Придбаю укриття за високу ціну. Можливо, хтось зможе допомогти.

На одній з київських станцій метро в період обстрілу 2 липня.

Зображення: facebook/КП 'Метрополітен Києва'

На одній з київських станцій метро в період обстрілу 2 липня.

Зображення: facebook/КП 'Метрополітен Києва'

На одній з київських станцій метро в період обстрілу 2 липня.

Зображення: facebook/КП 'Метрополітен Києва'

На одній з київських станцій метро в період обстрілу 2 липня.

"Я спустилася в укриття нашого будинку, але там було стільки людей, що не було де й стати. Навіть під вікнами біля входу в підвал сиділи. Діти кричали, а повітря було в'язким — вистояла я лише годину, після чого вирішила повернутися на дев’ятий поверх," — розповідає Наташа, яка, ніби в трансі, прибирає клумбу біля свого під'їзду. Її квіти встигли вкритися шаром бетонного пилу; всього в сорока метрах від нас розсипалися плити й цегла з будівлі, яку з раннього ранку розбирають рятувальники в пошуках людей під завалами. Наташа каже, що їй "пощастило": під час вибуху в сусідньому дев’ятиповерховому будинку вона була в тамбурі, і вибухова хвиля не вдарила в неї залізними дверима, які вирвалося з отвору. Але потім удари продовжувалися, серце калатало, у голові шуміло. "Але куди ж іти? Я просто прижалася до стіни й сиділа, як мишка."

Снимок: Зоряна Стельмах

Клумба біля багатоповерхівки у Дарницькому району Києва, 2 липня

Рекламное продвижение

Одразу чотири будинки були зруйновані в одному невеликому квадраті Дарницького району під час атаки в ніч на 2 липня. Частину девятиповерхівки наче ножем зрізало, поруч вирва від іншої ракети і обгорілі будинки навколо, за пів квартала -- руйнування верхніх квартир багатоповерхівки. Це район повоєнної радянської забудови, де багато закладів освіти поруч із житлом. І тут Є укриття, на відміну від багатьох інших масивів Києва.

Снимок: Зоряна Стельмах

Вплив атаки на житловий будинок у Дарницькому районі Києва, 2 липня.

Снимок: Зоряна Стельмах

Вплив атаки на житловий будинок у Дарницькому районі Києва, 2 липня.

Ознайомтеся з іншими матеріалами: Де розташовані наші укриття? Чи можуть мами почуватися в безпеці, що забезпечує паркінг та які термінові дії може вжити мер для покращення ситуації в Києві?

Однак "коли ми прибули, в укритті вже не було можливості стояти, не кажучи вже про те, щоб сісти", "досить пізно було бігти до будинку культури, де стіни точно міцніші", "ми з чоловіком вирішили не зважати на небезпеку і, перебіжками, дісталися до підземного паркінгу в новому сусідньому будинку, де довелося стояти майже біля самого входу, але й це було благословенням, з огляду на те, як все вибухало навколо". Це звичні висловлювання мешканців цього району на Новій Дарниці після тієї жахливої ночі. Досвід навчав їх серйозно ставитися до масованих атак — така вже особливість цього місця. Проте навіть у цьому "благополучному" районі сховища не можуть вмістити всіх, хто шукає притулок.

Изображение: Леся Падалка

Тим часом інший Київ готувався до атаки так: безкінечні гілки в групах районів "який підземний паркінг пускає до себе на машині?"; тривожні діалоги мам маленьких дітей, в якому з укриттів у радіусі кілометра від будинку ще реально знайти місце, щоб постелити каремат для малечі; обговорення, яка де школа закрита як укриття, бо там ремонт чи течуть труби, і краще не витрачати час на дорогу до неї; напівістеричні фотозвіти зі станцій метро, де "на платформу вже не зайдеш, але у верхньому вестибюлі ще можна поставити стільчик".

Багаті поспішають до своїх автомобілів та прямують на ніч до підземних паркінгів торгових центрів за межами міста. Тим часом, менш забезпечені, мов оселедці в банці, заповнюють безкоштовні укриття у співвідношенні 10 до 1 від їхньої проектної місткості. Ті, хто надмірно впевнений у собі і проігнорував обидва варіанти, кидаються в найближчий підземний перехід вже після перших вибухів поблизу. Ми знову опинилися в епіцентрі хаосу.

Рекламное продвижение

Зображення: соціальні мережі

Підземний паркінг торгового центру в Чабанах користується популярністю серед киян, які мають таку можливість, адже він дійсно просторий.

Читайте такожПросто не переймайтеся. Чому укриттів стає менше, інновації не працюють, а про стратегію не йдеться

Кияни більше не готові покладатися на випадковість чи удачу. Жителі країни, що перебуває у стані війни, вже давно взяли на себе відповідальність за свою безпеку. Молодь, батьки та діти, які вирішили залишитися в Україні під час конфлікту, мають намір продовжувати жити тут ще тривалий час. Для цього їм необхідно дбати про своє благополуччя, виживати, підтримувати стабільність та якість життя.

У цьому марафоні виживання ми поступово забуваємо, що забезпечення захисту цивільного населення є також важливою функцією держави. Незалежно від того, чи назвемо ми її урядом, президентом, мером або місцевою радою, це не має значення. Найголовніше полягає в тому, що збереження життів громадян не є лише їхньою особистою відповідальністю в умовах війни. Це так само важливий стратегічний аспект, як і мобілізація, формування нових видів військ, розвиток військових технологій або охорона інфраструктури.

Запитання "де знайти нові та ефективні укриття на п'ятий рік повномасштабної війни" і "чому не реалізується система захисту населення, подібна до ізраїльської" стали настільки знеціненими, що їх практично перестали обговорювати публічно. І це неправильно, адже ми все ще плануємо залишатися в цій війні до її завершення, а не до перемоги Росії. Тому сумно констатувати, що висловлення "в мільйонному Києві фізично неможливо заховати всіх" – це вже не прийнятна позиція. Спробуйте прихистити хоча б половину населення. Продемонструйте, що ми розвиваємося не лише на фронті, а й у тилу.

Зображення: соціальні мережі

Сходи ескалатора переповнені людьми під час нападів на Київ, 2 липня.