ГУР - ганьба Комітету державної безпеки.

На межі 2025 та 2026 років інформаційний фронт російсько-українського конфлікту був підірваний двома великими містифікаціями — по одній з кожної сторони лінії фронту. Ініціаторами стали росіяни. Напередодні переговорів між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом у Мар-а-Лаґо, Кремль вийшов в ефір з заявою міністра закордонних справ Сєргєя Лаврова, який оголосив, що українські сили нібито вчинили напад на резиденцію Владіміра Путіна в Новгородській області.

В такій ситуації, мабуть, можна лише знизити плечима – добре, влаштувала, і що з того? Путін – не дитина, а не цивільна особа, яка не має прямого відношення до війни; він є верховним головнокомандувачем і військовою метою номер один, вибачте за відвертість. А Лавров розповсюджував свої заяви по всьому інформаційному полю... Проблема в тому, що жодної атаки насправді й не відбулося. І навіть справа не лише в цьому.

А в тому, що ця заява - власне, уся ця ІПСО (інформаційно-психологічна спецоперація) російського режиму, а отже, ФСБ РФ як станового хребта режиму - викликала зовсім не ту реакцію, на яку розраховували у Кремлі і на Луб'янці. Навіть Дональд Трамп, який спочатку нібито навіть повірив у путінську розповідь, пізніше визнав, що це фейк. Усі інші, хто оцінює дійсність значно об'єктивніше й адекватніше за нинішнього президента США, зрозуміли це просто відразу після шоу Лаврова.

Україна відповіла через кілька днів. І як! Спочатку з'явилася інформація про загибель на території Запорізької області (імовірно, на фронті) командира "Російського добровольчого корпусу" Дениса Капустіна. А коли перша реакція - хтось щиро співчував, хтось злорадно посміхався - відійшла, Головне управління розвідки відкрило карти, заявивши, що Капустін живий, а все це інсценування було з метою обдурити російські спецслужби, які на замовлення ліквідації очільника РДК відвалили аж пів мільйона доларів США. А їх у російському бюджеті, між іншим, з кожним місяцем дедалі менше. Це так, до слова.

І от цій інформаційно-психологічній спецоперації, схоже, повірили всі. Певно, і замовники ліквідації також. Хоча, звісно, цього ніхто ніколи не визнає. Та нам це визнання не потрібне і не важливе. Важливе тут інше.

Як ми вже зазначали, Федеральна служба безпеки Російської Федерації, фактично являє собою лише нову назву колишнього Комітету державної безпеки СРСР, є основою сучасного російського режиму. Причина цього явища є зрозумілою - Володимир Путін походить з КДБ і з самого початку покладався на своїх товаришів по службі, як у глобальному контексті, так і в конкретних ситуаціях. А радянський КДБ - це той самий знаменитий КейДжиБі, який жахав світ ще зовсім нещодавно, в період Холодної війни. Він був всюди, стежив за всім, знав все, і уникнути його уваги було неможливо.

Отже, що ми спостерігаємо сьогодні? Історія з Аркадієм Бабченком вже згадувалася в цьому контексті. Але варто також згадати про видатну операцію "Павутина" та інші акції, які були здійснені, зокрема, на території Росії. Всі ці дії свідчать про те, що Федеральна служба безпеки, а отже, й увесь режим Путіна, просто проігнорували ситуацію. Вони не лише зазнали невдач, а й перетворилися на справжнє посміховисько для всього світу.

Однак ні, смішними виявилися не стільки вони, скільки їхній президент. І справа тут не лише в інциденті з "атакою на резиденцію". Можна згадати й про провалений план "Київ за три дні". Цілком очевидно, що російські війська, просуваючись до української столиці, не очікували зустрітися з серйозним опором. Це нерозуміння виникло через те, що Путіна переконали в тому, що українці не будуть захищатися, а просто скоряться сильнішому. Як зазначала Маргаріта Симоньян, поки її чоловік ще був живий, "в гарячій війні ми Україну переможемо за два дні, навіщо її перемагати". Проте до Симоньян претензій немає – вона лише озвучує те, що хоче почути замовник, тобто влада. А от до Путіна і його оточення виникають серйозні питання, зокрема до самого Путіна – до ФСБ та інших розвідувальних служб.

Саме їхня неправда стала причиною, чому кремлівському диктатору довелося вступити у виснажливу війну, яка, наближаючись до свого чотирирічного ювілею, вже почала серйозно підривати економіку країни-агресора. І з часом завдасть ще більше шкоди - саме через чергову невдалу "спеціальну операцію". Ту саму, в якій задіяли Лаврова, який, за чутками, опинився в немилості, тож, можливо, його й не шкодували використовувати.

І справа тут навіть не в тому, що після цієї брехні Росії віритимуть ще менше (навіть Дональд Трамп, як би дивно це не прозвучало). Це якраз зрозуміло - і що брехня, і що віритимуть менше. Згадайте, що глава Білого дому спочатку ж майже повірив у путінську байку, а потім (диво з див, не менше) заявив, що ні, це таки фейк. Уявляєте, чого вартувало таке визнання цій пихатій людині, яка займає головну посаду на планеті Земля?

Путін і так з нього сміявся протягом минулого року неодноразово, чи сам, чи через власні ресурси - згадайте хоча б оту історію й істерику з килимом на зустрічі в Анкориджі. Це будь-кому не дуже сподобається, а президенту США і поготів. А тут російський диктатор не просто прямо і відверто бреше Трампу, а підставляє його на увесь світ...

Словом, не знаю, як там у радянські часи, але в нинішній війні та з усім, що з нею пов'язане, ФСБ та її філії на кшталт МЗС РФ зганьбилися по повній програмі. І не тільки власними неоковирними вигадками, які чи то вже не можуть довести до хоча б більш-менш правдоподібної форми, чи то вже не дуже й хочуть. А ще й через дії української розвідки, яка робить із російських колег усе, що собі захоче.

І оця поразка, можливо, болючіша для Путіна, ніж невдачі на фронті. Фронтові поразки - це, по-перше, армія, а по-друге, для власної авдиторії навіть відверта брехня підійде. (Може, тому на Луб'янці і розслабилися, зробивши самі собі ведмежу послугу?) А от поразки на міжнародному інформаційному фронті, тобто в зоні прямої відповідальності ФСБ, та ще й у такий критичний момент - отут уже справді дуже неприємно.

Втім, не я і не зараз сказав, що нинішня війна відзначається розвінчанням цілої низки міфів. От і ще один луснув, як мильна бульбашка. Хіба вже зовсім відсталі індивідууми будуть вірити в те, що Путін десь колись когось все-таки переграв...