Курс для новобранців: які проблеми існують у базовій військовій підготовці?

Базова військова підготовка нагадує суміш різних дисциплін без поглибленого освоєння жодної з них. Протягом місяця вам намагаються вкласти в голову те, що зазвичай вивчається протягом року. Одноденне навчання тактичній медицині? Інженерно-саперні навички за один день? Це справді серйозно?

З вас роблять піхоту. А що має робити піхота? Вона має вбивати. І помирати, бо з такою кількістю годин на такмед, інженерно-саперну справу, топографію і так далі виживання піхотинця, здається, не передбачене після закінчення БЗВП", - розповідає УП журналіст і військовослужбовець Данило Панімаш із позивним "Куратор". Він проходив підготовку влітку 2024-го.

Базова загальновійськова підготовка на шляху кожного новобранця до військової частини - обов'язковий крок. Наступний після мобілізації або підписання контракту.

БЗВП триває місяць. По завершенні цього курсу військовослужбовці здобувають початкову спеціалізацію – "стрілець".

"Українська правда" повідомляє про недоліки в підготовці новобранців у навчальних центрах Збройних сил України, наслідки таких проблем, а також про зусилля Генерального штабу щодо їх вирішення.

Зараз в Україні працюють понад 25 навчальних центрів, де готують новобранців для різних родів військ. Сухопутні війська, морська піхота, повітряні сили та десантно-штурмові війська мають свої учебки і готують військовослужбовців винятково для себе.

За словами Юрія Подлєсного, керівника інструкторського відділу благодійного фонду "Повернись живим", порівняно з початком великої війни кількість навчальних центрів збільшилася в рази. Але вони все одно не здатні одночасно розміщувати і навчати стільки мобілізованих і контрактників, скільки потребує держава під час гарячої фази війни. Звідси випливає безліч інших проблем.

У навчальних закладах спостерігається дефіцит різних видів боєприпасів, необхідних для всебічної підготовки військовослужбовців, особливо патронів. Про це повідомив секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в інтерв'ю УП.

На його думку, для досягнення належного рівня прицільності новому стрільцеві потрібно випустити щонайменше 500 куль протягом місяця. Проте, враховуючи великий обсяг мобілізованих та труднощі з постачанням боєприпасів, втілити це в життя виявляється малореальним.

"Протягом місяця навчання нам всього тричі влаштовували виїзди на стрільби. Ми вистрілювали максимум по 20 патронів, отже, загалом - по 60", - розповідає в інтерв'ю з УП солдат на псевдо "Кіт".

Постачання таких боєприпасів українській армії здебільшого залежить від західних партнерів. Після окупації росіянами Луганського патронного заводу в 2014-му Україна втратила спроможності виробляти власні патрони. Відтоді цим займалося невелике приватне підприємство - Науково-виробничий центр "Спецтехномаш". І лише цьогоріч український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) відновив виготовлення таких боєприпасів для стрілецької зброї.

Дефіцит боєприпасів відчутний як на полі бою, так і в навчальних центрах. Але довготривала війна в умовах обмежених ресурсів визначає пріоритетність забезпечення.

Викладати в учебці може будь-який військовослужбовець, який пройшов базовий загальновійськовий і фаховий вишколи, курс підготовки командира відділення та навчання інструкторській справі. Загалом навчання інструкторів триває орієнтовно шість місяців.

Інструктори в навчальних центрах не є професійними викладачами. Вони передають знання за методичними рекомендаціями, створеними Генеральним штабом, без особливого досвіду бойових дій. Як зазначає секретар оборонного парламентського комітету Костенко, командири часто не бажають відпускати тих, хто має бойовий досвід, на тилові завдання.

Вони не надто зацікавлені в роботі на цих позиціях. Причина в тому, що зарплата інструкторів є досить скромною — 20 100 гривень, а також є можливість отримати додаткові щомісячні виплати в межах від 15 до 30 тисяч гривень, що залежить від обсягу роботи та умов праці.

На моїй БЗВП не було інструкторів, які мали б реальний бойовий досвід і могли б пояснити, як насправді все відбувається на фронті, а не так, як це описано в радянських "учебниках". Ситуація виглядала приблизно так: "Книжка говорить, що потрібно діяти ось так", - зауважує військовий Панімаш з позивним "Куратор".

Серед десятка новобранців, з якими спілкувалася УП, лише один відзначив, що більшість його інструкторів під час базової загальновійськової підготовки мали практичний бойовий досвід.

Контрактник з позивним "Писар" проходив базову військову підготовку в одному з навчальних центрів на Київщині. Як він зазначив, "бойових" інструкторів можуть "висмикувати" з курсів і відправляти на фронт. Через це протягом навчання у нього двічі змінювався командир навчального взводу.

"Поху*зм інструкторів теж є проблемою. Ми вирушаємо на тактичні заняття зі штурму будівлі. З нами йде хлопчина, який каже: "Мене смикнули з відпустки, я х*й знає, що робити". Приходимо на ділянку, він так ліниво починає розповідати, як штурмувати будинок. Пару разів відпрацювали, а останню годину лежали і курили", - розповідає УП Куратор.

Або такмед. Інструктор вказує, яка частина тіла у кого травмована, і рекрут повинен самостійно накласти собі турнікет. Після цього інструктор обходитиме учасників і перевірятиме накладення: якщо під турнікет не проходять два пальці, то він стверджує, що затягнули його правильно.

Після цього, під час тренування в нашому підрозділі, до нас приєднався бойовий медик, і ми провели три дні, вивчаючи тактичну медицину. Він так щільно затягував турнікети, що навіть два пальці не могли пройти, а голка й поготів. "Ми навіть стогнали від болю", - зауважує він.

Навчальний план БЗВП охоплює різноманітні аспекти підготовки, включаючи тактичні навички, розвідувальну діяльність, вогневу підготовку, фізичну підготовленість, інженерні знання, психологічну стійкість та національно-патріотичне виховання. Окрім цього, програма містить заняття з військової топографії, зв'язку, тактичної медицини, а також заходів захисту від радіаційних, хімічних і біологічних загроз, а також правил, яких слід дотримуватись під час бойових дій.

План є досить обширним, проте він підпадає під обмеження терміну навчання, а зміст окремих предметів не відповідає актуальним умовам сучасного конфлікту. Це особливо стосується гуманітарних дисциплін, зокрема національно-патріотичного виховання.

"Сидять (чи стоять) 30 мужиків, а взводний читає їм із листочка про велич українських щедрівок та колядок, про причини нападу Росії і те, яка вона погана, підступна і так далі, про звичаї та обряди українців. І мужики сидять і думають: "Нах*я воно потрібно? Я хочу додому", - згадує в коментарі УП Куратор.

Відповідно до вимог, затверджених Генеральним штабом, на проведення таких навчань відводиться 2 години. Тактична підготовка повинна тривати 21 годину, розвідувальна — 10, вогнева — також 10, національно-патріотична — 2 години, а на тактичну медицину — 13 годин (з них лише 8 годин відводиться на практичні заняття). Зазвичай, у різних навчальних центрах тривалість курсів може варіюватися. Проте, всі дисципліни викладаються швидко і, на жаль, без достатньої глибини.

"За 8 годин на день ви не навчитеся правильно накладати турнікет і робити тампонування, штурмувати ворожий окоп або будинок та працювати в команді двійками і трійками", - розповідає військовий Панімаш.

Результати базової загальновійськової підготовки також залежать від самих новобранців.

"Найбільше мене дратували ті, хто не усвідомлював, для чого їх готують, і сприймали БЗВП як відпочинковий курорт. Я намагався отримати з цього максимум корисної інформації. А деякі просто не звертали на це уваги," - згадує Куратор.

Після завершення базової загальновійськової підготовки новобранці одразу можуть обіймати посади стрільців у підрозділах, куди їх розподіляють. Однак, якщо військові частини потребують кулеметників, гранатометників, операторів безпілотників або інших вузькопрофільних спеціалістів, вони мають пройти фахову підготовку в підрозділах, яка триває два місяці.

У навчальних центрах часто замість ліжок зустрічається холодна підлога, а душі та туалети розташовані на вулиці. Новобранцям доводиться самостійно налагоджувати своє повсякденне життя. Крім того, багато необхідних речей їм доводиться купувати за власний рахунок.

"Держава забезпечує лише найнеобхідніше - військову форму та екіпіровку. Проте ніхто не інформує про те, що потрібно взяти з собою до навчального центру. Ми підрахували, скільки приблизно коштів потрібно для самостійного забезпечення. В результаті вийшло від 40 до 60 тисяч гривень," - ділиться в розмові з УП на умовах анонімності один з новобранців, який був мобілізований влітку 2024 року і проходив базову підготовку в навчальному центрі на Львівщині.

Замітка для новобранців. Що взяти з собою в навчальний центр:

Ситуація з харчуванням новобранців у навчальних центрах різниться. Десь годують нормально. Новобранець із позивним "Писар" зізнається, що сподівався схуднути в учебці, але набрав п'ять кілограмів.

"Нас забезпечували їжею тричі на день, і це були страви з високим вмістом калорій. Ми отримували фрукти, овочі, а часом і кисломолочний сир. Голод нас точно не мучив," - зазначає він.

У деяких місцях умови харчування виявилися значно гіршими — деякі з опитаних УП військовослужбовців характеризують їжу, яку подавали в навчальних закладах, як "сміття". Один з них розповів, що за місяць навчання втратив 14 кілограмів.

"Клейстерні каші, жахливі шматочки ковбаси, сиру та м'яса. Завдяки можливості відвідувати магазини та Нову пошту, ми практично не користувалися їдальнею," - згадує куратор у коментарі для УП.

"На полігон під'їжджає старенький ГАЗон, що доставляє їжу в великих казанах. Залізні миски забрали, а прибори не надали. Багато хлопців виявилися без своїх столових приборів. Їм повідомили: 'Потрібно мати свою виделку і ложку. Якщо немає – їсти не зможете'. Лише кілька черпаків їжі роздали і на цьому все закінчилося", - ділиться своїми думками один з новобранців у розмові з УП.

Україна направляє частину новобранців на навчання за межами країни, де вони мають змогу отримати як базову, так і спеціалізовану підготовку. Організація професійного навчання для пілотів, артилеристів та танкістів за кордоном є значно простішою, ніж в умовах України.

"Яскравим прикладом є літаки F16. В Україні створити навчальну базу для підготовки пілотів наразі неможливо, тому значно ефективніше та економічніше навчати їх за межами країни. Така ж проблема існує і з важкою технікою, наприклад, з танками та спеціалізованими артилерійськими системами", - зазначає керівник інструкторського відділу "Повернись живим" Подлєсний в інтерв'ю УП.

Протягом 2022-2024 років, згідно з інформацією Генерального штабу Збройних сил України, більше 100 тисяч українських військових пройшли підготовку на території країн-партнерів. Вибір новобранців, які будуть навчатися за кордоном, здійснюється командиром військової частини.

Враження військових про навчання за кордоном суттєво відрізняються. Для того, щоб максимально підготувати українських солдатів, міжнародні партнери повинні коригувати свої навчальні програми відповідно до українських умов, що є досить непростим завданням. Адже жодна з країн, що надають допомогу, не перебуває у стані війни.

Однак, за словами Подлєсного, деякі країни намагаються адаптувати навчальні плани під українські потреби. Зокрема це Велика Британія.

"Британська програма навчання військових значно перевищує українську за якістю. Проте один із інструкторів з Великої Британії зазначив, що їм доводиться втиснути річну програму в один місяць", - ділиться враженнями солдат з позивним "Лис", який цього літа проходив підготовку у Великій Британії, в інтерв'ю УП.

Військовий жартує, що під час британської БЗВП у нього склалося враження, ніби він перебуває в тризірковому готелі в Туреччині. Українські новобранці проживали в модульному містечку, де в кожному будиночку було від 4 до 6 ліжок і душ із цілодобовим доступом. Харчування організовували у форматі "все включено", з сніданками, обідами та вечорами на вибір. Бійців також забезпечували всім необхідним – від форми та бронежилетів до сонцезахисного крему і зубної пасти. Після завершення навчання вони змогли забрати з собою все екіпірування назад в Україну.

Навчальна програма виявилася не зовсім релевантною для України. Як зазначив Лис, найбільш корисними виявилися 10 днів стрільб, де не було обмежень на використання патронів, а також фізична підготовка та заняття з тактичної медицини.

Якщо обговорювати атаку на окопи, здається, що навчання дійсно необхідні, але в нашій ситуації все відбувається зовсім інакше. Ти можеш перебувати в окопі, коли дрон раптово з'явиться і скине бомбу прямо на тебе. В кращому випадку ти отримуєш поранення, а в гіршому - гинеш. Британці взагалі не навчають, як використовувати дрони. За місяць нам показали безпілотник лише одного разу, а про електронні засоби боротьби взагалі жодної інформації не надали.

Нас також навчали пересуватися "шахматкою" та патрулювати лісові смуги. Це не так вже й складно, але на полі бою це не є ефективним. Якщо б військові на фронті дотримувалися такого стилю ходьби, через день-два ситуація була б катастрофічною, і всі опинилися б мертвими", - ділиться своїми думками солдат Лис у розмові з УП.

У жовтні 2024 року в чотирьох навчальних центрах Збройних Сил України стартував пілотний проект, спрямований на вдосконалення навчання новобранців. Тривалість базового військового навчання була подовжена з 30 днів до півтора місяців.

Генштаб оновив навчальну програму, яку поки що тестують на чотирьох учебках. Серед новацій - заняття з основ застосування безпілотників та окопних засобів радіоелектронної боротьби і розвідки (РЕБ/РЕР), виживання на фронті, особливо в холодну пору року, посилена тактико-вогнева і фізична підготовки, розвідувально-диверсійна діяльність, збільшення часу для вивчення військової топографії.

У грудні цього року буде проведено аналіз результатів пілотного проєкту. Після цього головнокомандувач Олександр Сирський прийме рішення щодо можливості впровадження цієї практики в інших навчальних центрах.

Генеральний штаб має намір заснувати навчальний заклад для підготовки інструкторів, де їх навчать відповідно до єдиних стандартів та вимог Збройних Сил України. Крім того, планується організувати курси підвищення кваліфікації для вже працюючих інструкторів. У цьому процесі Генштаб планує співпрацювати з громадськими організаціями.

Наприклад, благодійна організація "Повернись живим" з початку великої війни займається підготовкою інструкторів для навчальних центрів у п'яти основних сферах: снайпінг, безпека на мінних полях, безпілотні літальні апарати, артилерія та тактична медицина. Наразі відкривається новий напрямок - водолазна підготовка.

"Важливо впровадити ротації інструкторів між різними військовими частинами та навчальними закладами. Ці ротації мають включати не лише призначення нових інструкторів, а й заміну їх офіцерами, солдатами та сержантами з реальним бойовим досвідом", - зазначив Євген Межевікін, заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генерального штабу ЗСУ, під час брифінгу в Києві.

Визначено також термін адаптації новобранців у військових підрозділах, після якого їх можна направляти в зону бойових дій - 10 днів. Проте це є лише рекомендацією, а не обов'язковим правилом. Процес адаптації буде залежати від рішення командира та умов, в яких підрозділ виконує свої завдання.

Ще одним із варіантів покращення підготовки новобранців може бути проведення БЗВП в обраних підрозділах, а не в загальних навчальних центрах. Зараз такий механізм практикують військові частини, які з жовтня цього року рекрутують добровольців без участі ТЦК. Якщо військовозобов'язаний вирішив долучитися до армії саме так, він проходить БЗВП на базі обраних підрозділів. Це дозволяє якісно готувати бійців під потреби конкретної військової частини.

Необхідно забезпечити такі умови, при яких до навчальних закладів не будуть допускатися особи, що не здатні служити у війську, оскільки це є поширеним викликом. Таким чином, інструктори зможуть уникнути витрат часу та ресурсів на підготовку новобранців, яких в подальшому відкинуть усі командири.

"Нашому батальйону нещодавно прислали підсилення - 10 людей. Забрали собі лише двох. Всі інші - алкаші або хворі люди. Був один чувак віком 59 років і 10 місяців. Що це за воїн?" - обурюється в анонімній розмові з УП заступник комбата однієї з механізованих бригад.

Згідно з інформацією, наданою секретарем Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Костенком, внаслідок того, що працівники ТЦК активно прагнуть виконати заплановані показники, в навчальних центрах залишаються сотні новобранців, яких не бажає забирати жоден з військових підрозділів. Держава продовжує виплачувати їм заробітну плату, а вони, в свою чергу, occupy центри, займаючи місця, які могли б бути відведені для нових призовників.

Це замкнене коло. Воїни на фронті закінчуються. Мобілізовані не готові до бойової роботи через погану підготовку та дефіцит практики. Нормально готувати їх немає коли й особливо немає кому.