Ігор Богачевський — науковець українського коріння, котрий відіграв важливу роль у забезпеченні повернення американських астронавтів з Місяця на Землю.

В освоєнні космосу брало участь багато українців. Одні з них - наприклад, як Сергій Корольов - відомі більше, про значну роль інших ми тільки починаємо дізнаватися. До них належить американський вчений українського походження Ігор Богачевський. Він брав участь у розробленні ядерної програми США, закодованої під назвою "проєкт Мангеттен", працював над створенням авіа- та ракетобудування, але увійшов до історії світової науки насамперед як учений, завдяки якому американські астронавти Ніл Армстронг і Базз Олдрін благополучно повернулися з Місяця на Землю.

Відповідно до розробленої ним "функції Богачевського" було розраховано силу і спрямованість повітряних потоків навколо космічних апаратів - модуля, що доправив астронавтів із Місяця на базу, орбітальну станцію "Аполлон-11", а потім успішного повернення їх самих на Землю. Сьогодні без "функції Богачевського" неможливо здійснювати польоти не тільки космічних кораблів, а й військової та цивільної авіації.

Історичний шлях родини в контексті "Історії Рави-Руської"

Ігор-Орест Богачевський з’явився на світ 7 вересня 1928 року в Сокалі, що на Львівщині, в родині адвоката, дослідника краю та письменника Данила Сильвестровича Богачевського. Після завершення навчання у Галицькому університеті, він пройшов усі жахіття Першої світової війни, а у 1918-1921 роках служив в Українській Галицькій армії (УГА). Отримавши ступінь доктора права після захисту дисертації, Данило Сильвестрович викладав у різних навчальних закладах, що змушувало сім'ю часто змінювати місце проживання. Мати Ігоря, Ростислава Богачевська (в дівоцтві Нечай), яка походила з козацької родини з Києва, не лише виховувала трьох дітей - Ігор мав дві сестри, Марту та Марію - а й активно брала участь у громадському житті, очолюючи повітову "Спілку українок".

Ігор був кволим і хворобливим хлопчиком, проте завдяки наполегливості батька, який змушував його займатися загартуванням і фізичними вправами, він швидко став сильнішим. Він успішно навчався в гімназіях, де викладання велося як польською, так і українською мовами, і виявляв особливу пристрасть до математики та спорту, демонструючи відмінні результати в легкій атлетиці. У 1935 році Данило Сильвестрович отримав посаду адвоката в Раві-Руській, де їхня родина оселилася на майже десять років. Згодом батько Ігоря написав спогади про цей період і історію міста у своїй книзі "Історія Рави-Руської".

Два щаблі еміграції

Друга світова війна не обійшла стороною родину Богачевських: їхні батьки та молодша сестра Марта потрапили до німецького трудового табору, тоді як Ігор і Марія були відправлені на працю до Німеччини. Сім'я змогла возз'єднатися лише у 1944 році завдяки допомозі Червоного Хреста. Після цього Богачевські емігрували до Німеччини, оселившись у місті Ульм. Там Ігор-Орест навчався в гімназії для українських переселенців, а після завершення навчання разом із батьками вирушив до Сполучених Штатів.

Теплохід, на якому вони подорожували разом із демобілізованими американськими військовими, доплив до Нью-Йорка в квітні 1948 року. У новій країні батькам довелося починати життя з нуля, адже на свої попередні досягнення, освіту та соціальний статус, який вони мали вдома, розраховувати було марно. Батько знайшов роботу в похоронному бюро, а мати, відмовившись від своєї мрії стати письменницею, влаштувалася працювати швачкою на фабриці. Ігор же намагався влаштуватися на будь-яку роботу, аби мати хоч якісь гроші – він об’їхав чимало штатів у пошуках заробітку. Коли прийшов час служити в армії, він потрапив до Корейської війни, де виконував обов’язки радиста, перехоплюючи радіосигнали ворога.

Після повернення Богачевський вступив до Нью-Йоркського університету на факультет технічних наук, вибравши математику як свою основну спеціалізацію. Щоб покрити витрати на навчання, він працював на фізично тяжких, але малоплатних роботах, а влітку заробляв, трудячись на будівництві автомобільних шляхів. Ігор успішно закінчив університет з відзнакою, здобувши диплом інженера та отримавши стипендію в Інституті Куранта, де займався дослідженнями в галузі теорії конформних віддзеркалень, математичної фізики та диференціальних рівнянь.

Робота на оборонний комплекс США

Богачевський розпочав свою наукову діяльність у галузі математики, але в 1961 році, отримавши ступінь доктора наук, він перейшов до Департаменту аеронавтики та астронавтики Нью-Йоркського університету. Відтоді протягом сорока років його професійна діяльність була зосереджена на оборонному секторі Сполучених Штатів. Серед його професійних досягнень - робота в лабораторії Корнелльського університету в Баффало, де він займався дослідженнями, а також посада провідного наукового співробітника в лабораторії Авко-Еверетт і членство в Правлінні телефонних лабораторій Белл у Мюррей-Гілл. Крім того, він працював у секретній Національній лабораторії в Лос-Аламосі, штат Нью-Мехіко, яка була відома своєю участю в розробці атомної бомби в рамках легендарного Мангеттенського проєкту. З 1987 по 1993 рік Богачевський обіймав посаду провідного наукового співробітника технічної групи у відділі ракет корпорації Rockwell International, після чого пішов на пенсію.

"Функція Богачевського"

Наукові дослідження Богачевського вражають: він займався аеронавтикою, ядерною енергетикою і математичним моделюванням ядерних ракетних двигунів, новими системами зброї, удосконаленням телефонних мереж. Ігор Данилович вважається одним із перших дослідників космосу, головним досягненням якого була розробка програми НАСА, пов'язаної з польотом на Місяць.

У даній статті Богачевський спирався на дослідження та обчислення свого колеги, українського вченого з Полтави Юрія Кондратюка, які Ігор Данилович вдосконалив до значної міри. Завдяки формулі, яку він розробив, конструктори літальних апаратів, включаючи як літаки, так і міжпланетні кораблі, отримали змогу враховувати повітряні потоки, що можуть як сприяти, так і перешкоджати руху. Ця формула стала відома як "функції Богачевського". Вона відіграла ключову роль у здійсненні польоту на Місяць, забезпечивши благополучне повернення астронавтів на Землю. В іншому випадку їхній політ міг би призвести до фатальних наслідків. Ігор Данилович є автором більше ста наукових праць і лауреатом численних премій, серед яких нагороди імені Шевела, Сааті та Е. Браяна, заснованої Британським інститутом матеріалів, мінералів і гірничої справи. Однак, найзначнішою нагородою для вченого стала почесна відзнака за внесок у космічний проєкт "Аполлон".

Короткочасне особисте щастя

Про особисте життя Богачевського переважно відомо зі спогадів його молодшої сестри, Марти Богачевської-Хом'як. 1969 рік став для вченого зоряним як у науці (саме в цей час він зробив найважливіші свої відкриття, зокрема і "функцію Богачевського"), так і в особистому житті: він одружився з Марією Кебало. У подружжя народилася донька Соня, яку в сім'ї обожнювали, але дівчинка захворіла і померла від раку мозку у віці дев'яти років. Ігор і Марія, які важко переживали те, що трапилося, не змогли жити разом і незабаром розійшлися. Більше вчений не одружився, дітей у нього не було.

"Грандіозний самітник"

Напружена праця не дозволяла Богачевському розмірковувати про свою самотність; проте, після виходу на пенсію, він здобув славу "великого відлюдника". Попри захоплення спортом — зокрема великим тенісом та гірськими лижами (з вікна його квартири відкривався вид на спуск з головної гори лижного курорту Лос-Аламос) — а також читанням і листуванням з редактором місцевої газети, більшість часу він проводив на самоті. Згодом стало зрозуміло, що ця самотність була вимушеною: Ігор Данилович намагався приховати прогресуючу хворобу Альцгеймера. У останні роки свого життя Богачевський з'являвся лише на службах у католицькій церкві, де був парафіянином. 3 лютого 2010 року видатний американський науковець українського походження відійшов у вічність. Ігор-Орест Богачевський знайшов вічний спочинок на українському цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, Нью-Джерсі.

Мрії про повернення в Україну, які так і залишилися нездійсненими.

Богачевський ніколи не втрачав духовного зв'язку зі своєю батьківщиною. Він добре знав українську мову, якою не лише розмовляв зі своїми рідними чи земляками, а й писав статті до преси - у Німеччині це були газети для членів "Пласту", у США - українські журнали, в останні роки життя - статті у львівських та київських ЗМІ. Він добре знав класичну українську літературу, при цьому особливою його любов'ю були твори Тараса Шевченка. За словами близьких, Ігор Данилович мріяв повернутися в Україну, стати завідувачем кафедри фізики у Львівському університеті та купити будиночок у Карпатах. Але через десятиліття еміграції він відвідав свою батьківщину тільки один раз, коли на схилі років приїжджав до Києва на з'їзд математиків.