Фіцо активізує тиск: чи змусить Україну відновити транзит російського газу?

Фото з facebook-сторінки Роберта Фіцо

Від початку року Україна не транспортує російський газ своєю територією.

Вирішення не продовжувати контракт після 2024 року стало важким кроком, прийнятим під значним тиском та шантажем з боку словацьких політиків. Проте, всупереч прогнозам деяких експертів, ситуація не стала катастрофічною: українські газопроводи залишилися активними, а ціни на енергоресурси в Європі не зазнали різкого зростання.

Водночас тривають зусилля для відновлення транзиту через територію України. У цьому контексті, на відміну від Угорщини, словацькі органи влади не перешкоджають ухваленню важливих для України рішень. Однак вони наполягають на тому, щоб в офіційних заявах ЄС була вказівка на необхідність "посилити зусилля для пошуку ефективних рішень стосовно газового транзиту".

Такі тези мають на меті змусити Київ відновити транзит. Та чи виправдані ці сподівання Братислави?

Дії Києва повністю відповідають стратегії Євросоюзу з повної відмови від російського газу до 2027 року. Цього планується досягти, з одного боку, через пошук інших джерел постачання, а з іншого - шляхом скорочення споживання газу всередині ЄС.

Якщо оцінювати ситуацію з огляду на 2022 рік, особливо в контексті зменшення частки газу в енергетичному балансі Європейського Союзу, можна з упевненістю стверджувати, що ця стратегія розвивається у запланованому руслі.

Зокрема, держави Європейського Союзу зменшили використання газу на 20% у період між 2021 і 2023 роками, а обсяги імпорту зрідженого газу також знизилися. Крім того, частка російського пального в загальному імпорті газу до ЄС суттєво скоротилася — з майже 50% до 15% у 2023 році після початку повномасштабного вторгнення.

Однак у 2024 році ця тенденція втратила свою колишню динамічність.

З одного боку, наміри відмовитися від транзиту газу через українські трубопроводи розглядалися в ЄС як ще один етап у стратегії зменшення залежності від російських енергоресурсів.

Саме з цієї причини Європейська комісія зреагувала на рішення України не продовжувати контракт на транспортування газу спокійно, а, можливо, навіть з певним оптимізмом. Було передбачено, що цей крок сприятиме ще більшому наближенню до мети 2027 року.

Однак, з іншого боку, відбулася зміна в обсягах імпорту російського зрідженого газу.

У 2024 році його обсяги зросли, причому Франція, Іспанія і Бельгія отримали 85% російського товару.

Тепер для цих країн задача на 2025 рік - або скорочувати обсяги закупівель за рахунок російського газу, або шукати альтернативу (що робити з великою часткою газу зі США - предмет окремої статті).

Для України призупинення транзиту мало суттєве політичне значення: неможливо закликати до введення санкцій і відмови від російських товарів (для ЄС це також є складним процесом), при цьому продовжуючи надавати послуги агресору та дозволяючи підтримувати окремі країни Східної Європи газом в обмін на їхню лояльність і підконтрольність.

Крім того, прогнози про те, що газотранспортна система України не зможе працювати для українських споживачів, не справдилися.

Росія активізувала свої удари по газовій інфраструктурі, прагнучи знищити газотранспортну мережу, видобуток та сховища; однак така діяльність розпочалася ще до припинення транзиту.

Водночас на ринку ЄС сталися деякі зміни.

По-перше, в країнах Європейського Союзу підвищилися ціни на газ.

Зупинка транзиту мала свій вплив на це, але, згідно з оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, до результату додались інші фактори - зима не була вітряною, що вимагало збільшення споживання газу для генерації електроенергії, а активний відбір газу зі сховищ призвів до нижчих на 36%, ніж у 2024 році, обсягів газу станом на лютий 2025 року.

Безперечно, ринок відповів підвищенням цін, але на це вказували численні аналітики та інституції, тому ця зміна не стала несподіванкою.

По-друге, збільшилися обсяги постачання російського газу через єдиний трубопровід, що постачає енергоносії на ринок ЄС - "Турецький потік".

Згідно з інформацією ENTSOG, у січні 2025 року обсяги газу, що транспортуються через "Турецький потік" та "Болгарський потік", збільшилися на 26,7% у порівнянні з січнем 2024 року, а в лютому цей показник продовжив зростати.

Стратегія абсолютного відмовлення від російського газу до 2027 року зіткнулася з новими труднощами, на додачу до вже існуючої тенденції зростання частки російських товарів в імпорті зрідженого газу.

Логічно припустити, що зростання обсягів постачання через "Турецький потік" відбулося через необхідність забезпечити поставки газу для Словаччини, щоб замістити транзит територією України.

Разом із тим окремі журналісти звертають увагу, що фізичні обсяги з "Турецького потоку" до Словаччини не доходять, Словаччина може насправді брати газ з власних сховищ, які заповнені більш ніж на 40% і дозволяють країні завершити проходження зими.

Тому, схоже, трагедії в цій країні з забезпеченням газу немає.

Здається, не є трагедією і постачання газу до Словаччини в більш віддаленій перспективі. Словацька сторона планує збільшити закупівлі російського газу вдвічі через "Турецький потік", починаючи з квітня.

У 2024 році Словаччина уклала угоди на постачання газу з польською компанією Orlen, що дозволяє їй отримувати газ через газопроводи, що проходять територією Австрії, Угорщини та Чехії. Це відкриває для країни нові можливості.

Однак, словацький прем'єр Роберт Фіцо наполегливо підкреслює, що його пріоритетом є отримання газу через українську територію.

Перед засіданням Європейської ради, яке відбулося минулого тижня, він знову вддався до шантажу, погрожуючи заблокувати ухвалення рішення про надання Україні фінансової та військової допомоги. Як результат, у остаточному документі з'явилася фраза про необхідність "активізувати зусилля щодо пошуку ефективних рішень в питанні газового транзиту, враховуючи занепокоєння, висловлене Словаччиною".

За інформацією, наданою Reuters, деякі політики зазначають, що це не є офіційною позицією Європейського Союзу, а скоріше спробою врахувати думку Словаччини. Іншими словами, це своєрідний засіб для зменшення напруженості.

Основним доводом словацької сторони є зростання цін на газ в Європейському Союзі, а також в самій країні.

Хоча вони ростуть не лише через зниження російської частки в загальному імпорті газу, відновлення транзиту російського газу активно лобіюється як швидше рішення для зменшення цін на ринку.

Справжньою причиною для словацької сторони, очевидно, є не лише цінова ситуація на ринку, а й втрачені можливості отримувати прибуток від транзиту та перепродажу залишків газу іншим державам ЄС.

Згідно з додатковими даними, Словаччина отримувала до 500 млн євро від транзитних операцій. Однак з імпортом газу через "Турецький потік" та інші маршрути ця можливість фактично зникає.

По-перше, частка російського імпорту залежить від переговорів ЄС і США, які вже розпочалися.

На фоні нових вимог адміністрації США щодо збільшення закупівель американського газу залишається незрозумілим, чи буде Європейський Союз готовий змінити одну форму залежності (від Росії) на іншу. Варто зазначити, що частка американського газу в імпорті ЄС вже є значною — минулого року вона склала 46%.

У лютому відбулася поїздка комісара ЄС з торгівлі Мароша Шефчовича до Сполучених Штатів, під час якої газ став однією з ключових тем обговорення. Результати укладених угод ми зможемо оцінити в найближчі місяці.

Крім того, країни ЄС активно шукають нові рішення для диверсифікації постачання скрапленого газу.

Хоча ця стратегія безумовно сприятиме відмові від російського газу, її впровадження відбуватиметься не так вже й швидко.

По-друге, відсутність вітру взимку та зменшений обсяг газу в сховищах у порівнянні з минулим роком спонукатиме ЄС та європейські компанії більш активно шукати газові ресурси на ринку для підготовки до наступної зимової пори.

В даний момент Європейський Союз розглядає питання про необхідність заповнення газових сховищ до 90% перед зимовим сезоном. Якщо буде ухвалене позитивне рішення, це може призвести до збільшення обсягів імпортованого газу в країни ЄС.

Це також сприятиме утриманню цін на газ на відносно високому рівні, оскільки Європейський Союз змагатиметься з азіатськими країнами за доступ до цього ресурсу на світовому ринку.

По-третє, на жаль, це надасть словацькій стороні додаткові доводи для просування ідеї відновлення транзиту російського газу через трубопроводи як "швидкого виходу" для Європейського Союзу.

Те, що Європейська комісія знову перенесла анонс свого плану щодо повної відмови від російських енергетичних ресурсів, запланованого на 26 березня, свідчить про те, що боротьба продовжується.

Швидше за все, словацький прем'єр продовжить тиснути на наступних переговорах. Тому як для партнерів з Європейського Союзу, так і для української сторони важливо розробити стратегію та заходи, які допоможуть уникнути подібного шантажу.