Геній, чия вибухівка забрала життя монарха: 172-річчя першопрохідця реактивної ери Миколи Кибальчича.

Сьогодні, 31 жовтня, виповнюється 172 роки з моменту народження Миколи Івановича Кибальчича - видатного українського винахідника і революціонера-народника, який з'явився на світ у невеликому містечку Короп на Чернігівщині. Він є одним із піонерів, що розробили концепцію першого в історії реактивного літального апарата.

Він залишив свій слід в історії як революціонер і учасник організації "Народна воля", яка організувала вбивство російського імператора Олександра II, а також як технік-винахідник, якому належить розробка першого у світі реактивного (керованого ракетного) літального апарата.

Детальніше про життєвий шлях та історичну важливість Миколи Кибальчича ви зможете дізнатися з матеріалів Еспресо.

Микола Кибальчич побачив світ 31 жовтня 1853 року в сім'ї православного священика Івана Кибальчича, який мав сербське коріння, та його дружини Варвари Іваницької. Його дитинство минуло в Коропі — звичайному провінційному містечку Чернігівської губернії, що входила до складу Російської імперії.

Це був період правління Олександра II, якого називали "царем-визволителем" за його рішення ліквідувати кріпацтво в 1861 році. Однак, незважаючи на ці важливі зміни, епоха залишалася відзначеною цензурою, репресіями та соціальними конфліктами. Промислова революція активно розвивалася, але селяни імперії разом із новим поколінням інтелектуалів страждали від злиднів. Революційні ідеї народництва набирали популярності серед молоді, черпаючи натхнення з творів Чернишевського та Бакуніна.

Дитинство Миколи не було сповнене радості, оскільки він зіткнувся з конфліктом з батьком через своє ставлення до релігії та священства, що врешті-решт призвело до його виходу з Чернігівської духовної семінарії. Замість цього він продовжив навчання в гімназії Новгорода-Сіверського, де виявив неабиякий інтерес до хімії. Це захоплення стало причиною того, що його однокласники жартома називали його "Миколка-піротехнік" через його експерименти з феєрверками.

Закінчивши гімназію зі срібною медаллю 1870 року, Кибальчич поїхав до Петербурга, де спочатку навчався в Інституті інженерів шляхів сполучення (1871-1873), а потім перейшов до Медично-хірургічної академії.

Місто на Неві кипіло революційними настроями. Студентські гуртки обговорювали нові ідеї, як марксизм і соціалізм, а перші народницькі "ходіння в народ" закінчилися масовими арештами.

У 1875 році Кибальчича заарештували за зберігання забороненої літератури. Це були брошури про права селян. Він провів майже три роки в Лук'янівській в'язниці в Києві, де, попри жорсткі умови, продовжив самонавчання, читаючи наукові трактати.

Випущений під наглядом поліції в 1878 році, він не зміг продовжити навчання через свою "неблагонадійність" і вирішив стати підпільником. У цей час народницький рух переживав трансформацію, переходячи від пропагандистської діяльності до терористичних акцій. У 1879 році організація "Земля і воля" розділилася на "Чорний переділ" (який обрав мирний шлях) та "Народну волю" (яка застосовувала терор). Кибальчич став частиною останньої, працюючи в таємних друкарнях і лабораторіях, де виготовляли зброю.

У цій ситуації розкрився його хист до роботи з вибуховими речовинами. У домашніх умовах він зміг синтезувати нітрогліцерин та динаміт, вдосконалюючи формули шведського вченого Альфреда Нобеля. Окрім того, Кибальчич створив унікальну фарбу для підпільних друкарень, яка була стійка до різних розчинників, а також написав статтю під назвою "Політична революція і економічні питання" для видання "Народна воля", у якій обґрунтував необхідність насильницьких змін для досягнення соціальної справедливості.

вбивство царя Олександра ІІ, фото: Вікіпедія

Політичні погляди Кибальчича розвивалися під впливом народницького руху. Він дотримувався соціалістичних ідей, вважаючи, що земля повинна належати селянам, а самодержавство є основним джерелом гноблення суспільства. У 1880 році він приєднався до організації "Народна воля", яка розглядала терор як засіб для прискорення революційних змін, черпаючи натхнення з успішних дій ірландських феніксів та сербських повстанців.

Хоча Кибальчич і не був фанатиком насильства, адже за спогадами товаришів, він був оптимістом і атеїстом, який шукав науковий шлях до змін. У статті для "Народної волі" він писав, що економічна революція можлива лише через політичну, критикуючи царизм за експлуатацію.

Кульмінаційним моментом стало вбивство царя, головного правителя імперії, за допомогою бомби. Загалом організація "Народна воля" здійснила шість замахів на життя Олександра II, які варіювалися від вибухів під залізничними коліями до атак у Зимовому палаці. Головний вибухотехнік Кибальчич ретельно вивчав невдачі минулих спроб і розробив новий тип бомби - сферичну гранату, заповнену динамітом. Ця інновація стала прообразом сучасних осколкових гранат, і царські фахівці того часу назвали її "технічним дивом", яке не мало аналогів у Європі.

"Я пропонував кілька типів метальних снарядів, які відрізнялися між собою способом запалювання, що спричиняє вибух динаміту. І лише нещодавно вигадав саме цю форму снаряда... Вогонь по ґноту передається миттєво, тож вибух має статися в ту саму мить, коли снаряд вдариться об перешкоду...", - згодом згадував Кибальчич під час своїх свідчень.

Тож 1 березня 1881 року (13 березня за новим стилем) у Санкт-Петербурзі член "Народної волі" Микола Рисаков кинув першу бомбу Кибальчича в карету імператора Олександра ІІ. Вибух поранив кількох охоронців і перехожих, але сам цар залишився неушкодженим і, всупереч проханням супроводу, вийшов подивитися на місце події. Тоді до нього підійшов Ігнатій Гриневицький і кинув другу бомбу виготовлену Кибальчичем. Вибух смертельно поранив імператора, розірвавши йому ноги. Вже за годину Олександр ІІ помер у Зимовому палаці. Також від вибуху загинув і сам Гриневицький.

в ході судового розгляду, зображення: соціальні мережі

Замах став шоком для імперії. Наступник Олександр III посилив репресії, скасувавши реформи батька. Кибальчича заарештували 18 березня в Одесі, де він намагався втекти. Суд над п'ятьма: Кибальчичем, Желябовим, Перовською, Рисаковим і Михайловим, звісно, був фарсом. Адже без адвокатів і у закритому режимі.

29 березня 1881 року їх засудили до страти через повішення. 3 квітня (15 квітня за новим стилем) на Семенівському плацу в Санкт-Петербурзі відбулася страта всіх засуджених. Кибальчич, відмовившись від можливості помилування, залишився спокійним, тихо повторюючи: "Я не шкодую".

малюнок у в'язниці, зображення: соціальні мережі

Кибальчич не лише виконував роль "спеціаліста з терору", оскільки його розробки перевищували рамки революційних подій і стосувалися основоположних наукових концепцій.

У період 1870-1880-х років, коли в Європі активно розробляли парові двигуни та перші дирижаблі, Кибальчич мріяв про можливість польоту. Його основний проєкт — концепція реактивного літального апарата — виник у тюремній камері всього за кілька днів до виконання вироку. Використовуючи уламок ґудзика, він на стіні створив перші ескізи, а потім детально виклав свою ідею на папері: реактивний двигун, що працює на пороху, автоматизована система подачі пального, яка керується годинниковими механізмами, управління польотом шляхом зміни кута нахилу сопла, стабілізація з допомогою крил-стабілізаторів та навіть механізм гальмування для безпечної посадки.

Кибальчич здійснив розрахунок пропорцій між масою вантажу, паливом та камерою згоряння, передбачивши можливість програмованого режиму горіння для забезпечення тривалої місії в польоті.

Саме тому Кибальчича нерідко вважають творцем першого у світі реактивного пристрою. Проте слід підкреслити, що це висловлення залишається темою активних історичних дебатів.

проєкт апарату Кибальчича, фото: соцмережі

Винахідник встиг передати своєму адвокату креслення та розрахунки для проєкту реактивного апарату. Проте царська охорона перехопила ці документи, долучивши їх до кримінальної справи та сховавши в секретних архівах таємної канцелярії. Вони залишалися там десятиліттями, поки у 1918 році, після падіння монархії, не були опубліковані в журналі "Былое". Ці матеріали виявилися значно попереду свого часу, адже Костянтин Ціолковський опублікував свою знамениту статтю про "дослідження космосу за допомогою реактивних пристроїв" лише у 1903 році, а Роберт Годдард створив першу ракету лише в 1926 році.

Хоча Кибальчичу бракувало доступу до актуальних на той час відомостей і технологій, він все ж інтуїтивно використав третій закон Ньютона, що стосується реактивних сил.

з листів Кибальчича, фото: PD

СРСР згодом відновив його репутацію, визнавши його "батьком космонавтики". На честь його безцінного внеску були названі кратер на Місяці, вулиці в різних містах та випущені поштові марки.

Сьогодні його концепції стали основою для сучасних ракет, включаючи проекти SpaceX Ілона Маска. Ці ідеї стали одними з перших кроків у еволюції реактивного руху, що відкриває можливості для космічних подорожей і спонукає людей мріяти про інші планети.

Спадщина Кибальчича є яскравим прикладом того, як геніальні ідеї можуть не тільки відкривати нові горизонти в науці, але й знищувати тиранію. У часи, коли Росія веде агресивну війну проти України, у таємних лабораторіях або підпіллі може виникнути новий революційний проєкт – чи то безпілотник, ракета, чи алгоритм, здатний одним точним ударом покласти край режиму Путіна. Історія має властивість повторюватися.