Горда і ображена: як Польща осмислює своє виключення з процесу мирного врегулювання

Відсутність Польщі у ключових перемовних форматах щодо питання мирного врегулювання російсько-української війни викликала жваві політичні дискусії всередині сусідньої держави. Представники тамтешньої влади намагаються шукати причини того, чому вони зрештою опинилися на геополітичному узбіччі. Деталі - далі в матеріалі ForUA.

Зі страшним дискусійним скрипом, але мирно-перемовний марафон триває. Зокрема, у суботу, 13 грудня за даними видання Axios у Парижі пройде зустріч високопосадовців України, США, Франції, Німеччини та Великої Британії для обговорення так званого мирного плану президента Трампа. Чи стане ефективним цей перемовний раунд на тлі свіжої заяви очільника Білого дому про його однакове розчарування і Києвом, і Москвою - велике питання. Втім, одним лише Трампом коло розчарованих не обмежується.

Зокрема, у сусідній Польщі на тлі "мирної" активізації, з'ясовують, чому їхня країна, котра на початках путінської "СВО" прийняла понад мільйон українських біженців, однією з перших налагодила постачання озброєнь Києву та надала йому суттєву підтримку щодо передачі Німеччиною танків Leopard, опинилася поза великою дипломатичною грою. Принагідно зауважимо, що саме через територію РП відбуваються практично всі дипломатичні візити в нашу з вами державу. Крім того, Польща є великим логістичним хабом для постачання західного озброєння Україні. Тобто, роль сусідньої держави тут не можна недооцінювати. Попри це, поляки, котрих Трамп неодноразово вихваляв за рішення довести витрати на оборону до 5% ВВП, аби зменшити навантаження на НАТО-бюджет, продовжують втрачати свої геополітичні акції.

Першим тривожним сигналом для сусідів стала відсутність представника керівництва Польщі на зустрічі 18 серпня між Дональдом Трампом та європейськими лідерами у Білому домі. Окрім президента Франції Макрона, канцлера Німеччини Мерца та прем'єр-міністра Великобританії Стармера, у переговорах взяв участь президент Фінляндії Олександр Стубб, що викликало особливе обурення у польських політиків. У країні спалахнув великий скандал: президент Польщі Кароль Навроцький та прем'єр Дональд Туск, які представляють різні політичні сили, почали публічно звинувачувати один одного у відсутності Варшави на цій важливій зустрічі. Однак, їхні пошуки винних не призвели до жодних результативних змін: ані Туска, ані Навроцького не запросили на переговори делегацій України, США, Великобританії, Франції та Німеччини 23 листопада у Женеві, де обговорювалися 28 пунктів так званого американського мирного плану, а також пропозиція групи євро трійки: Німеччини, Великобританії і Франції. Польща також не була запрошена на зустріч лідерів цих трьох країн з президентом Володимиром Зеленським, яка відбулася 8 грудня у Лондоні, що знову викликало невдоволення серед польських громадян.

Якщо в серпневому геополітичному рандеву у Білому домі основну роль зіткнення зіткнень виконував президент Навроцький, то тепер "під обстріл" потрапив пан Туск. Його критики та медіа звинувачують його, зокрема, у погіршенні відносин із нинішнім господарем Овального кабінету. Коментуючи відсутність польської делегації на зустрічі в Женеві, Дональд Туск зазначив: "Я не прагну провокувати конфлікти, але давайте будемо відвертими: не всі у Вашингтоні, і вже точно ніхто в Москві не бажає, щоб Польща займала активну позицію на міжнародній арені". У той же час, після того як Варшава не отримала запрошення до Лондона, речник уряду Адам Шлапек висловив, що "не всі формати є ефективними, і Польща не зобов'язана брати участь у всіх ініціативах".

"Справжня проблема полягає не в позиції Польщі, а в особах, які її представляють — Навроцький і Туск, які безперервно конфліктують між собою, намагаючись привернути увагу до власних інтересів", — зазначив неназваний високопоставлений дипломат Європи в інтерв'ю Politico. Він підкреслив, що доти, поки ця ситуація залишається незмінною, Варшава повинна буде змиритися з тим, що "не буде належного місця за столом для переговорів про мир".

Незважаючи на все, єдине, в чому Навроцький і Туск виступають як "закляті вороги", – це їхнє ставлення до путінської Росії, що безсумнівно є позитивом для нас. Важливо також зазначити, що нещодавно в Польщі був затриманий відомий російський археолог Олександр Бутягін, що викликало неабиякий резонанс. За інформацією польської радіостанції RMF24, Бутягін розшукувався Україною за проведення незаконних археологічних досліджень на території окупованого Криму. "Київ планує вимагати його екстрадиції, звинувачуючи у знищенні об'єктів кримської культурної спадщини, завдані збитки оцінюються більш ніж у 200 мільйонів гривень. Російського вченого затримали на 40 днів", – зазначила радіостанція. Після цього російське посольство в Польщі підтвердило, що 4 грудня в Варшаві був затриманий секретар Археологічної комісії Ермітажу Олександр Бутягін. Однак польська влада повідомила про це лише 9 грудня, що спричинило обурення в дипломатичному представництві Росії.

У 2024 році Служба безпеки України (СБУ) пред'явила заочне звинувачення археологу за частиною 4 статті 298 Кримінального кодексу України, що стосується "незаконного проведення археологічних розкопок на об'єктах культурної спадщини, а також знищення, руйнування або пошкодження таких об'єктів". Водночас у відомстві Василя Малюка повідомили про намір оголосити Бутягіна в міжнародний розшук у зв'язку з "грабежем української культурної спадщини".

Арешт Бутягіна "знову підтверджує актуальність нашого попередження про небезпеку поїздок без гострої необхідності росіян до Польщі та інших країн з недружніми режимами", заявила офіційний представниця росМЗС Захарова. Вона також наголосила, що російська влада вважає ситуацію "виключно політичною провокацією" і добиватиметься якнайшвидшого звільнення археолога. Натомість "правовим свавіллям" назвав ситуацію путінський речник Пєсков, додавши, що "головне зараз - домогтися звільнення цього поважного російського громадянина". Ну, що ж, хочеться вірити у те, що Україна ближчим часом подасть запит на екстрадицію цього персонажа, а поляки не зволікатимуть з його видачею, позаяк ця риба хоч і не першої величини, але достатньо жирна.