Іван Малкович стверджує, що в Києві намагання переконати у важливості української мови не дають результатів.

Я вважав, що головне — створювати якісні книги, і українське мистецтво знайде свого читача. Проте реальність виявилася іншою, і тільки війна стала поштовхом до змін.

Про це поет і видавець Іван Малкович детально поділився в ексклюзивному інтерв'ю у фільмі "Мова свободи", прем'єра якого відбулася на телеканалі Еспресо.

Він поділився спогадами про те, як у 90-х та 2000-х роках українські книжкові магазини буквально кишіли російською літературою. Незважаючи на успіх українських видань, таких як переклад "Гаррі Поттера", боротьба за увагу читачів була складною: "Я змушений був змагатися з російським "Поттером" на власному ринку".

"Це було важко, адже ми опинилися під впливом російської літератури. У центральних книгарнях домінували російські видання з двоголовими орлами на обкладинках... Я сподівався, що ми зможемо випустити дивовижні книги, які люди виберуть, адже наші будуть кращими. Але, на жаль, цього не сталося. Процес українізації в нашій посттравматичній країні, як Україна, виявився надто м’яким, фактично означаючи "жодної українізації". "М’яке" насправді стало синонімом "жодного". Я, як видавець і поет, міг діяти м'яко, але закони держави мають зовсім інші вимоги", – зазначає Іван Малкович.

Лише після 2014 року, зазначає він, ситуація почала змінюватися. А масштабна війна 2022 року стала вирішальним етапом: "Нарешті, через понад тридцять років, російська література залишила українські міста. Ми спостерігали, як книгарні заповнюються українськими виданнями".

Водночас Малкович із тривогою говорить про відкат: "З незрозумілих причин побільшало російської мови в Києві. І це лякає".

На його думку, державі слід проявити більшу рішучість: "Переконання не дають результатів. Потрібні чіткі правила, подібні до тих, що існують у Німеччині: навіть під час перерв у школах - лише державна мова".

Документальна стрічка "Мова свободи" вивчає еволюцію української мови в контексті історії її захисту — від імперських обмежень до нинішніх мовних нормативів. Фільм ґрунтується на численних свідченнях людей: ветеранів, які пережили полон, переселенців, представників політики та культурних діячів, котрі стали частиною гуманітарної боротьби.