Графіті, релігійні святині та бібліотечні скарби: 7 загадок Софії Київської, що перевертають уявлення про цю святу пам'ятку.

Не пам'ятка Ярослава Мудрого? Хто насправді збудував Софію Київську

Раніше вважалося, що Ярослав Мудрий є засновником Софії Київської, проте сучасні дослідження вказують на те, що її початкове будівництво ініціював Володимир Великий.

"Існує думка, що період 1017-1037 років відповідає часу будівництва собору, що припадає на князювання Ярослава Мудрого. Проте, як свідчить сама Софія, закладення собору відбулося раніше, у 1011 році. Це підтверджують фрески, мозаїки та графіті. Таким чином, цим науковим дослідженням можна довіряти", - зазначила Куковальська.

Софійський собор на початку ХІ століття (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Центральною і головною фрескою собору є Оранта - Богоматір, яка здійняла руки у молитві до Господа. Її вважають захисницею нашої столиці й України загалом. Серед киян ходить повір'я - поки стоїть Оранта - стоїть Київ.

"Ця картина ніколи не зазнавала пошкоджень чи руйнувань. Незважаючи на численні війни та труднощі, Марія завжди залишалася на висоті. Софійська Оранта в блакитних одежах представлена на жовто-золотому фоні, а в мозаїці також можна побачити червоно-чорні відтінки. Ці символічні кольори, що мають величезне значення для кожного українця, з'являються в нашій культурі вже з ХІ століття," - підкреслила науковиця.

Оранта жодного разу не зазнала ушкоджень протягом тисячі років (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

На Царських воротах собору та дзвіниці ви можете побачити двоголового орла, який є символом Вселенського Патріархату, а не гербом Російської Федерації.

Династичний знак Палеологів двоголовий орел потрапив в Московію разом з останньою спадкоємицею Візантійського двору Софією Палеолог, яка вийшла заміж за Івана ІІІ. Але коли прямі нащадки Софії померли, то наступники за правилами вже не мали права користуватись символом, втім московити узурпували цей герб.

Крім того, знаючи ключові особливості, можна без зусиль розпізнати символ Вселенського Патріархату, відрізняючи його від герба Російської Федерації. У гербі РФ на грудях орла розміщений червоний знак на геральдичному щиті, тоді як церковний символ такого елемента не містить.

Емблема Вселенського Патріархату на Царських воротах (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

У радянську епоху одну з основних фресок у соборі інтерпретували як зображення дочок Ярослава Мудрого. Проте, під час реставраційних робіт, фахівці виявили, що насправді це ктиторський портрет родини Володимира. На ньому представлені "меценати" храму: Володимир Хреститель зі своїми синами - Ярославом, Борисом разом із дружиною, а також Глібом.

Зліва направо: князь Гліб, дружина Бориса, князь Борис, князь Ярослав Мудрий (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

У Софійському соборі дослідники виявили та розшифрували приблизно 7 500 графіті. Серед них особливу цінність має підпис Анни Ярославни. Цей аналогічний підпис вона залишила на документі Суасонського абатства під час свого коронування як королева Франції.

"А поряд із підписом - графіті про поховання Ярослава Мудрого. Саме з цього напису нам точно відомо, що князя поховали у неділю 20 лютого 1054 року", - зазначила Куковальська.

Ці унікальні графіті можна знайти на колоні собору, праворуч від центрального входу. Вони під склом.

Напис, створений Анною Ярославівною (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Напис про поховання Ярослава Мудрого (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Дослідники вважають, що відома бібліотека Ярослава Мудрого, ймовірно, знаходилася на південних хорах поруч зі сходовою вежею собору.

"Поряд з бібліотекою існував і скрипторій, де велося переписування книг та виконувалися переклади. Чоловіки, зокрема князі та їхнє найближче оточення, піднімалися на хори через південну вежу, тоді як жінки користувалися північною. Саме тому фрески в південній вежі зображують чоловіків, зайнятих полюванням на екзотичних тварин", - поділилася науковиця.

На сьогоднішній день вдалося знайти лише одну книгу з бібліотеки Ярослава Мудрого — Реймське Євангеліє. Саме на ньому присягала Анна Ярославівна, коли вступала в шлюб з французьким королем Генріхом I. У соборі зберігається факсимільна версія цієї книги.

Копія Реймського Євангелія (зображення з сайту st-sophia.org.ua)

Ярослав Мудрий і його дружина шведська принцеса Інгігерда були поховані разом у саркофазі, що досі зберігається в соборі. Вперше вчені відкрили його у 1936 році і там дійсно були кістяки чоловіка та жінки.

Через три роки саркофаг знову був відкритий, і залишки відправили на дослідження до Ленінграда, а згодом їх, нібито, повернули назад. У 2009 році його знову відкрили, але всередині виявився лише один скелет - жіночий, який належав Інгігерді.

Після тривалих пошуків виявилось, що разом із кістками під час Другої світової зникла і чудотворна ікона Миколи Мокрого.

"Ми випадково виявили статтю Сергія Білоконя, доктора історичних наук, який зазначав, що ікона Миколи Мокрого знаходиться у Брукліні, в українській Церкві Святої Трійці в Нью-Йорку. Це відкриття стало для нас поштовхом, і ми вирішили детальніше дослідити це питання," - поділилася Куковальська.

Врешті-решт, дослідники отримали підтвердження, що протягом кількох десятиліть залишки Ярослава Мудрого та чудотворна ікона знаходяться в українській діаспорі в Сполучених Штатах. Українська сторона активно веде переговори щодо повернення цих цінних артефактів на Батьківщину.

Саркофаг Ярослава Мудрого і його дружини Інгігерди (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Росіяни возять по світу невідомі мощі і презентують їх, як шведську княгиню Інгігерду - дружину Ярослава Мудрого, яка насправді покоїться у Софії Київській.

"Росія змінила історичні факти, стверджуючи, що Інгігерда, наприкінці свого життя, погано ладнала з Ярославом і вирішила піти в новгородський монастир. Там вона прийняла чернецтво під ім'ям Анна, а після її смерті відбулася канонізація. Проте дослідження виявили, що знайдені кістки належать жінці віком 35 років, тоді як Інгігерда померла значно старшою," - підкреслила науковиця.

Ймовірно, що росіяни володіють залишками першої дружини Ярослава Мудрого, Анни, а не шведської княгині Інгігерди.