Які кандидатури на пост президента висувають провідні політичні партії Польщі та які ризики це може створити для України?

До президентських виборів у Польщі залишилося приблизно шість місяців. Хоча точна дата ще не підтверджена, ймовірно, голосування відбудеться в травні 2025 року.

Незважаючи на це, основні політичні партії вже зробили свій вибір щодо кандидатів.

І якщо вибір політичної сили прем'єра Дональда Туска "Громадянська коаліція" був очікуваним - це чинний мер Варшави Рафал Тшасковський, то вибір провідної опозиційної партії "Право і справедливість" став відвертим викликом для України.

Досліджуючи, чого варто очікувати від виборчої кампанії у сусідній країні та як ці вибори вплинуть на взаємини між Києвом і Варшавою, зверніть увагу на статтю редактора "Європейської правди" Юрія Панченка під заголовком "Конкурент Туска чи виклик для України: що відомо про ключових кандидатів у президенти Польщі". Нижче представлено короткий виклад цієї статті.

Першою, ще у суботу, 23 листопада, свого кандидата оголосила "Громадянська коаліція" прем'єра Дональда Туска.

Цей вибір важко вважати сенсаційним, оскільки кандидатом у президенти від правлячої партії став мер Варшави Рафал Тшасковський.

Цей вибір має абсолютно сприятливий вплив на Україну.

Проте у випадку з кандидатом від опозиційної "Права і справедливості" фінальний вибір виявився геть не таким приємним для України. Радше навпаки.

У партії ухвалили рішення, що на пост президента висуватимуть політика, який не має зв'язків з попередньою владою, керуючись принципом "нового Дуди".

У 2015 році маловідомий молодий адвокат з Кракова, Анджей Дуда, без жодних скандалів у біографії, несподівано переміг діючого президента Броніслава Коморовського. Ця перемога стала ключовим моментом для партії "ПіС", відкривши їй шлях до повернення до влади.

Отже, зараз виявилося, що єдиним, хто відповідає цьому критерію "нового Дуди", є Кароль Навроцький.

Голова Інституту національної пам'яті не є членом партії "Право і справедливість", не був формально пов'язаний із попереднім урядом, більш того - був призначений на посаду Сенатом (верхньою палатою парламенту), в якому тоді "ПіС" був у меншості, консолідувавши голоси всіх сенаторів від правих партій.

Процес призначення кандидата на пост президента став знаковим.

Висунення Навроцького не проходило на партійному з'їзді, а відбулося на громадському форумі, де "ПіС" нібито лише брав участь і висловлював підтримку цьому кандидатові. Така ситуація дає можливість кандидату представити себе не як представника партії "Право і справедливість", що може стати перевагою в другому турі.

Для більшості польського суспільства Навроцький не є знайомим політичним діячем. Однак він займає важливе місце в контексті польсько-українських стосунків. І, на жаль, його вплив не можна охарактеризувати позитивно.

Очолюючи Інститут національної пам'яті, він відстоював думку, що в сучасній історії Польщі не існує проблемних моментів (всіх істориків, які не поділяли цю точку зору, було звільнено). У контексті українсько-польських відносин він вважав, що винуватцями є лише українці, які нібито здійснили геноцид поляків.

Безсумнівно, успіх Навроцького не зможе кардинально зіпсувати стосунки між державами. А перемога Тшасковського також не дозволить розв'язати історичні конфлікти між Києвом і Варшавою.

На даний момент Рафал Тшасковський безумовно є лідером у гонці за президентське крісло. Згідно з нещодавнім соціологічним дослідженням, якщо в другий тур вийдуть Тшасковський та Навроцький, кандидат від "Громадянської коаліції" здобуде 50% підтримки виборців, тоді як представник "ПіС" отримає лише 24%.

Проте попереду ще пів року. І ставка "ПіС" полягає у тому, що проти кандидата від влади буде грати незадоволення економічними проблемами, в тому числі й тими, що викликані війною в Україні.

А на користь Навроцького говорить вплив можливого повернення Дональда Трампа до Білого дому.