Легендарний конструктор вертольотів: 53 роки тому пішов з життя киянин Ігор Сікорський.

Сьогодні, 26 жовтня, 53 роки тому не стало видатного авіаконструктора Ігора Івановича Сікорського - винахідника, який започаткував еру вертольотів і вплинув на розвиток цивільної та військової авіації в усьому світі

Народжений у Києві в часи Російської імперії, Сікорський став піонером авіації, який спочатку творив у поневоленій росіянами Україні, а згодом, емігрувавши до США, заснував компанію, що досі домінує у виробництві вертольотів. Його життя - це історія наполегливості, інновацій та віри у свій успіх. Від перших моделей у київській майстерні до гігантських "літаючих човнів" і революційних гвинтокрилів - Сікорський не просто будував машини, а творив майбутнє тут і зараз.

Більше про видатну постать Ігоря Сікорського, розповість Еспресо.

Сікорський на своєму "Російському витязі" близько 1913 року, фото: Вікіпедія

Ігор Іванович Сікорський з'явився на світ 25 травня 1889 року в Києві в сім'ї, що вирізнялася інтелектуальною атмосферою, сприятливою для розвитку науки та культури. Його батько, Іван Сікорський, був видатним психіатром і професором психології в Київському університеті Святого Володимира (тепер – Тараса Шевченка). Мати, Марія Сікорська, родом з Полтави, працювала лікарем, хоча й не практикувала, але мала глибоку любов до культури та мистецтва. Вона передала цю пристрасть синові, зокрема, зацікавивши його творчістю Леонардо да Вінчі, чиї малюнки згодом надихнули його на ідею створення гелікоптера, а також пригодницькими романами Жуля Верна.

Сім'я Сікорського дотримувалася релігійних традицій, і з раннього віку він пізнавав основи православного християнства.

У той час Київ був частиною Російської імперії, що супроводжувалося суворою русифікацією та окупацією українських територій. Проте, місто залишалося осередком інтелектуального розвитку, де молодий Ігор, будучи ще учнем, виявив свою пристрасть до авіації.

У віці 11 років, під враженням від бесід з батьком під час подорожі до Німеччини, він почав займатися створенням авіамоделей. У 12 років він зібрав свій перший гвинтокрил, що працював на гумовому двигуні — маленька модель, яка могла підніматися в повітря. Ці перші кроки в авіамоделюванні відбувалися в домашній майстерні в Києві, де молодий винахідник досліджував фізику польоту, незважаючи на обмежені ресурси та брак спеціальної освіти.

У 1903 році Сікорський вступив до Морського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі, але через рік покинув його, щоб присвятити себе інженерії.

У 1906 році він вирушив до Парижа для навчання в галузі авіації, а вже в 1907 році повернувся до Києва, де став студентом механіко-інженерного факультету Київського політехнічного інституту, який нині носить ім'я Ігоря Сікорського.

Літо 1908 року стало переломним. Адже під час поїздки з батьком до Німеччини він дізнався про успіхи братів Райт і Цеппеліна. Тоді він вирішив змінити своє життя і присвятити його авіації. У Києві Сікорський побудував свій перший повнорозмірний гвинтокрил, але машина не злетіла через недостатню потужність двигуна. Це не зламало ентузіаста. Він перейшов до літаків з фіксованим крилом, створивши S-2 у 1910 році, який успішно піднявся в небо.

"Я усвідомлюю, що основна частина дизайну перших літаків базувалася на здогадах. Ми мали вкрай обмежені джерела, окрім спостережень за птахами, і саме до них ми могли звертатися за натхненням," - пізніше зазначав Сікорський.

Літак "Ілля Муромець", зображення: Вікіпедія

У 1917 році, після Жовтневого перевороту, Російська імперія зазнала краху. Київ, де проживав Сікорський, став центром революційних подій. У січні-лютому 1918 року Українська Народна Республіка намагалася утримати контроль, проте більшовицькі війська атакували, що призвело до тимчасового захоплення міста. Сікорський, як відомий авіаційний конструктор та прихильник монархії, опинився під загрозою арешту або розстрілу через свою діяльність на благо імперського режиму (його літаки використовувалися російською армією). У цих умовах йому довелося втекти.

Залишивши свою майстерню, а також дружину, яка загорілася більшовицькими ідеями, Сікорський виїхав до Франції, прибувши до Парижа в лютому-березні 1918 року. Там він недовго працював інженером для французьких сил, але через брак перспектив у березні 1919 року емігрував до США. 30 березня 1919 року він прибув до Нью-Йорка, де розпочав новий етап життя, що привів до створення легендарних вертольотів.

Америка зустріла емігранта як і всіх йому подібних - хочеш їсти, працюй, хочеш втілити мрію - працюй ще більше. Сікорський кілька років викладав математику та фізику, давав приватні лекції, щоб заробити на прожиття. Попри труднощі, у 1923 році, за підтримки рідних та композитора Сергія Рахманінова (який вклав 5000 доларів), він заснував свою компанію - Sikorsky Aero Engineering Corporation у Рузвельті, Нью-Йорк.

Компанія була заснована в застарілій стодолі на пташиній фермі, завдяки підтримці колишніх офіцерів Білої гвардії. Першим значним досягненням став літак S-29-A — двомоторний біплан, розрахований на 14 пасажирів.

"Літаючий корабель" Sikorsky S-42B, зображення: Вікіпедія

У 1929 році компанія змінила свою локацію, перемістившись до Стратфорда, штат Коннектикут, і стала частиною United Aircraft and Transport Corporation, яка згодом трансформувалася в United Technologies і пізніше стала відомою як Lockheed Martin.

Сікорський отримав американське громадянство в 1928 році.

Науковці підкреслюють, що Сікорський протягом свого життя здійснив три кар'єри в авіаційній сфері, кожна з яких стала справжньою революцією для цієї індустрії.

У Києві та Петрограді (1910-1918) він створив перші успішні літаки: S-5 (1911) приніс національне визнання, S-6-A виграв премію на Московській виставці 1912-го. Кульмінацією став "Російський витяз" (S-21, 1913) - перший у світі чотиримоторний літак, здатний перевозити 8 пасажирів. На його базі з'явився "Ілля Муромець" (S-22-S-27) - перший бомбардувальник і пасажирський авіалайнер, який у Першій світовій війні скидав бомби на німців. За це Сікорський отримав орден Святого Володимира та почесний диплом Петербурзького політехнічного інституту.

У Сполучених Штатах увага почала зосереджуватися на гідролітаках. У 1930-х роках компанія Pan American Airways замовила розробку низки "літаючих човнів": S-38, S-40 та S-42, відомого як "Flying Clipper", які стали початком ери трансокеанських авіаперевезень. Модель S-42 встановила 10 світових рекордів і стала першою комерційною авіацією, що здійснила рейси через Атлантичний та Тихий океани.

Сікорський зі своїм вертольотом VS-300 у 1941 році, зображення: Вікіпедія.

Справжня мрія Сікорського, пов'язана з вертольотами, почала втілюватися в життя у 1939 році на фоні початку Другої світової війни і пошуків нових видів озброєння американськими військовими. Саме тоді було створено VS-300 — перший практичний американський гвинтокрил, який впровадив концепцію з однією головною лопаттю та хвостовою антибалансовою системою, що залишається актуальною й до сьогодні. Перший прив'язаний політ відбувся 14 вересня 1939 року, а вільний — 24 травня 1940 року. Модифікація R-4, представлена в 1942 році, стала першим серійно виробленим вертольотом у світі.

До кінця Другої світової армія США придбала понад 400 машин, які рятували життя в пошуково-рятувальних місіях. Вертольоти Сікорського транспортували всіх президентів США, брали участь у війнах, боротьбі з наслідками катастроф і миротворчих операціях, врятувавши мільйони життів.

Ігор Сікорський на обкладинці журналу Time у 1953 році. Небесний кран Sikorsky S-64, зображення: Вікіпедія.

Його вклад в авіацію полягає не лише у технологічних досягненнях, а й у глибокій філософії сприйняття польоту як священного дару.

"Я впевнений, що, згідно з Божим задумом, сила життя й правди у тисячі разів більша, ніж сила зла. Я вважаю, що неосяжність, організованість і краса неба-всесвіту, який ми бачимо, - це лише тьмяні відблиски пишноти й гармонії, які панують у всепереможному, вічному всесвіті вищого порядку".

Сікорський виріс у інтелектуальній родині і мав негативне ставлення до більшовиків, що спонукало його до еміграції через небезпеку переслідувань під час революційних подій. Він поєднував технічний погляд на світ із глибокими релігійними віруваннями. Зокрема, він створював філософсько-релігійні роботи та виступав за принципи етичної відповідальності вчених за свої досягнення.

"Дорогі високоповажні громадяни, дозвольте мені розповісти про своє внутрішнє Я. Я інженер, чиї моральні якості не поступаються фізичним здібностям. Я не боюся нікого і нічого, і моя воля залишається непохитною, адже жодна інша не змогла її підкорити. Коли я ставлю перед собою ціль, навіть об'єднані зусилля всієї Америки або всього світу не зупинять мене на шляху до її досягнення. Якщо мене охоплює якась ідея, я вимагаю, щоб усі підтримали її, і не можу терпіти жодних заперечень", - виголосив він.

Щодо національної ідентичності, у своєму листі від 30 серпня 1933 року до історика Василя Галича Сікорський зазначав, що його родина "виходить з села в Київській губернії" і має "чисто українське походження", що свідчить про його глибоке усвідомлення власних коренів. Однак в тому ж листі він також роз'яснював, чому вважав себе росіянином.

"Моя родина має коріння в селі на Київщині, де мої дідусь та прадідусь служили священниками, і ми маємо виключно українське походження. Проте, ми вважаємо себе росіянами, оскільки ця територія колись входила до складу Росії, а український народ був невід'ємною складовою частиною Російської імперії, так, як Техас чи Луїзіана є частинами Сполучених Штатів", - зазначав він.

Сікорський успадкував від батька ідеї монархізму та російського націоналізму. Його батько, Іван Сікорський, був відомим противником українського національного відродження, дотримуючись поглядів на користь загальноросійської концепції та малоросійства. Він вважав українців малоросами, частиною єдиного російського народу, а не самостійним етносом. Тому не дивно, що Ігор Сікорський мав амбівалентне сприйняття своєї національної ідентичності. Він ніколи не ідентифікував себе як українець і не підтримував український націоналізм. Як білий емігрант, він рішуче виступав проти більшовизму, вважаючи радянську владу загрозою для свободи та релігії. Хоча в післявоєнний час українська діаспора докладала зусиль, щоб Ігор Сікорський усвідомив свою українську приналежність, йому це, вочевидь, не вдавалося.

Незважаючи на обставини, Україна вшановує його як видатного винахідника, що належить до її культурної спадщини. Від 2011 року одна з вулиць Києва носить його ім'я, а у 2016 році Київський політехнічний інститут був перейменований на його честь. Додатково, у 2018 році Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) також отримав ім'я Ігоря Сікорського.

З початком широкомасштабної агресії Росії проти України, нащадки Ігоря Сікорського висловили своє осудження щодо дій Росії. "Впевнений, що батько був би вражений діями Путіна", – зазначив Сікорський-молодший.

В останні роки свого життя Сікорський отримав безліч нагород, включаючи національні медалі та промислові призи, і продовжував активно брати участь у наукових та громадських справах до самого кінця свого життя.

У 1957 році Сікорський завершив свою кар'єру на посаді інженерного менеджера, проте продовжував працювати консультантом до самої смерті.

Ігор Сікорський пішов з життя 26 жовтня 1972 року в Істоні, штат Коннектикут, досягнувши 83-річного віку. Його поховано на православному цвинтарі в Стратфорді. Сьогодні, коли мова йде про Ігоря Сікорського, неможливо не згадати, що він є батьком сучасного вертольота і одним з найзначніших авіаконструкторів свого часу. Сікорський виступає як міст між різними епохами: від імперського Києва до небес Сполучених Штатів, ставши символом того, як мрії можуть подолати труднощі та кордони.