без елементарних зручностей. І все це в межах одного міста, однієї столиці.

Людмила Ковалевська вирішила не ухилятися від важливого питання. Вона ясно висловила свою думку: у Києві необхідно впровадити єдиний стандарт для укриттів. Кожен мешканець, незалежно від того, проживає він у центрі чи на периферії, повинен мати доступ до однакового рівня захисту. Системи вентиляції, опалення та кондиціонування, а також усі технічні вимоги мають бути стандартизовані для всіх районів без виключення.

Як стверджують, закон повинен бути однаковим для всіх, і в цій ситуації це правило має діяти без винятків. Коли звучить сигнал повітряної тривоги, не має значення, ким ти є і де проживаєш. Головне — це наявність безпечного місця, де можна знайти укриття і зберегти своє життя.

Робоча група вже дала конкретне доручення районним державним адміністраціям і Департаменту муніципальної безпеки: розробити єдину специфікацію для модульних укриттів. Це не просто формальність на папері, це документ, який визначатиме стандарти безпеки для всіх киян. Готове рішення планують розглянути на наступному засіданні, а потім передати на затвердження до Ради оборони Києва, де остаточне слово буде за мером Віталієм Кличком і начальником КМВА Тимуром Ткаченком.

Якщо ситуація з укриттями викликає занепокоєння, то забезпечення матеріалами для ліквідації наслідків ворожих атак є ще більш критичним. Виявилось, що у Києві зовсім немає складів, розташованих у кожному районі. Здавалося б, проста логіка підказує, що ресурси для оперативного реагування повинні бути розміщені якомога ближче до потенційних зон використання. Але насправді все виглядає зовсім інакше.

Сьогодні більша частина ресурсів, необхідних для усунення наслідків обстрілів, зберігається на двох великих складах за межами столиці. OSB-плити, плівка, інструменти — все, що потрібно для термінового закриття вибитих вікон і дверей, знаходиться далеко від місця подій. А коли трапляється біда, кожна хвилина має значення. Люди змушені залишатися в холодних квартирах, через розбиті вікна проникає вітер, а матеріали добираються з-за міста протягом години чи двох.

Людмила Ковалевська відкрито висловлює свою думку з цього приводу: у нас є люди та ресурси, але відсутній чіткий порядок. Кожен район повинен мати власні склади, аби швидко реагувати на наслідки надзвичайних ситуацій. Це не просто побажання, а неодмінна потреба, зумовлена тією реальністю, в якій ми існуємо.

Ще одна проблема, яка виявилася під час засідання робочої групи, полягає в тому, що актуальний список необхідних матеріалів не відповідає реальним потребам після атак. Хтось колись створив цей перелік, затвердив його, і з тих пір усі користуються ним, не замислюючись, чи відповідає він сучасним вимогам.

Проте життя продовжує рухатися вперед, і характер ворожих наступів також зазнає змін. Те, що було актуальним рік тому, може виявитися неефективним сьогодні. А те, що раніше не входило до списку, раптом стає життєво важливим. Тому зараз формується новий перелік необхідних матеріалів, який відображає реальний досвід і потреби.

Цей список буде переданий до Ради оборони Києва для затвердження. Після цього Департамент муніципальної безпеки зможе закуповувати матеріали у потрібних обсягах і розподіляти їх між районами. Не на папері, а в реальності. Не коли-небудь, а вже зараз.

Окрема проблема, про яку не можна мовчати, стосується найвразливіших категорій киян. Літні люди, особи з інвалідністю, ті, хто фізично не може самостійно встановити вибиті вікна чи двері, залишаються наодинці зі своєю бідою. Вони чекають допомоги, але система не завжди встигає відреагувати швидко.

Уявіть собі літню людину, яка мешкає на п'ятому поверсі без ліфта. Після обстрілу в його квартирі вибило вікно. Як він зможе самостійно підняти важкі плити, створити тимчасову конструкцію та закріпити все так, щоб зберегти хоча б частину тепла в приміщенні? Правильно, він не зможе цього зробити. Тому підтримка таких людей повинна бути не лише можливою, а й обов'язковою та оперативною.

Людмила Ковалевська підкреслює важливість того, щоб система функціонувала таким чином, аби найбільш уразливі жителі Києва отримували підтримку в першу чергу. Це не лише вияв гуманності, а й невід’ємний обов'язок міста перед своїми громадянами.

Усе, що було обговорено на засіданні робочої групи, не є новим для тих, хто щодня стикається з цими викликами. Проте тепер ці питання підняті на офіційний рівень, що можна вважати першим кроком до змін. Як відомо, краще пізно, ніж ніколи, але у цьому випадку важливіше діяти вчасно, ніж зволікати.

Кияни заслуговують на те, щоб їхня безпека не залежала від того, пощастило їм жити в центральному районі чи на окраїні. Вони заслуговують на те, щоб після обстрілу допомога приходила не через день, а через годину. Вони заслуговують на те, щоб система працювала як годинник, а не як хто коли встиг.

Людмила Ковалевська разом із командою, яку вона веде, докладає всіх зусиль для реалізації цих змін. Тепер все залежить від тих, хто має ухвалити фінальні рішення. Жителі Києва очікують, і їхнє очікування не є випадковим, адже їхнє благополуччя безпосередньо пов'язане з тим, як швидко і ефективно місто зможе їх захистити.