Інтерв'ю з Ігорем Жовквою: перспективи вступу до Європейського Союзу у 2027 році, присутність союзних військ в Україні та економічні виклики Росії.

В минулому році країни-союзники України придбали американську зброю через PURL на суму приблизно $5 мільярдів. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що для 2026 року необхідно буде $15 мільярдів. Однак навіть ця сума не є достатньою, оскільки мінімальні оборонні потреби України на 2026 рік оцінюються приблизно в $120 мільярдів.

Яким чином Європейський Союз може внести свій вклад у цю ситуацію? Чи не стануть перешкодою для цього вимоги деяких європейських держав відновити контакт з Росією? Яка позиція України щодо цього питання? І що ми сподіваємося отримати від "коаліції охочих"?

ТСН.ua поспілкувався з Ігорем Жовквою, заступником керівника Офісу президента України, щодо цих питань. Повний запис інтерв'ю доступний на YouTube-каналі ТСН.ua.

- Володимир Зеленський анонсував цього тижня значні міжнародні зустрічі, присвячені обороні та безпеці. Найперше - це зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО та Рада Україна-НАТО в Брюсселі. Чого очікуємо?

- Дійсно важливий тиждень з точки зору безпекових та оборонних питань. Будуть зустрічі на різних рівнях. Наш міністр оборони Михайло Федоров вперше на цій посаді бере участь у Раді Україна-НАТО та засіданні "Рамштайні". Нагадаю, що в цьому форматі присутні понад 50 країн, і не лише членів НАТО.

Загальну координацію ініціативи "Рамштайн" забезпечують міністри оборони Німеччини та Великої Британії. Проте вперше цю роль також виконує генеральний секретар НАТО. Ми прогнозуємо нові військові пакети та додаткові внески від держав-членів НАТО, і варто зазначити, що це стосується не лише програми PURL. Формат Ради Україна-НАТО також відіграє важливу роль, оскільки там обговорюється координація Альянсу щодо надання військової допомоги. Під час свого візиту до Києва генсек НАТО підкреслив, що 75% ракет для системи Patriot, яку отримує Україна, надходять завдяки зусиллям Альянсу, який обіцяв таку координацію при створенні механізму NSATU (з штабом у Вісбадені, що відповідає за постачання зброї та навчання українських військових - Ред.).

Роль НАТО полягає, в хорошому сенсі цього слова, тиску на держави-члени, щоб вони надавали військову допомогу регулярно й те, що потрібно. Україні потрібні, перш за все, ракети до Patriot. Це системи, які збивають балістику. Нам потрібні ракети й до інших систем - NASAMS, IRIS-T.

- І, напевно, це також артилерійські боєприпаси, переважно далекобійні, і інвестиції у наше оборонне виробництво, що охоплює дрони, ракети і перехоплювачі. Які союзники оголосять про нові внески до PURL?

Розпочнемо з висловлення вдячності нашим союзникам за підтримку протягом минулого року. Ми отримали майже 5 мільярдів доларів від європейських партнерів та країн-членів НАТО. Посол США при НАТО назвав трьох лідерів у цьому процесі: Німеччину, Нідерланди та Норвегію. Проте варто відзначити всі 24 країни з 32-х членів НАТО, а також Австралію та Нову Зеландію, які зробили вагомі внески на PURL. Ці кошти були перераховані у США, що продовжують надавати Україні необхідну військову техніку та боєприпаси.

До 2026 року Україні потрібно залучити ще більше коштів — до 15 мільярдів доларів. Ми ведемо переговори з країнами, які вже зробили внески, з метою збільшення їхніх contributions. Звичайно, якщо є три основні донори, ми сподіваємося, що вони продовжать підтримувати, проте кількість таких донорів має зрости. Сума в 15 мільярдів є значною і, безумовно, буде непросто її досягти. Ми працюємо у тісній співпраці з НАТО; вони ведуть діалоги з країнами-членами на своєму рівні, а ми — на своєму. Нещодавно в Київ приїздив прем'єр Польщі Дональд Туск. Минулого року Польща надала 100 мільйонів доларів, що є суттєвою підтримкою. Президент Зеленський звернувся до прем'єр-міністра Польщі з проханням повторити цей внесок у 2026 році або ж навіть збільшити його. Також президент веде переговори з лідерами інших держав. Тому з певною обережністю, але з оптимізмом можна сказати, що Україна має можливість отримати цю суму завдяки підтримці партнерів, що, в свою чергу, забезпечить необхідну нам зброю вже сьогодні.

Коли Денис Шмигаль був на чолі Міністерства оборони і брав участь у минулорічній зустрічі в "Рамштайні", він озвучив, що для задоволення оборонних потреб України на 2026 рік необхідно $120 млрд. За його словами, Україна готова забезпечити половину від цієї суми. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте під час свого візиту до Києва згадував про $15 млрд. Де ще можна знайти необхідні кошти?

Існують також інші механізми.

По-перше, це двостороння військова підтримка з боку різних держав, зокрема тих, з якими ми маємо укладені угоди в сфері безпеки. На сьогоднішній момент існує 28 таких угод. У кожній з них зазначена конкретна сума щорічних внесків на військову допомогу Україні, яка варіюється в залежності від країни. Наприклад, Німеччина цього року виділила 11,5 мільярдів євро виключно на військову підтримку України, перевищивши тим самим зобов'язання, закладені в угоді. Інші держави також дотримуються зобов'язань, зазначених в угодах. Ці фінансові ресурси, зокрема, йдуть на купівлю або виробництво необхідної зброї для нас.

По-друге, ці кошти призначені для співфінансування спільних виробничих проектів, зокрема тих товарів, які Україна виготовляє як на своїй території, так і за кордоном. Крім того, мова йде про створення відповідних експортних платформ. Нещодавно президент зробив заяву про те, що в деяких країнах такі платформи вже розпочинають свою діяльність або незабаром почнуть функціонувати. Це інвестиційні ресурси, які вкладаються цими державами, що, у свою чергу, також підтримує Збройні сили України.

По-третє, Європейський Союз схвалив кредит на суму 90 мільярдів євро, який буде наданий протягом двох років, з яких 60 мільярдів євро будуть спрямовані на військові потреби України.

Ми завжди підкреслюємо важливість збереження чисельності Збройних Сил України на рівні 800 тисяч особового складу. Ці військовослужбовці мають бути забезпечені не тільки сучасними озброєннями та боєприпасами, але й належним фінансуванням. 11 лютого, в середу, Європейський парламент ухвалив рішення про виділення відповідного кредиту. Вже за кілька місяців ми почнемо отримувати ці кошти. Наразі триває обговорення механізму їх розподілу на 2026 та 2027 роки.

- ЗМІ вже анонсували долучення Японії до PURL. На дострокових виборах Ліберально-демократична партія на чолі з прем'єркою Такаїчі там отримала історичну перемогу. Ми знаємо, що країна розглядає можливість початку експорту зброї. Це теж буде історичне рішення. Тож на яку співпрацю очікуємо?

Ми щиро вдячні Японії за величезну підтримку, яку вона вже надала. Хоча це й не летальна допомога, $15 мільярдів під час війни — це значний внесок і має велике значення. Ми дійсно радіємо результатам виборів та впевненій перемозі пані Такаїчі. Вона здобула конституційну більшість, що спростить управління урядом у майбутньому. Щодо питання озброєння та програми PURL, ми дійсно зверталися до японської сторони з проханням виділити певну суму на нелетальне озброєння в рамках цієї програми. Ми усвідомлюємо, що такі статті присутні в PURL, і Україні справді потрібна така підтримка. Тож сподіваємося почути офіційну позицію з японського боку. Було б чудово, якби вони позитивно відреагували на наше звернення.

Щодо експорту відповідних технологій, ми активно стежимо за змінами в законодавстві Японії. Існують різноманітні механізми для отримання від Японії тих технологій, які нам необхідні. Раніше ми отримували багато чого, навіть те, що не завжди було актуальним для нас. Наразі ж, нашими пріоритетами є системи протиповітряної оборони різних калібрів, які доступні в Японії, і ми готові вести переговори з цього питання. Ми також можемо обговорити можливість обміну технологіями з японською стороною та закріплення цих домовленостей у відповідних міжурядових угодах. Важливо зазначити, що Україна може запропонувати свою продукцію, що представляє інтерес, зокрема, морські дрони, у виробництві яких вона є лідером, і які також потрібні Японії.

Останнім часом в Європі активно обговорюють військові загрози, які можуть виходити з боку Росії, зокрема в контексті НАТО. Головнокомандувач Збройних сил Норвегії зазначає, що не може відкидати ймовірність майбутнього вторгнення з боку Росії, тому його країна вживає заходів для підготовки до такого розвитку подій. Однак європейські держави діють з різною швидкістю, як у плані власних підготовчих заходів, так і в контексті підтримки України. Після майже п'яти років з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, що можна сказати Європі? Перш за все, варто наголосити: готуйтесь швидше, друзі.

Україна функціонує на максимумі своїх можливостей. На жаль, ми вже вступили у п’ятий рік цієї ситуації. Україна показує на власному прикладі, що можна започаткувати з нуля, наприклад, нову індустрію, як виробництво дронів. Іноді ми чуємо від наших партнерів — зокрема, від виробників, концернів та відповідних підприємств — що для відновлення галузі виробництва певних типів ракет для ППО необхідно до п’яти років.

Але це ж не нове виробництво. Ми пропонуємо їм поділитися ліцензією й зробити таке виробництво спільним або на їхній території, або в Україні.

Деяким країнам бракує фінансових ресурсів. Ми налаштовані на пошук інших держав, які могли б інвестувати в регіони з подібним виробництвом. Це цілком реально. Наша країна вже зараз потребує цієї продукції, і вона, безсумнівно, буде актуальна для Європи в майбутньому.

Росія своєю агресією проти України зробила для всіх дуже прискіпливий сек'юріті-чек. Росія точно не буде чекати, поки Європа зміцниться і, зокрема, посилить своє виробництво. Президент Зеленський говорив про це в Давосі. Цей виступ багатьом запам'ятався. Президент говорив про ті речі, які має почути сьогодні кожен, якщо він усвідомлює ту реальність, яка існує в Європі. Що Росія завжди буде агресивна. Що Росія, якщо її не зупинити в Україні, не зупиниться в своїй подальшій агресії. Що для того, щоб говорити про якусь безпеку в Європі, потрібні гарантії безпеки для України і для всієї Європи.

- Під час візиту до Києва Марк Рютте говорив про три рівні гарантій безпеки для України...

- Так, перш за все, це сильні ЗСУ з належним забезпеченням. Друге - це здатність європейців захищати в тому числі самих себе та Україну. Ми говоримо про "коаліцію охочих", яка на сьогодні вже набула предметних рис. У Парижі (6 січня цього року - Ред.), крім загальної декларації, яку схвалили всі члени коаліції, була підписана також декларація про наміри щодо розміщення контингенту в України. Проте поки що лише двома країнами - Великою Британією та Францією. Тому треба розширювати кількість таких держав. Третє - це спільне виробництво зброї та його нарощення. І є ще четверта гарантія - це членство України в ЄС.

Численні експерти з обережністю ставляться до потенціалу "коаліції охочих", враховуючи малу чисельність і недостатню підготовленість армій європейських країн. Якою ж насправді буде роль цієї коаліції в забезпеченні безпеки для України? Наприклад, варто пам’ятати, що після виборів у Франції у 2027 році позиція Парижа може зазнати змін.

Коли два роки тому президент Макрон вперше озвучив ці ідеї, можливо, у ваших колег та експертів виникло чимало сумнівів. Через рік у такому форматі почала регулярно збиратися "коаліція охочих", і вже відбулося 13 засідань. На сьогоднішній день основними співлідерами ініціативи виступають Франція та Велика Британія. Рік роботи дав певні результати: у Паризькій декларації вперше були сформульовані принципи системи безпекових гарантій, що складається з п'яти ключових елементів. Важливо зазначити, що там також є згадка про "бекстоп" з боку США (що означає резервну фінансову гарантію з боку Америки - ред.). Представники США були присутні на заході в Парижі. Хоча вони й не приєдналися до "коаліції охочих", під час пресконференції з Віткоффом і Кушнером прозвучали конкретні заяви щодо участі США у "бекстопі" європейських гарантій. Водночас, це насамперед європейські гарантії.

Другим документом, про який ми згадували, є тристороння декларація. Це основа для дій "коаліції охочих" у контексті контингенту. Проте не всі країни-учасники коаліції готові надати свої внески. І варто зазначити, що мова йде не лише про військові підрозділи на місцях, але також про логістичну підтримку, супутникові комунікації та фінансові ресурси. Деякі держави можуть запропонувати нелетальну допомогу.

Тому я не став би говорити про скептицизм. "Коаліція охочих" активно функціонує. Так, можливо, темпи її роботи не такі швидкі, як би цього хотілося Україні. Незабаром, можливо вже в цьому місяці, планується наступне засідання "коаліції охочих", на якому обговоримо подальші кроки та розширення числа країн, готових долучитися до контингенту. Вкрай важливо, що на сьогоднішній день США не вагаються обговорювати питання безпекових гарантій.

Щодо Франції. З Парижа надходять сигнали про потребу встановлення діалогу з Росією. Паралельно лідери Латвії та Естонії виступають з ініціативою призначити спеціального посланця ЄС для ведення переговорів з Москвою. Натомість президент Литви Науседа вважає, що такі заклики до діалогу не зміцнюють європейську єдність. Яка позиція України щодо спроб деяких країн ЄС відновити контакти з Кремлем?

Україна отримала повідомлення про візит дипломата Макрона до Москви. Після завершення зустрічі Президент Макрон повідомив президента Зеленського про підсумки поїздки. Щодо інших країн Європи, відомо, що вони планують обговорити ці питання на найближчій Європейській раді. Важливо, щоб їхня позиція була узгодженою. Українська сторона підкреслює необхідність дотримання певних "червоних" ліній. Загальний підхід України залишається незмінним — ми прагнемо, щоб європейські держави брали участь у переговорах, зокрема під час можливих зустрічей на рівні лідерів.

Не так давно в одному з інтерв'ю президент Зеленський висловив оптимізм, сподіваючись на можливість досягнення миру протягом менш ніж року. Багато фахівців звертають увагу на суттєві труднощі в російській економіці, зокрема на зниження доходів від продажу нафти. Які ж факти ми маємо в розпорядженні? Коли ж це може підштовхнути Росію до завершення конфлікту?

- Тут, напевно, важко оперувати якимись календарними датами. Краще говорити про цифри та об'єктивні економічні показники. Так, дійсно, за минулий рік значно знизився експортний потенціал РФ. А ми знаємо за рахунок яких двох основних статей Росія підтримує свій експорт. Вдвічі знизився дохід від нафтового та газового російського експорту. З різних причин. Ми знаємо про санкції, які були запроваджені зокрема США проти двох конкретних компаній ("Лукойла" та "Роснафти" - Ред.).

Ми знаємо про санкції щодо деяких інших країн, знову ж таки з боку США, які, в тому числі, унеможливили або знизили експорт російської сировини до тих країн. Ми бачимо, що хоч і повільно, але ці процеси йдуть. Ми знаємо про падіння російського ВВП, збільшення дефіциту бюджету. Всі ці процеси обʼєктивні й тривають. Коли вони призведуть до якогось ефекту? Прогнозувати справа невдячна. На жаль, не всі ці санкції, які вводяться навіть проти російської економіки, достатні, ефективні та рішучі.

Можемо обговорити 20-й пакет санкцій ЄС, який планується на 24 лютого. У нього включено багато важливих заходів, зокрема, і ті, що стосуються заборони так званих морських сервісів. Це стосується російського "тіньового флоту", що здійснює перевезення експортних сировинних товарів. Ми постійно звертаємося до представників ЄС, підкреслюючи, що хоча нові судна регулярно вносяться до реєстру "тіньового флоту", цього недостатньо. Можливо, варто вжити більш рішучих заходів, щоб завадити цьому тіньовому флоту продовжувати свої рейси, незважаючи на санкції? Ми спостерігаємо, як деякі країни вже починають реагувати на цю ситуацію, затримуючи такі судна, як, наприклад, нещодавно зробила Франція та Естонія. Вони перевіряють танкери і навіть на деякий час вносять їх у свої порти. Однак, згодом, їх змушують відпускати. Чому так відбувається? Тому що відсутнє належне законодавство, яке б забезпечувало повну заборону на діяльність цих суден і зупинку їхніх рейсів.

Ми повинні активно говорити та діяти, але важливо зрозуміти, що ці процеси не відбудуться без зусиль. Наприклад, у відповідь на пропозицію України було розпочато введення персональних санкцій проти капітанів, членів екіпажу та власників суден, що належать до "тіньового флоту". Також необхідно посилити санкції щодо російського банківського сектору, який досі залишається недостатньо підсанкційованим, як і ядерна галузь Росії. На жаль, існує певна інерція в цьому питанні. Тому ми говоримо не лише про європейські санкційні пакети. Дуже вдалою була синхронізація введення американських санкцій (проти "Лукойла" та "Роснафти") з 19-м пакетом санкцій ЄС. Щоб досягти подібної синергії цього року, ми будемо співпрацювати з нашими європейськими та американськими партнерами, а також з іншими країнами, такими як Велика Британія та Японія. Коли ця співпраця буде злагодженою, і кожен санкційний крок буде відчутно болючим для агресора, тоді те, про що ви запитуєте, може статися швидше.

Схоже, що наші інтереси перегукуються з американськими. Адміністрація Трампа також має на меті зменшити нафтові прибутки Росії.

Американська влада майстерно застосовує цей економічний інструмент.

- Також нещодавно Володимир Зеленський заявив, що технічно Україна буде готовою до вступу до ЄС у 2027 році. Одразу після цього ми почули досить скептичні відповіді європейських лідерів, що Західні Балкани вже давно чекають своєї черги, попри те, що "швидкий" вступ України передбачений мирною угодою. І якщо це саме "швидкий" вступ, чи може ЄС тимчасово обмежити доступ України до бюджету ЄС, право голосу під час певних голосувань тощо?

У рамках євроінтеграційного процесу ми вже продемонстрували, що те, що здається неможливим, насправді цілком досяжне. Пригадаємо, як ми здобули статус кандидата всього через чотири місяці після подачі заявки на вступ. Ми не пропустили жодного етапу на шляху до членства України в Європейському Союзі, дотримуючись усіх норм, зазначених у засновницьких договорах ЄС. Які ж теми піднімає президент? Технічно ми майже готові до відкриття всіх шести кластерів. Нам відомо про політичні перешкоди з боку Угорщини, що гальмують цей процес. Проте Україна не зупиняється. Ми не просто чекаємо, коли відкриються кластери, а продовжуємо працювати. Серед наших пріоритетів залишаються реформи та ухвалення необхідних законів.

Тепер стосовно 2027 року. Дійсно, питання про членство України в Європейському Союзі не обмежується лише мирною угодою. Це також є ключовим аспектом забезпечення безпеки нашої країни. Важливо скористатися цим шансом, і Україна має намір це зробити. Коли ми згадуємо про 2027 рік, ми підкреслюємо перш за все необхідність ухвалення політичного рішення. Іноді нам згадують випадки інших країн, які тривалий час проходили через подібні етапи. Наша відповідь проста: процес вступу України до ЄС відбуватиметься в абсолютно нових геополітичних умовах. Жодна країна не приєднувалася до ЄС, захищаючи себе від агресії такої потужної держави, як Росія.

Нам говорять про країни Балкан. У 2022 році, коли ми отримували статус кандидата, нам теж намагалися закидати про країни Балкан, що вони чекали цього статусу певну кількість років, а Україна хоче через три місяці. Що зробив президент України? Він запросив лідерів трьох балканських країн до Києва. Двоє приїхали фізично, третій був онлайн, і вони підписали спільну декларацію, де лідери цих держав підтримали статус кандидата для України, а Україна зі свого боку підтримувала їхній вступ. Повірте мені, жодного протистояння щодо цього на сьогодні немає.

Коли мова йде про економіку, важливо враховувати так звані перехідні етапи, які визначають процес інтеграції до різних секторів єдиного економічного ринку Європейського Союзу. Варто зазначити, що, незважаючи на відсутність офіційного членства в ЄС, Україна вже має активну участь у ряді секторів цього ринку. Наприклад, у сфері енергетики ми приєдналися до ENTSO-E відразу після початку повномасштабної війни, хоча спочатку це планувалося як тестове підключення. Коли в країні була надлишкова електроенергія, ми здійснювали експорт. Тепер, коли виникає потреба в електроенергії, ми отримуємо її з Угорщини, Польщі та Румунії, за що щиро вдячні цим країнам. Також важливо відзначити сектор інформаційних технологій. З 1 січня 2026 року розпочне свою роботу спільний роумінг з ЄС.

Існують й інші галузі, в яких Україні необхідно буде вести переговори згідно з умовами угоди. Ми плануємо займатися цим. Саме тому важливо обговорити можливі перехідні етапи.

Щодо питання вето, Україні категорично не слід позбавляти можливості голосувати з питань зовнішньої політики та безпеки. Це є надзвичайно важливим. Україна повинна негайно отримати всі відповідні права в цій сфері.

Ось ще один момент. Розширення Європейського Союзу відбувається поетапно. Наразі деякі балканські держави демонструють велику готовність до інтеграції. У останньому звіті ЄС, присвяченому розширенню, лідерами серед кандидатів вказані Албанія, Чорногорія, Україна та Молдова. Це дійсно вражаюча четвірка для наступного етапу розширення ЄС. Було б несправедливо по відношенню до українців та наших воїнів, які захищають також і європейські цінності, якщо Україна не потрапить до цього списку.

Якщо в квітні на парламентських виборах в Угорщині не відбудуться зміни, і Орбан залишиться при владі, чи існує у України альтернативний план для обходу "вето" з боку Будапешта?

Не буду коментувати хід передвиборчих процесів. Нажаль, деякі представники угорської влади висловлюють зовсім необґрунтовані звинувачення на адресу України, стверджуючи, що вона втручається у вибори. Хочу підкреслити, що Україна не втручається. Проте нам не байдуже, що відбувається в сусідній країні, і ми уважно слідкуємо за розвитком кампанії. Україна готова співпрацювати з усіма членами ЄС задля прийняття рішень, що стосуються процесу членства.

Візит прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска до України викликає питання: чи відбулося поліпшення у відносинах між Києвом і Варшавою? Чи залишила Польща свій курс щодо участі в "коаліції охочих"? Важливо також врахувати, що у 2027 році в Польщі пройдуть парламентські вибори, які можуть призвести до несподіваних змін у політичному ландшафті.

Давайте згадаємо ще одну важливу зустріч. 25 січня відбулося засідання Люблінського трикутника за участю президентів. Серед присутніх був і президент Польщі Кароль Навроцький. Це була тепла і конструктивна зустріч, на якій ми відзначили позитивну динаміку. Україна демонструє свою готовність до діалогу, і це також відзначають наші польські партнери. Візит прем'єр-міністра Туска до Києва стався в критичний момент, коли Україна переживає найважчу зиму та стикається з серйозними викликами в енергетичній сфері. Прем’єр Туск прибув з конкретними пропозиціями, оголосивши про нові пакети підтримки. Обговорювалися також питання подальшої військової допомоги з боку Польщі, зокрема продовження внесків Варшави до PURL. Польща готує новий військовий пакет для підтримки України та активно залучена до "коаліції охочих" і різних переговорних форматів. Щодо участі Польщі в "коаліції охочих", можна з упевненістю сказати, що це питання ще далеке до завершення.

Політична ситуація в Чехії стає все більш напруженою. Конфлікт між президентом і урядом загострюється, зокрема, в питанні постачання зброї Україні. Який статус "снарядної" ініціативи?

- Про чеську ініціативу, так, ми чуємо те ж саме, що й ви. Вона буде працювати. Щодо фінансування, є низка країн, які фінансували цю ініціативу в минулому й продовжать це робити в майбутньому. До речі, ми порушували це питання з премʼєром Туском й отримали певні позитивні сигнали. Це важливо, за рахунок цієї ініціативи ми отримуємо необхідні нам снаряди та боєприпаси.