Gambitius - освітня революція: чому українська концепція стає прикладом для всього світу.

Як український винахід вразив світ шахів

В Україні викладачі впроваджують програму Gambitius у навчальний план курсу інформатики. Цей додаток вже здобув популярність у таких країнах, як США, Австралія, Канада та Німеччина. Прихильники Gambitius організовують шахові клуби в різних містах та проводять міжнародні турніри в невеликих населених пунктах. "Країна" поспілкувалася з Романом Хаєцьким, батьком учасника програми та дитячим тренером з Києва.

Як з'явилася концепція Gambitius і яким чином вона перетворилася на міжнародний проект?

Gambitius - це унікальний програмний продукт, розроблений нашим шаховим клубом Gambit. Наш клуб, заснований у 2009 році, є громадською організацією, яка об'єднала молодих шахових ентузіастів з Києва. На початку ми мали всього близько 10 учнів, але з часом наша спільнота зросла, і до нас приєдналися нові тренери.

Проте прогрес був повільним. Доля внесла свої корективи. Батьки звернулися з проханням направити тренера до навчального закладу, і несподівано це принесло свої плоди. Чимало учнів виявили бажання займатися саме в школі. Мабуть, це сталося в 2011 або 2012 році. Після цього ми вирішили відправляти тренерів і в інші освітні заклади.

Наступна сходинка нашого розвитку - розуміння, що не можемо підготувати необхідну кількість тренерів для шкіл. Хороша ідея - долучити вчителів, але останні не дуже хотіли викладати шахи. Нове завжди лякає.

У той момент ми усвідомили, що для систематичного відбору дітей до клубу необхідно розробити спеціальний комп'ютерний додаток. Цей застосунок повинен забезпечити безкоштовне самостійне навчання для дітей у великих обсягах, а також надавати нам зворотний зв'язок. Це дозволить нам визначити, в яких школах і які діти насправді мають інтерес до шахів. Паралельно, кожна дитина отримає цінний досвід.

А хто ж насправді розробив цей додаток?

Я був одним із тих, хто брав участь у створенні цього проекту. Варто зазначити, що від початкової ідеї до її втілення пройшло чимало часу, адже паралельно розроблялися версії для смартфонів і планшетів, а також веб-версія для комп'ютерів. У застосунку передбачено сім рівнів, доступних більш ніж на 30 мовах. Над текстами працювали кваліфіковані перекладачі. Усі завдання та етапи були структуровані з методичною точністю, від першого до останнього: я особисто вводив їх та ретельно перевіряв.

І як це працює? Як долучитися до Gambitius?

У кожної дитини створений індивідуальний акаунт, і після досягнення визначених етапів вони отримують особистий диплом.

Але це не все. Кожному тренеру чи навчальному закладу даємо окремий QR-код на реєстрацію і відстежуємо дітей саме з цього закладу або цього тренера.

Чи йдеться про національну мережу?

Ця мережа охоплює не лише Україну, але основний акцент, звичайно, робиться на українських регіонах. Наприклад, у Деснянському районі Києва вже функціонують потужні осередки, де за останній рік зареєструвалося близько 800 учнів. Подібні результати можна спостерігати і в Святошинському районі столиці, а в Одесі зареєстровано 320 учнів. В Одеській області активність спостерігається в Білгород-Дністровському та Болградському районах. Проте є регіони, куди наразі важко дістатися. Наприклад, Новоукраїнський ліцей, що знаходиться в Роздільнянській територіальній громаді на Одещині.

Поки що розвиток шахів у школах іде завдяки окремим непересічним особистостям. Напевно, мало хто знає про селище Сарата в Одеській області. Але там місцевий ентузіаст Володимир Мовчан створив класний шаховий клуб, робить турніри, навіть всеукраїнські. Завдяки йому приєдналося кілька десятків шкіл.

В Новопетрівській гімназії №2, що розташована неподалік Києва, викладає інформатику Марія Приходько. Вона інтегрувала наш Gambitius у навчальний план, зокрема в розділ "Використання миші". Тепер учні мають можливість одночасно навчатися та грати в шахи.

Хоч учителі й відіграють важливу роль у навчанні гри в шахи, вирішальне слово за батьками. Якщо батьківської мотивації та підтримки немає, стабільного зростання та шахового розвитку теж не буде.

Який рівень інтересу до застосунку Gambitius у інших країнах?

- Серйозно цікавляться. Із застосунком працюють у багатьох країнах. Часто це українські тренери, які опинилися за кордоном. Один із них - мій давній товариш, майстер спорту Олександр Шиманський. Олександр - колишній білоцерківець, а нині житель Чикаго, ентузіаст шахів, міжнародний майстер ФІДЕ, тренер і відданий популяризатор цієї гри. Колись він створював шкільні клуби в Білій Церкві на Київщині. Коли ж перебрався в Америку, продовжив там роботу. Він людина енергійна, з нестандартним мисленням, яка у складній ситуації може такі способи й засоби використовувати, що нам із вами, напевно, й на думку не спадуть.

А як щодо навчання дошкільнят, маєте такий напрям?

Так, він дійсно має великий потенціал. Усі знайомі з книгою "Після трьох уже пізно", написаною одним із засновників Sony, Масару Ібукою. Він стверджував, що близько 80% нейронних зв'язків у людському мозку формуються до трирічного віку. Головною ідеєю його твору є заклик до батьків не боятися навчати своїх дітей складним речам у ранньому віці. Масару Ібука акцентував увагу на важливості гри на музичних інструментах та вивчення іноземних мов. Ми поділяємо цю думку, тому наша програма була розроблена для легкого освоєння матеріалу трирічними дітьми, а іноді й раніше. Крім того, у нас є настільна гра для ще більшого розвитку.

На згадку про Масару Ібука виникає думка про вислів: "Справжнє нове – це добре знайоме минуле".

Так і є. Сьогодні Олексій Барташніков мешкає в Канаді. В радянські часи він був відомим тренером в Україні, хоча, правильніше сказати, він був науковцем, який працював у Львівському інституті фізичної культури, зокрема в шаховому відділі. Олексій займався розробкою нових підходів до навчання дітей. Його книга "Ігри шахового королівства" стала джерелом натхнення для нас, адже вона запропонувала принципи, які роблять навчання цікавим для дітей. Саме завдяки цій книзі в нашу гру увійшли такі персонажі, як стражники, Тура Ненажера та королівська фортеця.

Як ви гадаєте, можливо, шахи – це всього лише гра, і не варто вкладати стільки зусиль у їх інтеграцію в навчальний процес?

- Шахісти добре знають, що на результат партії впливає багато факторів. Мистецтво та сила в тому, щоб знайти саме визначальний або ключовий фактор.

Якщо брати Україну, визначальним фактором її розвитку, ключовим елементом є суспільство та його трансформація. І хоч би яким це здавалося довгим, але, доки ми не повернемося назад і не зрозуміємо, що починати треба з освіти, з виховання розумної, винахідливої, культурної молоді, на жаль, прогресу не буде.

Програма та шахи, по суті, спрямовані на досягнення цієї мети. Ми прагнемо активно популяризувати гру в шахи в навчальних закладах. Розраховуємо на підтримку небайдужих батьків, викладачів та тренерів.

Чому ви вважаєте важливим акцентувати увагу на шахах? Яка, на вашу думку, роль дитячого тренера в цьому процесі?

Тренери, особливо ті, хто працює з дітьми, можуть бути досить різноманітними. Вони застосовують різні методики. Раніше існувала традиція, що нагадувала конвеєр, де спортсмена передавали від одного тренера до іншого в міру зростання його досягнень. У деяких випадках цей підхід приносив результати, в інших — ні.

У Радянському Союзі працювали й інші наставники. Хоча їх було близько десяти, особливо виділялися троє: Володимир Зак з Ленінграда, львів'янин Віктор Карт та Михайло Тросман з Житомира.

Цікаво, що всі вони походили з Бердичева, і кожен заснував власну шахову школу. Незважаючи на різницю в підходах, їхній метод навчання був схожим – вони вели своїх учнів від початкового рівня до статусу гросмейстера. При цьому завжди акцентували увагу на тому, що найважливіше в роботі з дітьми – це формування особистості.

Якщо говорити про сучасну Україну, то ключовим завданням дитячого тренера я вважаю не тільки відбір талановитих шахістів (яких одиниці на тисячу), а й інтелектуальний розвиток якомога більшої кількості дітей. Ми всі знаємо, як в епоху кліпового мислення важко відірвати дітей від ґаджетів. Погодьтеся, просто безнадійно втовкмачувати: "Читай, розвивайся, думай". Значно простіше й перспективніше робити це через гру. Шахи - одна з найцікавіших та найдавніших ігор на планеті, їй півтори тисячі років. А кількість можливих варіантів шахових партій є астрономічно великою, значно перевищує число атомів у Всесвіті.

Я згадую про чемпіонати світу 1970-х років: це були справжні події, коли люди зосереджувалися на телевізорах, а в газетах активно висвітлювали матчі.

Існували різноманітні розповіді, які можна було б назвати як вигаданими, так і справжніми. Наприклад, говорили про дефіцит квитків на шахові матчі, через що кінна поліція змушена була втручатися, щоб розігнати надто запальних фанатів. Або ж про тріумфальну зустріч новообраного чемпіона світу Михайла Таля в його рідному місті Ризі, де його, разом із "Волгою", фанати підносили на руках.

Тепер все стало легшим. Шахи в Україні, в основному, є діяльністю тренерів, які працюють у школах після основних занять. Їхня роль є вкрай важливою – формувати особливе інтелектуальне середовище, де діти мають можливість спілкуватися з розумними ровесниками.

Згадаю думку другого чемпіона світу з шахів, Емануїла Ласкера: "На шахівниці немає місця для брехні та лицемірства. Чарівність шахової комбінації полягає в її незмінній правдивості. Невблаганна правда, що виражається в шахах, нещадно впливає на хитрунів". Шахові знання можна здобути через YouTube або Google, але виховати дитину, створивши сприятливу та позитивну атмосферу для розвитку, - ось справжнє завдання для дитячого тренера, як в Україні, так і в інших країнах.