Как Офис Президента планирует "под новогоднюю елку" продвигать законопроект о создании нового ручного суда вместо Окружного административного суда Киева.

Автори: Центр протидії корупції, Фундація DEJURE, ВО "Автомайдан"

Як ви вважаєте, скільки часу необхідно для розробки якісного законодавства щодо нового суду? В Офісі Президента вважають, що цього можна досягти за півтора місяця.

14 листопада на веб-порталі Верховної Ради було опубліковано законопроєкт №12206, що стосується створення Вищого суду з публічно-правових спорів. Ініціатором цього законопроєкту став Андрій Мотовиловець, перший заступник голови фракції "Слуга Народу".

Уже через два тижні уряд представив ще два проекти законів, що стосуються моделі формування нового суду: законопроект №12206-1, ініційований Кабінетом Міністрів, та законопроект №12206-2, який стосується створення Вищого адміністративного суду (ВАС) і був запропонований головою комітету Верховної Ради з правової політики Денисом Масловим.

Всі три законопроєкти -- дуже схожі в єдиному: вони позбавляють суспільство шансу створити дійсно незалежний суд. Попри це, депутати комітету з правової політики на чолі з "слугою" Денисом Масловим підтримали найгіршу версію з усіх поганих. Це проєкт № 12206-2 , який вже цього тижня голосуватимуть у Раді у першому читані. Прийняти закон про новий суд у цілому Рада має (і планує це зробити) до кінця цього року.

Суть справи полягає в тому, що саме цей Вищий суд покликаний замінити скандально відомий Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК), який став відомим завдяки "плівкам Вовка". Йдеться про суддю Павла Вовка, якого, згідно з даними НАБУ, було звинувачено у створенні злочинної групи в межах судової системи. Хоча ОАСК був офіційно ліквідований указом Президента ще в грудні 2022 року, процес звільнення його суддів досі залишається безрезультатним.

Створення нового суду на заміну ОАСК -- одна з найважливіших вимог до України 2024 року від Міжнародного валютного фонду (МВФ). Її встановили ще торік. А виконати це зобовʼязання Україна повинна до кінця 2024-го. Проте цілий рік Офіс Президента, Кабінет міністрів та Верховна Рада зволікали зі створенням суду. А зараз -- намагаються застрибнути "в останній вагон". Адже ціна питання для України -- 1,1 млрд доларів.

Зареєструвати один із найважливіших законопроєктів для суспільства та міжнародних партнерів в останні місяці року -- чисте нахабство з боку влади. Адже саме так там планують протягнути законопроєкт без "зайвих" обговорень із суспільством. Сподіваючись, що й іноземці, вже готуються до Різдва і не помітять проблеми.

Розглянемо, які ризики несе законопроєкт №12206-2, а також обговоримо, яким чином уряд має можливість сформувати дієздатну судову систему замість "пустого" рішення, щоб встигнути задовольнити умови МВФ до завершення року.

Вказані нижче проблеми стосуються всіх трьох версій законопроєкту про новий суд (надалі -- Вищий адміністративний суд або ВАС), з якими ми ознайомилися.

Усі документи, без сумніву, мають своє походження в Офісі Президента. Саме в цьому місці протягом останніх місяців активно працювали над розробкою законопроекту, що задовольняв би міжнародних партнерів, одночасно залишаючи контроль над судовою системою в руках самого ОП.

У наведеному аналізі ми зосередимо увагу на законопроєкті №12206-2, який буде розглянуто на голосуванні в парламенті.

Таким чином:

Проблема 1. Суддів до Вищого антикорупційного суду обиратимуть без ефективного нагляду з боку міжнародних експертів, що дозволить призначати ручних суддів.

Обрання суддів до нового суду із залученням міжнародних експертів -- вимога МВФ.

В Україні вже успішно функціонує ефективна модель відбору суддів, що реалізується через Громадську раду міжнародних експертів (ГРМЕ). Ця рада вже брала участь у процесі обрання суддів Вищого антикорупційного суду (ВАКС). На сьогоднішній день ГРМЕ налічує шістьох іноземних фахівців — колишніх суддів та прокурорів, які представляють Естонію, США, Литву, Нідерланди та Канаду.

Секрет успіху ГРМЕ був у тому, що виключно міжнародні експерти визначали спершу між собою, чи є кандидат на посаду судді ВАКС сумнівним. І лише на наступному етапі міжнародні експерти виносили це рішення на спільний розгляд з Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС), яка складається з шістнадцяти українських посадовців. При цьому половина іноземців з ГРМЕ мали підтримати, що кандидат доброчесний. Лише це дозволяло пройти далі.

Однак в Офісі Президента дійшли висновку, що залучення професійних експертів є недоцільним. Це, на їхню думку, може знизити можливості Банкової у призначенні лояльних суддів до нового судового органу.

Отже, ГРМЕ ухвалили рішення не залучати до процесу обрання суддів Вищого адміністративного суду. Замість цього, уряд пропонує заснувати новий орган – Експертну раду, яка буде надавати підтримку Вищій кваліфікаційній комісії суддів у процесі відбору кандидатів на суддівські посади.

До складу нової Експертної ради планується залучити шість фахівців: трьох представників міжнародних партнерів і трьох українських експертів.

Українських фахівців делегує Рада суддів України (РСУ), яка має неоднозначну репутацію. Важливо відзначити, що вона повинна рекомендувати до Експертної ради кандидатів із числа діючих або відставних суддів. Однак сама РСУ вже протягом багатьох років затягує процес судової реформи. На чолі цієї ради залишається Богдан Моніч, який відомий своїми тісними зв'язками з Вовком з ОАСК та Андрієм Портновим – колишнім керівником адміністрації Януковича.

При цьому без голосу експерта від Ради суддів кандидата не можна буде визнати навіть попередньо недоброчесним. Фінальне ж рішення про подальшу участь сумнівних кандидатів пропонують приймати на спільному засіданні разом із ВККС. Таким чином, міжнародні експерти завжди будуть в меншості, їх підтримка рішення зовсім не вимагається, а отже, і їхня роль буде повністю нівельованою.

Виправити ситуацію не вдасться навіть якщо надати іноземцям у складі Експертної ради право голосу, яке наразі відсутнє в законопроєкті 12206-2, підтриманому комітетом.

Схоже, що уряд залучає міжнародних експертів лише для формальної присутності та надання легітимності контрольованому конкурсу.

У цих умовах цілком ймовірно, що міжнародні партнери можуть вирішити не надсилати своїх представників.

Проблема 2. Процедури добору позбавляють впливу на процес як міжнародників, так і суспільство.

Досвід проведення конкурсів на високі посади в останні роки свідчить про те, що, крім думок міжнародних фахівців, особливо важливими є прозорість і відкритість усіх етапів процесу, а також глибокий аналіз кандидатів.

Жоден із згаданих законопроєктів не містить належного опису цих механізмів. Наприклад, Експертній раді не надано право проводити співбесіди з кандидатами. Це критично важливий момент, оскільки саме на співбесіді, коли кандидат не має можливості ретельно підбирати свої слова, найпростіше виявити осіб з недоброчесними намірами.

Крім того, ініціатори законопроєкту наділяють Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККС) важливими повноваженнями щодо забезпечення прозорості процесу. Зокрема, саме ця Комісія визначатиме порядок надання Експертній раді доступу до досьє суддів. Це рішення вплине на те, наскільки ефективно і своєчасно буде здійснено аналіз інформації.

ВККС також ухвалюватиме рішення щодо рівня прозорості конкурсу для суспільства. Це включає питання, чи буде забезпечено доступ до практичних завдань, відповідей кандидатів та оцінок, які члени Комісії надаватим кожному учаснику.

Гарантування відкритого доступу до цих даних є надзвичайно важливим. Адже попередній склад ВККС був розпущений, зокрема, через недовіру та чисельні підозри в упередженості щодо "потрібних" кандидатів. Щоб уникнути повторення подібних ситуацій і забезпечити довіру до конкурсу, необхідно встановити повну прозорість на законодавчому рівні.

Бо вже зараз чинна ВККС ховає усі ці критично важливі деталі. Без повної публічності та громадського контролю і поточна, і наступна влада зможе легко контролювати проведення конкурсу в ручному режимі.

Проблема 3. Обмежені повноваження Вищого антикорупційного суду. Це призводить до того, що контроль за справами, пов'язаними з виборами, залишається в руках нереформованої судової системи.

Після закриття ОАСК його повноваження повинні були перейти до Київського міського окружного адміністративного суду (КМОАС), який наразі не працює, а також до Вищого адміністративного суду (ВАС). Ідеально, останній повинен займатися розглядом найважливіших справ проти центральних органів влади, Верховної Ради та Президента, які потребують високого рівня професіоналізму, доброчесності та незалежності суддів.

Однак у новому законопроєкті уряд значно зменшує повноваження нового суду. Зокрема, до його підсудності не відносяться важливі категорії справ, які на даний момент підпадають під юрисдикцію Верховного Суду.

Серед них спори, які оскаржують:

Отже, у Зеленського є прагнення не лише активно впливати на формування нового суду, але й, у разі невдачі, зберегти контроль над демократичними процесами та виборами в судах, які вже під їхнім контролем.

У цьому законопроєкті є й інші недоліки. Однак ці три аспекти є найважливішими для подальшого аналізу документа.

Отримати наступний транш від МВФ -- питання нашого виживання. Хоч ми як країна і не зможемо використати ці 1,1 млрд доларів на зброю, це важливий ресурс для підтримки нашого населення у війні.

Отже, незважаючи на всю зухвалість Офісу Президента, у швидкому та позитивному розв'язанні цієї ситуації зацікавлені всі громадяни країни.

На жаль, здається, що затвердження законопроєкту № 12206-2 у його поточній формі під час першого читання є неминучим. Однак Верховна Рада ще матиме декілька тижнів для доопрацювання документа та можливості ухвалити більш вдосконалену версію на етапі другого читання. Важливо врахувати наступні аспекти:

Якщо не взяти до уваги ці аспекти, ми можемо зіткнутися з неефективною судовою системою, понести втрати у розмірі 1,1 млрд доларів і, що найважливіше, підірвати довіру з боку міжнародних партнерів.