Кулінарія євроінтеграції. Обговорюємо приховані виклики у процесі переговорів щодо приєднання до Європейського Союзу.

До кінця червня залишилося менше трьох тижнів, що означає наближення важливого "проміжного дедлайну" в переговорах України з Європейським Союзом. Останнім часом не раз звучали заяви про те, що Київ планує розпочати переговори за першими кластерами вже в першій половині 2025 року, і ця тема активно обговорюється з минулого року.

З наближенням "дати Х" дедалі ясніше стає, що дедлайн буде порушено через позицію Угорщини. Орбан не має наміру знімати вето на будь-які рішення, які стосуються просування України до членства. Це питання стало для нього критично важливим з точки зору політичного виживання, про що детально інформувала "ЄвроПравда".

Цю ситуацію усвідомили і в Європейському Союзі, тому Єврокомісія разом з деякими країнами-членами розробляє можливість ініціювати "паралельні переговори" з Україною — з обмеженими наслідками, але без урахування угорського вето. Ми детально висвітлили це у нашій статті "Альтернативний план" щодо вступу України до ЄС.

Суть у тому, що труднощі в процесі переговорів на цьому не закінчуються.

"Європейська правда" отримала можливість спостерігати за закритою дискусією на цю тему, яка пройшла в київському "Єврохабі".

Тут зібралися представники уряду, парламенту, кількох судових інституцій, антикорупційних відомств тощо, щоб у режимі Chatham House, тобто відверто і не під запис, обговорити стан справ навколо кластера "Основи" (або "Засадничі питання") - ключового переговорного блоку, прогрес за яким буде визначальним для всіх інших частин вступних переговорів.

Обговорення, проте, перетворилось на щось більше, ніж просто "Основи", і висвітлило питання недовіри, яке, здається, є ключовим фактором у процесі переговорів.

"ЄвроПравда" запускає нову серію матеріалів під назвою "Кухня євроінтеграції", що базуватиметься на результатах закритих зустрічей, які відбудуться в найближчі місяці.

Можна спробувати зробити вигляд, що не помічаєш величезного слона в кімнаті. Але коли цей слон — Віктор Орбан, який відкрито ставить перед собою мету перешкоджати євроінтеграції України, ігнорувати це стає значно важче.

Проте, здається, що питання угорської меншини в Україні стало звичним і не викликає значного обговорення. Учасники зустрічі дійшли висновку, що угорці з часом змушені будуть піти на компроміс. Однак залишається незрозумілим, яким чином і коли це станеться. "Сподіваюся, що всі 26 країн-членів ЄС (окрім Угорщини. - ЄП) зможуть переконати ту єдину, що опирається", - поділився своїми думками один з урядовців, який брав участь у бесіді.

Тут і далі "ЄвроПравда" цитує учасників обговорення без ідентифікації, адже дискусія була закритою і це дозволило її учасникам говорити відверто. Винятком є лише народні депутати, з якими редакція погодила їхнє відкрите цитування.

Але чи поділиться Євросоюз з питання вступу України за принципом "Орбан проти всіх інших"? На це питання відповіді немає.

"На даний момент це Угорщина. Хто стане наступним, хто створить труднощі для України, залишається невідомим", - так висловилася одна з експерток щодо цієї ситуації.

Інше політичне питання, яке викликає різні думки серед учасників, стосується термінів, в які Київ планує виконати всі вимоги Європейського Союзу. Зокрема, йдеться про кластер "Основи", адже саме він зараз перебуває в центрі уваги.

В уряді наполягають, що цю роботу можна виконати до 2028 року. "2,5 роки - це дуже амбітний таймлайн", - відповів на це один з експертів.

Можливо, основною причиною для оптимізму у представників влади є те, що Європейський Союз наразі демонструє готовність до компромісів під час переговорів з Україною. Це стосується навіть формулювання вимог до Києва. "Іноді ми пояснюємо представникам ЄС, що конкретний законопроект не може отримати достатньої підтримки у парламенті, і в результаті отримуємо певні поступки з їхнього боку", - поділився своїм досвідом Вадим Галайчук, перший заступник голови комітету з питань євроінтеграції від фракції "Слуга народу".

Але річ у тому, що це можливо, лише коли парламент має переконливі аргументи на користь зміни вимог - а вони є не завжди. І не обов'язково йдеться про корупційні чи подібні мотиви затримок. Часом причиною є нерозуміння вимог ЄС з боку парламентарів.

"Кухня євроінтеграції" перетворилася на платформу для складних обговорень між депутатами, представниками державних структур та фахівцями. Серед тем, які порушувалися, була й довіра до рішень, пов'язаних з євроінтеграцією. Вадим Галайчук підтвердив, що проблема існує і є чітко помітною.

"Рік тому мало хто з політичних сил у парламенті наважувався публічно заперечувати будь-який законопроєкт, який мав статус 'євроінтеграційного'. Ситуація змінилася, і тепер це питання більше не є табу. Сьогодні ми спостерігаємо за критикою таких ініціатив з боку депутатів, включаючи відкриті та політично мотивовані зауваження," - поділився він.

Зазначимо, що на зустрічі були присутні не лише фахівці-"євроінтегратори". Наприклад, колега Галайчука по фракції Сергій Демченко (член комітету з питань правової політики).

Він почав роз'яснювати, чому у парламенті іноді бракує підтримки для "європейських" законодавчих ініціатив.

Також було підтверджено, що наявність висновку про необхідність певного закону для просування в ЄС більше не є гарантією його ухвалення.

"Опозиція до законопроєктів у парламенті, як правило, обумовлена їхньою недосконалістю. Чому слід приймати закон, який не вирішує існуючі проблеми, а лише дозволяє звітувати перед партнерами про виконану формальність?" – зазначив депутат.

А щоби підтвердити, що його аргументи мають ґрунт, Демченко навів приклад - ухвалений на початку 2024 року закон про лобізм.

Ця історія справді дозволяє говорити про те, що вимоги ЄС часом викликають сумнів.

Вимога Брюсселя щодо ухвалення цього законодавчого акту виникла під час виконання Україною умов для отримання статусу кандидата, і була додана в процесі реалізації. Ця ініціатива з боку ЄС викликала обґрунтовану критику з боку українських фахівців. Багато з них підкреслювали, що в самій Європейській унії лобістська діяльність не має чітких стандартів у багатьох країнах, а в Україні, в період суттєвих законодавчих змін перед інтеграцією до ЄС, коли виникає потреба в активній суспільній адвокації численних законів, ця норма не зможе функціонувати так, як це планувалося у Брюсселі.

Проте, позиція Європейського Союзу залишалася непорушною. При цьому не було надано жодних пояснень щодо обґрунтування цієї вимоги.

В результаті, закон був прийнятий парламентом, щоб не перешкоджати інтеграції України до Євросоюзу, проте це не сприяло підвищенню довіри до самого процесу.

І це всього лише один з численних прикладів.

Тепер брак довіри стає реальною проблемою, визнають депутати.

Та й в уряді кажуть, що просування "єврозаконів" стає дедалі проблемнішим. "У нас є проблеми з ухваленням законів навіть у рамках Ukraine Plan (план, від виконання пунктів якого залежить фінансування)", - визнала у дискусії представниця урядової команди.

Ще одна проблема, яка також підриває довіру - брак комунікації.

Часто під час обговорення певного законопроєкту виникає питання: "Чому ми повинні це затвердити?" Вадим Галайчук зазначив, що відповідь "тому що ми це узгодили з нашими партнерами" не виглядає достатньо переконливою без додаткових аргументів для депутатів.

Щоб залучити депутатів до процесу і до розуміння, звідки беруться вимоги, уряд пішов на дуже нестандартний крок. Вже є рішення включити профільних представників ВР до переговорних груп у майбутніх вступних переговорах. "Здається, це вперше в історії розширення ЄС, і це добре. Але і цього недостатньо", - каже Галайчук. А зважаючи на обсяг законів, які парламент має ухвалити дорогою до вступу, а також на те, що статус "євроінтеграційного" проєкту далеко не гарантує успішного ухвалення - це може стати одним з ключових викликів з виконання тих вимог дорожніх карт, які Україна узгодила з ЄС у рамках кластера "Основи".

Відповідь на це питання виявляється ще одним випробуванням для України. Ця тема стала основою для значних суперечок серед учасників зустрічі.

Точніше, той факт, що певна гнучкість є, не викликає сумнівів. Особливо коли йдеться про кластер "Основи", що включає питання стандартів демократії, верховенства права тощо. У цих сферах у ЄС є дуже невелика кількість "твердих" та однозначних регулювань, які можна перенести в українське законодавство, нагадали на дискусії урядовці. Більшість вимог ЄС - це дотримання принципів, повага до цінностей тощо.

Завдяки цьому кластер "Основи" забезпечує максимальну гнучкість як для виконання в Києві, так і для оцінювання з боку Брюсселя.

Але в якому напрямку слід розвивати цю гнучкість? Чи варто збільшити амбіції реформ, чи, навпаки, зосередитися на чомусь іншому? Чи погодиться ЄС на "недовиконані" завдання? Яка стратегія буде оптимальною для України, враховуючи, що реформи в кінцевому підсумку необхідні саме нам?

Ось ці запитання викликають найбільші суперечки і абсолютно полярні позиції.

Бо єдиної правильної відповіді на них часто не існує.

"Європейський Союз не надає конкретних вказівок щодо реалізації директив, які в значній мірі базуються на традиціях. Особливо враховуючи, що навіть країни-члени ЄС стикаються з труднощами в їх виконанні", - зазначив один з фахівців, наводячи приклад з власної сфери.

Така ситуація у кластері "Основи" є зовсім не винятковою.

Цю гнучкість спостерігають і в парламентських колах. Наприклад, йдеться про заклики до послаблення вимог, які висуваються до України. Зокрема, це стосується тих вимог, що вже закріплені в дорожніх картах, затверджених українським урядом у співпраці з Єврокомісією. Сергій Демченко, зокрема, вважає, що ці вимоги повинні бути переглянуті на користь м'якших умов.

"Дорожня карта - це рух до європейської інтеграції. Я, як депутат, мушу робити те, що в інтересах країни. А в інтересах країни - виконання зобов'язань за дорожніми картами, - пояснює депутат. - Тож державницький інтерес - не закладати у дорожні карти такі зобов'язання, які буде складно виконати. Краще потім виконати щось додаткове".

Одночасно ряд інших учасників, навпаки, підтримали ідею посилення вимог до України. Це не є новою позицією для організацій громадянського суспільства, які займаються адвокацією реформ; "ЄвроПравда" вже висвітлювала такі заклики.

На закритій дискусії, присвяченій "кухні євроінтеграції", також пролунали схожі думки, зокрема від представників державних інститутів. Наприклад, антикорупційні активісти висловили занепокоєння, що уряд не включив до плану дій ряд важливих ініціатив, на яких вони наполягали. Зокрема, йшлося про спрощення механізму притягнення депутатів до відповідальності за корупційні дії. Відповідно до чинного законодавства, лише генеральний прокурор, який є політичним призначенцем, може розпочати розслідування стосовно народного депутата. Це створює квазі-недоторканність для депутатів, які підтримують владу, в той час як переслідування стосується лише тих, хто є незгодним або представляє опозицію.

Як вчинити, коли вимоги різних учасників конфліктують одна з одною?

Урядові представники стверджують, що компроміс було досягнуто. "Прийняті дорожні карти являють собою угоду між громадянським суспільством, державними органами та Європейською комісією", - зазначив один з членів урядової команди з євроінтеграції, звертаючись до учасників дискусії. Проте не всі залишилися задоволеними, тож вимоги як про посилення, так і про послаблення умов продовжують звучати (і навіть паралельно).

А досвід дозволяє припустити, що Україна навіть за "компромісної" дорожньої карти буде затягувати виконання окремих індикаторів. На цьому тлі цікаво прозвучала пропозиція одного з учасників дискусії, дотичного до судової реформи. Він запропонував запровадити механізм аналізу викликів і проблем, "щоби наперед бачити ситуацію, коли ми не встигаємо, і не приходити до європейських колег в останній день із проханням переносити терміни виконання за якимсь пунктом".

Втім, неясно, чи буде ЄС готовий до механізмів додаткової гнучкості. І також є питання, як її запровадити без небезпеки зловживань з боку несумлінних державних гравців. Бо останні дедалі більше стають проблемою. "Ми все частіше бачимо атаку на антикорупційні інструменти, спроби звузити або обмежити незалежність", - зізнався інший представник органу влади, що брав участь у діалозі.

Вважати, що європейці не помічають ці спроби, було б, принаймні, наївно. Намагання використати "гнучкість" як спосіб уникнення реформ є вкрай очевидними для наших партнерів, навіть зараз, коли, враховуючи особливу ситуацію в Україні, вони утримуються від відкритої критики. Розуміння цього є основою для успішного руху до членства в Європейському Союзі.

Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,

редакційна команда "Європейської правди"