Генерал Гаврилюк: Кількість призову в армію в Україні та Росії не підлягає порівнянню.

Люди та озброєння є основними елементами війни, стверджує генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, перший заступник міністра оборони. Він зазначає, що Росія володіє значною перевагою як в людських ресурсах, так і в арсеналі зброї. Проте в окремих аспектах Україні вдається зменшувати це відставання.

У швидкому інтерв'ю для РБК-Україна Гаврилюк поділився інформацією про українське виробництво боєприпасів, безпілотників та далекобійної артилерії. Він також обговорив співвідношення ресурсів між Росією та Україною в умовах війни.

Поділіться, будь ласка, інформацією про поточний стан постачання та забезпечення військових боєприпасами.

Сьогодні постачання боєприпасів та інших засобів ураження для Сил оборони здійснюється з трьох основних джерел. По-перше, це внутрішнє виробництво різноманітних видів озброєння та боєприпасів. По-друге, здійснюється імпорт тих товарів, які не виробляються в Україні або випускаються в обмежених кількостях. Нарешті, третім джерелом є отримання військової допомоги від міжнародних партнерів.

Оцінка забезпечення боєприпасами виглядає наступним чином. Наприклад, якщо розглянути артилерійські снаряди, то на початку року співвідношення витрат в українських та окупаційних військах становило 1 до 7 або навіть 1 до 8, а в деякі місяці ця цифра була ще вищою. На початку літа це співвідношення зменшилося до 1 до 3. Наразі ж воно приблизно дорівнює 1 до 2.

Крім того, значний вплив на ситуацію мали успішні удари, завдані Силами оборони по російським складам з боєприпасами.

Росіяни фактично не стикаються з жодними обмеженнями щодо використання артилерійських боєприпасів. Вони витрачають величезні обсяги снарядів, танків і військовослужбовців. Проте важливо пам'ятати, що не лише кількість боєприпасів, зокрема артилерійських снарядів, визначає успіх. Величезну роль відіграє також підготовка розрахунків, їхній бойовий досвід і тактико-технічні характеристики артилерійських систем. Західні артсистеми відзначаються більшою точністю та дальністю стрільби. Це дозволяє нам знищувати цілі, витрачаючи значно менше снарядів.

Яка пропорція боєприпасів виготовляється нами самостійно? Які типи продукції вже вдається нам виробляти?

На даний момент наша оборонна промисловість здатна виготовляти практично весь асортимент боєприпасів, що необхідні для роботи Сил оборони. Однак обсяги виробництва не для всіх видів боєприпасів відповідають вимогам Збройних сил. На жаль, я не маю можливості розкривати деталі цієї інформації.

Ви також згадали про підтримку, яку надають наші партнери у вигляді безкоштовних передач. Одна з відомих європейських ініціатив — це чеська ініціатива. Яка ситуація з нею? Чи є якісь досягнення?

- Прогрес є. Ми вдячні уряду Чехії за дану ініціативу, тому що вони взялися і організували низку країн Європи щодо залучення коштів, проведення пошуку та закупівлі номенклатури боєприпасів, які нам на сьогодні необхідні - це здебільшого боєприпаси 155-го калібру. На сьогоднішній день всі поставки йдуть згідно з планом у повному обсязі. Було незначне відставання на початку літа, але зараз уже все вирівнялося і все йде згідно з графіком. Уряд Чехії надає нам допомогу і поза межами чеської ініціативи - це боєприпаси до артилерії інших калібрів.

Розкажіть про особливості нашого процесу виробництва дальнобійних озброєнь.

З метою підвищення можливостей українських захисників як в повітрі, так і на землі, а також для посилення нашої вогневої міці, ми активно реалізуємо ряд ключових проектів. Значна і злагоджена робота відбувається завдяки зусиллям команд різних міністерств, установ, наукових організацій і підприємств, як приватних, так і державних. Це спрямовано на прискорення розробки засобів ураження з великим радіусом дії, а також на їх масове виробництво, щоб забезпечити достатню кількість для зменшення ресурсної переваги Російської Федерації та її здатності здійснювати збройну агресію проти Збройних сил України.

Повторю ще раз, на сьогодні йде напрацювання багатьох розробок, проводиться їхнє випробування, більшість розробок є вдалими. Деталі - яка саме далекобійна зброя, її назва - це закрита інформація.

- Коли ми говоримо про далекобійну зброю і про розробки, йдеться ж не тільки про далекобійні дрони, а й про ракети?

Зокрема, і щодо ракет різних типів.

Щодо дронів, як ми можемо оцінити наші досягнення та обсяги виробництва? Чи є якісь зв'язки між цими показниками та виробництвом в Росії?

Наша компанія досягла значного прогресу у розробці безпілотних технологій. Це особливо стосується безпілотних літальних апаратів, призначених для виконання різноманітних завдань на близьких і великих відстанях.

Також великий крок у цьому році зроблений в напрямку розвитку наземних роботизованих комплексів та надводних комплексів. Загалом за цей рік було кодифіковано та допущено до експлуатації у Силах оборони понад 900 нових зразків озброєння та військової техніки - це за дев'ять місяців 2024 року.

З лютого 2022 року в армію надійшло більше 200 безпілотних авіаційних систем (БпАК) різних класів і призначень, а також понад 40 наземних роботизованих комплексів (НРК) українського виробництва. Значна частина цих систем була введена в експлуатацію саме у 2024 році. Протягом дев'яти місяців цього року було допущено до використання 140 БпАК та 33 НРК.

- Колишній міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин наприкінці минулого року казав, що у 2024-му в Україні планують виготовити мільйон FPV-дронів, понад 10 тисяч ударних дронів з середньою дальністю польоту та понад тисячу безпілотників з дальністю від тисячі кілометрів. Минуло вже 9 місяців. Що нам з цього вдалося виконати, що вдалося перевиконати?

З усіх цих аспектів нам вдалося досягти практично всіх цілей з перевищення запланованих показників. Конкретні цифри наводити не буду, але всі ці результати в даній сфері перевершили очікування. Це стало можливим завдяки створенню сприятливого середовища для розвитку оборонної промисловості України в цьому напрямку. Кабінет Міністрів забезпечив умови, які спонукали до розширення виробництва, його масштабування та формування великої кількості приватних підприємств.

- Чи правильно я розумію, що левова частка виробництва безпілотних систем зараз припадає на приватний сектор, а не на державні підприємства?

Так, це дійсно так, адже приватний сектор демонструє вищу ефективність. У нього менше перешкод для зростання, і він більш мотивований до швидкого розвитку бізнесу. Приватні підприємства завжди були, є і, на мою думку, залишаться більш результативними у порівнянні з державними. Державний сектор, своєю чергою, залишається досить обтяжливим у своїй діяльності.

Я чула про це раніше, але хотіла б отримати від вас підтвердження: чи дійсно в деяких категоріях безпілотників Україна вже випереджає Росію за обсягами виробництва?

Україна стала піонером у масовому впровадженні безпілотних технологій на бойовому полі. У деяких аспектах ми маємо значну перевагу. Проте, Росія оперативно вивчає досвід війни і активізує власне виробництво, також отримуючи чимало озброєння з-за кордону.

Ми усвідомлюємо, скільки людей проживає в Україні та Росії. Також нам відомо, які кошти обидві країни виділяють на свої збройні сили. Але найважливіше те, що ми добре розуміємо, яку величезну суму нафтодоларів щомісяця отримує Російська Федерація. На жаль, у нас немає таких ресурсів і економічних можливостей.

До того ж уже більш ніж 2 роки і 8 місяців економіка України потерпає від бомбардувань практично щоночі. Якщо взяти вересень, у нас не було жодної ночі без атак "шахедів". У вересні що доби в середньому противник запускав по 44 "шахеди" для нанесення ударів по території України. Це всі наші критичні об'єкти, наші промислові об'єкти, наші енергетичні об'єкти, які забезпечують функціонування економіки. Від економіки, відповідно, залежить і здатність держави функціонувати.

Як можемо тоді визначити їхню орієнтовну місячну продукцію "шахедів"?

Мова йде не лише про внутрішнє виробництво, а й про підтримку з боку Ірану та Північної Кореї. Це стосується не тільки безпілотних літальних апаратів, але й балістичних ракет та артилерійських снарядів.

Чи має наше військове та політичне керівництво наявні докази чи підтвердження того, що Іран дійсно поставив Росії балістичні ракети? Адже в інформаційному середовищі спостерігалася значна плутанина з цього питання.

- По північнокорейським ракетам KN-23 в нас є підтвердження, ми знаходили залишки, ми вивчали дану ракету. Тому я можу зі 100-відсотковою впевненістю сказати, що північнокорейські ракети застосовувалися по нашій території.

Чи можна стверджувати, що війна між Україною та Росією поступово трансформується з конфлікту, що вимагає використання танків і артилерії, у війну, в якій домінують безпілотники?

Технології радикально трансформують хід війни. Технологічна перевага відкриває реальні можливості для зміни ситуації на фронті на нашу користь. Значення безпілотників у військових діях зростатиме з часом. На сьогодні вони не можуть повною мірою замінити ракетні війська та артилерію, хоч і виконують певні завдання частково. Безпілотники виконують функцію посилення та коригування артилерійського вогню, роблячи його більш прицільним і зменшуючи витрати боєприпасів. Проте, роль ракетних військ і артилерії залишатиметься критично важливою.

Російські війська досягають успіхів завдяки високій інтенсивності використання артилерії, реактивних систем залпового вогню та авіації. Варто зазначити, що засоби радіоелектронної боротьби не справляють впливу на артилерійські системи. Крім того, ефективність виконання бойових завдань значною мірою залежить від комплексного застосування різних видів озброєнь, включаючи артилерію, безпілотники, бронетехніку, РСЗВ, засоби РЕБ та професіоналізм особового складу.

Як росіянам вдається вже рік вести наступальні дії на кількох фронтах одночасно без жодних оперативних перерв?

Ми розпочали бесіду з того, що Російська Федерація має значну перевагу в ресурсах. Крім того, їхній людський капітал та здатність до його підготовки значно перевищують наші можливості.

Основні складові математики війни - люди та зброя. Упродовж усього періоду війни росармія значно переважає нас у кількості солдат, засобів ураження, бронетехніки. Саме за рахунок цієї кількісної переваги ворога в живій силі і техніці ми маємо складну ситуацію у районі Покровська та на інших ділянках фронту.

Нам не вистачає засобів для протидії російським бойовим літакам, які використовують планерні бомби. Щодня вони скидають сотні КАБів на наші позиції та населені пункти поблизу фронту. На певних ділянках лінії фронту щоденно відбувається від 150 до 200 атак. Це свідчить про надзвичайно високу інтенсивність військових дій.

Щоб зменшити наступальну активність російських військ, Силам оборони України необхідно посилити свою вогневу потужність. Чим більше ефективних засобів матимуть наші захисники, тим значніших і відчутніших втрат вони завдадуть супротивникові як у живій силі, так і в техніці. Інтенсивніший вогонь з різних джерел ураження полегшить завдання нашим бійцям на передовій.

Ми також потребуємо більшої кількості добре підготовлених солдатів. Відправляти на передову бійців, які не пройшли належну підготовку, не можна. Це є особистою відповідальністю командирів, які працюють на місці.

Найважливіше, що слід зазначити, це те, що в нашому суспільстві досі не існує повного усвідомлення того, що оборона держави в умовах війни є спільною справою всього народу, а не лише обов'язком окремих військових чи мобілізованих громадян, які стали на службу.

Якщо хтось має уявлення, що "Іван боротиметься за Петра" або навпаки, то такого не станеться. Нам необхідно діяти як одне ціле, як єдина сила. Однак наразі в інформаційному просторі домінує негативне сприйняття мобілізаційних процесів, і при цьому бракує матеріалів, які б мотивували українців захищати свою країну.

Ці фактори є ключовими, що визначають повільний прогрес Російської Федерації на фронті.

Іноді негативне ставлення виникає через певні ситуації, пов'язані з участю представників ТЦК під час мобілізаційних заходів, які викликають широкий резонанс. Ці моменти фіксуються на фото та відео, і, можливо, це лише часткові фрагменти подій. Вони швидко поширюються у соціальних мережах, а інформації про те, що насправді відбулося, обмаль. Наприклад, ми можемо бачити, як когось побили, або як були порушені права людини, і цю людину кудись забрали, але напрямок залишається невідомим. В результаті утворюється інформаційний вакуум — ніхто не знає, чи є це повною історією чи тільки частиною.

Отже, можна стверджувати, що частково ми також несемо відповідальність, подібно до суспільства і уряду, які контролюють інформаційні потоки. Це, в свою чергу, може впливати на те, що деякі особи втрачають зацікавленість у участі в мобілізаційних заходах.

Ні, ситуація виглядає інакше. В інформаційному просторі повинна звучати думка про те, що громадяни України мають не лише права, а й обов'язки перед своєю державою. Наразі ж акцент робиться переважно на правах. Якщо ж права, не дай Боже, порушуються, ця інформація миттєво стає в центрі уваги. Проте те, що деякі громадяни нехтують своїми обов'язками, закріпленими в Конституції та інших законодавчих актах, залишається в тіні, оскільки це не є популярною темою на сьогоднішній день.

Чи можна порівняти наші військові призови з тими, що проводяться в Росії? Чи є між ними якась взаємозалежність?

- Невідповідні.

- А які цілі Росія ставить собі у війні до кінця цього року і чи є в нас шанс перехопити стратегічну ініціативу до кінця цього року?

Залишилося всього два з половиною місяці до завершення року. Завдання перехоплення стратегічної ініціативи є надзвичайно складним. Щоб досягти саме цього, а не зосереджуватися на тактичних чи оперативних аспектах, потрібна велика праця, яка не може бути виконана за місяць чи два. Це вимагає значних ресурсів, як людських, так і матеріально-технічних. Поки ми не отримаємо перевагу в повітряному просторі, або хоча б часткову перевагу на окремих напрямках, реалізувати цю мету буде надзвичайно важко.

Тож, цілі, які вони собі ставлять, вони собі ставлять вже давно - вони хотіли за три дні бути в Києві. Вже в них це не вийшло. І їхні цілі будуть досягнуті настільки, наскільки ми їм це дозволимо. Ми їм дозволяти цього не збираємося.

- Була заява Володимира Зеленського на прес-конференції у Хорватії про те, що ми маємо реальний шанс зрушити ситуацію в бік миру та довготривалої стабільності. За його словами, ситуація на полі бою створює можливість зробити цей вибір - вибір на користь рішучих дій для завершення війни не пізніше 2025 року. Хочу зрозуміти, у нас справді є шанс завершити війну в наступному році? Або принаймні приблизити її завершення?

Ми докладаємо всіх зусиль, щоб якомога швидше завершити конфлікт на вигідних для України умовах.

- Була також офіційна заява, що одним із пунктів Плану перемоги є отримання нами запрошення до НАТО. У разі якщо таке запрошення буде, далі на практиці як відбувається цей шлях? Скільки часу займе після отримання запрошення безпосереднє членство в НАТО?

- Якщо не брати до уваги рейтинг армій світу, а брати реальну ситуацію, то наразі в Європі - я говорю з повною відповідальністю - краще підготовленої і здатної виконувати завдання в різних операціях і бойових діях, крім української армії, немає. Якщо Європа хоче дійсно знаходитися в безпеці, то без України цю безпеку вона не буде мати. З Україною вона буде мати її стовідсотково.