Максим Буткевич поділився жахливими спогадами про своє перебування в російському полоні, де його піддавали електричному шоку, били та змушували вигукувати "Слава Росії". Читайте більше про його переживання на Експрес онлайн.

Колишній військовий, який пережив полон, правозахисник і журналіст Максим Буткевич поділився своїми враженнями від жахливих умов, які він зазнав у російському ув'язненні. Цю інформацію наводить видання The Guardian.

Перші миті в російському полоні стали для Буткевича справжнім випробуванням, приниженням, які з часом виявилися лише початком набагато гірших страждань, повідомляє видання. Українець опинився в руках ворога на початку повномасштабної війни. Буткевич та його товариші, яких заманили до пастки на східному фронті, спершу стали жертвами побиття та пограбування. "Мене кілька разів вдарили ногами та кулаками. Вони відібрали годинники і інші цінності. Коли один із солдатів підняв мої навушники і запитав, кому вони належать, він сказав: 'Ти подаруєш їх мені?' Навіть коли я стояв на колінах із дулом зброї біля голови, я відповів йому 'ні'", - згадує Буткевич, який добровільно став на захист батьківщини.

Він зазначив, що дії супротивника стали значно жорсткішими, оскільки спостерігається систематичне застосування жорстоких побиттів, тортур, погроз стратою та сексуального насильства, які мають на меті вибити примусове "зізнання" у вигаданому злочині.

Буткевичу зв'язали кінцівки і відвезли до незавершеної будівлі в окупованому Луганську, де він та інші військовослужбовці стали свідками жорстокості, яка стала буденністю в їхньому ув'язненні. "Там був офіцер, який демонстрував неабияку жорстокість, намагаючись нас спровокувати. Він прагнув довести, що розумніший за звичайного солдата. Спитав, хто з нас одружений, а ми стояли перед ним на колінах. Потім запитав, де знаходяться дружини солдатів. Один відповів: "у Польщі", інший: "у Німеччині". Він почав обговорювати, чим займаються їхні дружини в інтимному плані, наводячи огидні деталі. Я подумав: "У цього офіцера серйозні психологічні проблеми", -- згадує бранець, який до початку повномасштабної війни був активістом кампанії за звільнення українських політв'язнів, зокрема Олега Сенцова та Олександра Кольченка.

Наступного ранку Буткевича разом із його товаришами продемонстрували групі командирів та пропагандистів, що прибули. Полоненим повідомили, що їх будуть знімати, щоб засвідчити, що вони були захоплені і що до них ставляться з повагою. "Здавалося, я став об'єктом їхньої уваги як єдиний офіцер," – згадує Буткевич.

Російські військові попередили про можливі "наслідки", якщо виявиться, що боєць обманув їх щодо свого минулого. Внаслідок цього він сам визнав, що є журналістом і правозахисником. Під час бесіди російські солдати наполягали на тому, що вторгнення слід вважати "війною", на що Буткевич заперечив, що його цікавлять лише людські втрати, які викликані діями Росії. "Вони були вражені, що я не здався, хоча не вступав у суперечку," - згадує колишній військовополонений.

Більш зловісним було те, що сталося далі: перша явна погроза, що російські військові можуть убити своїх полонених. "Вони сказали: "Ви, мабуть, думаєте, що ви військовополонений. Ви не є таким, поки вас не зареєструють. Наразі ви зникли на полі бою. Якщо ви будете погано поводитися, ми можемо піти на задній двір, щоб побачити, де ми страчували полонених, які погано поводилися", -- розповів Буткевич.

Перше серйозне побиття сталося через кілька годин. "Пропагандисти пішли, а потім російські військові знову з'явилися разом зі спецпризначеним. Вони наказали мені заявити, що я хочу, аби спецпризначенець вистежував і знищував моїх товаришів в Україні. Я відповів: "Це не особисте, але я не можу цього сказати". Після цього нам повідомили, що ми будемо вивчати українську історію", - переказав події колишній полонений.

За словами Буткевича, під час того, як "огидний" офіцер читав текст, схожий на звернення президента Росії Володимира Путіна, солдати були змушені повторювати його слова. "Коли хтось помилявся або запинався, мене били дерев'яною палицею. Я почав втрачати свідомість, і моя рука набрякла. Я сказав: 'Ви зламаєте мені плече', але офіцер відповів: 'Я знаю, що роблю'. В якийсь момент він замовк, читаючи цю безглузду нісенітницю, і я помітив, що отримує задоволення від цього процесу", - розповів він.

За його словами, згодом з'явилися інші окупанти, які завдавали йому ударів ногами та кулаками. Один із них дістав телефон і наказав полоненим вигукнути: "Слава Росії". "Після цього нас знову змусили говорити про те, як росіяни переслідують наших товаришів. Потім нам веліли зайти у вантажівку, і саме тоді я остаточно втратив свідомість", – розповів боєць.

Коли солдати нарешті дісталися в'язниці в Луганську, їм видали старі матраци та рушники, повідомивши, що вони перебувають у СІЗО. "У нашій камері був лише один кран для пиття і умивання, а вода була досить поганою. Хоча нас годували тричі на день, їжа була просто жахливою. Порції були дуже маленькими. Незабаром ми почали відчувати, як голод стає нестерпним," – згадує Буткевич.

"Вони ставили запитання кожному з нас. Спочатку, протягом перших кількох тижнів, основна увага була зосереджена на військових даних, але ми не давали їм такої інформації. Згодом вони почали намагатися зламати наш моральний дух," — розповів колишній полонений.

Він повідомив, що захоплених військових доставили до місця, яке вони ідентифікували як "Міністерство державної безпеки ЛНР". Там деяких бійців піддавали жорстоким катуванням, використовуючи електричний струм від проводів, підключених до динамо-польового телефонного апарату. "Це називається 'тапік'. Його застосовували на інших військових, але мені лише погрожували, ставлячи [динамо] переді мною", -- розповів Буткевич.

З часом, за словами колишнього бійця, він усвідомив, що його допитуючі більше цікавляться його діяльністю в сфері правозахисту та трирічним перебуванням у Великій Британії. "Пам'ятаю, це був мій день народження, коли мене допитували двоє чоловіків, яких я вже бачив раніше. Вони вдавалися до гри 'доброго поліцейського і поганого поліцейського', -- розповів ексв'язень РФ.

На чоловіка чинили тиск, щоб він дав інтерв'ю "відповідальній міжнародній медіаорганізації", щоб розповісти про те, що Україна "є нацистською країною". Також розпитували про фінансування, яке Буткевич отримував від Фонду Сороса для своєї неурядової організації. Моторошно, але ці двоє також попередили полоненого, що можуть засудити його як "воєнного злочинця".

За словами Буткевича, тоді розпочався більш сфокусований режим тортур і погроз, починаючи з періодів перебування у стресових позах і побиття гумовою палицею. Українцеві знову сказали, що його можуть убити, і погрожували оральним та анальним зґвалтуванням за допомогою електрошокової палиці. Його кати пропонували три варіанти:

підписати визнання винуватості у військових злочинах і бути "швидко обміняним";

бути привезеним на локацію можливого "злочину", де чоловік буде застрелений під час спроби втекти;

бути поміщеним до камери з ув'язненими, які зроблять його життя "пеклом".

Буткевич підписав зізнання. "Я навіть не знав, у чому зізнався, протягом кількох днів, поки мене не відвезли до психіатричного експерта, який запитав, чи розумію я, у чому мене звинувачують", -- сказав він.

"Тоді мене засудили до 13 років у виправній колонії суворого режиму", -- сказав експолонений.

Він поділився своїми спостереженнями щодо судового процесу: "Я усвідомив, що російські війська завдали сильного удару по селу. Коли їм вдалося його захопити, вони виявили цивільних, які постраждали від їхнього ж вогню, але переклали провину на українських військовополонених. Це безпрограшна стратегія для росіян. Вони уникають відповідальності та використовують українських "воєнних злочинців" для показових вистав". -- розповів Буткевич.

У виправній колонії в окупованому Луганську його примушували працювати або били, поки на задньому плані тривав фіктивний судовий процес. "Мене відвезли до Луганська до апеляційного суду та касаційного суду. Тоді я виявив, що, очевидно, у мене був адвокат у Москві. Справжній правозахисний адвокат! Я сказав, що мене примусили зізнатися під тортурами. Адвокат сказав, що у нього є докази того, що в день ймовірного злочину я був у Києві. Суду було байдуже", -- розповів колишній полонений.

17 жовтня 2024 року, після понад двох років перебування в полоні, Буткевич отримав наказ під час ранкової перевірки зібрати свої особисті речі. Він не мав уявлення, куди його везуть, і не наважувався мріяти про звільнення. Чоловіка перевезли на сусідній аеродром, де зібрали інших військовополонених, і їх обміняли на російських військових, які перебували під вартою в Україні.

Слідкуйте за нашою сторінкою "Експрес" у Facebook!