"Фенікс" з ССО: шлях оператора-кулеметника до звання чемпіона світу з гирьового спорту | Основні новини України

Наприкінці березня в Житомирі на Відкритому Кубку Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України з гирьового спорту чудові результати показали представники Сил спеціальних операцій! У змаганні взяли участь 230 військовослужбовцями з різних родів військ та провідних військових навчальних закладів, які змагалися в різних дисциплінах та вагових категоріях. Представники ССО здобули дві золоті нагороди!

Олександр "Фенікс" з 8-го полку Сил спеціальних операцій у ваговій категорії до 68 кг встановив неймовірний рекорд у вправі "гвардійський ривок" (гиря 24 кг), виконуючи 288 підйомів за 12 хвилин! Тим часом, Оксана Д. виявилася непереможною у ваговій категорії до 63 кг, продемонструвавши вражаючий результат у ривку з довільною зміною рук, піднявши 16-кілограмову гирю 265 разів!

Прекрасна можливість ближче ознайомитися з нашим героєм, на ім'я "Фенікс". Це спокійний і розважливий молодий чоловік, який протягом п’яти років відстоює нашу країну, при цьому не забуваючи про своє захоплення.

- До Сил спеціальних операцій приєднався у 2021-му, - згадує свої перші військові кроки спецпризначинець. - До цього два роки навчався у Хмельницькому національному університеті, обрав для себе рідну та добре знайому спеціалізацію "фізична культура та спорт". Але після двох студентських років перевівся на заочне навчання та підписав контракт з 8-м полком спецпризначення.

До широкомасштабного вторгнення служив у роті спеціальних дій, а після початку - в бойовій групі на посаді оператора-кулеметника. Перше бойове хрещення відбулося біля столиці, на напрямку Стоянка - Ірпінь. Добре пам'ятаю ті дні, коли була окупована частина Київщини, і ворог поступово просувався вперед...

Тоді настав момент першого тріумфу. Наша команда планувала організувати засідку, але через деякі обставини була вимушена змінити свій план. На одній з доріг ми встановили протитанкову міну ТМ-62, і незабаром рашистська БМД з екіпажем підірвалася на ній. Це стало значним досягненням, чудовою мотивацією і сплеском емоцій від успішно виконаного завдання.

Після визволення Київщини ви отримали нове призначення на інший сектор фронту?

Протягом років війни я мав можливість побувати на всіх ключових фронтах. Спочатку це була Чернігівщина, де я отримав поранення. Після одужання я опинився в Донеччині, Луганщині та Харківщині. Згодом моя група взяла участь у звільненні Роботиного, розташованого в Запорізькій області. Ми проводили зачистку, крокуючи від будинку до будинку, від вулиці до вулиці. Але минулої осені в мене виникли проблеми зі здоров'ям, і я вирішив перевестися до іншого підрозділу.

- Звідки маєте позивний "Фенікс"?

На одному з етапів виконання завдання, на жаль, відбулися численні руйнації, і наш товариш із групи загинув. Ті, хто вижив, почали шукати мене, але я зміг самостійно вибратися і зустрітися з ними. Відтоді мене почали називати "Феніксом" - як птаха, що відроджується з попелу, символізуючи безсмертя.

На війні починаєш глибше усвідомлювати існування чогось вищого, що охороняє тебе. Після битв за Лисичанськ я отримав відзнаку Президента України "За оборону України", а також медаль "Захиснику Вітчизни" та вдячність від командира полку.

Провівши тривалий період на фронті, як ви наразі згадуєте ті дні?

У тилу новини про війну викликають значно більший страх. Коли небезпека оточує тебе цілодобово, навіть найпростіші потреби відходять на другий план, адже кожна мить може стати останньою...

На фронті стає очевидним, хто дійсно готовий до війни, які в нього знання та навички. Спеціальний підрозділ повинен бути універсальним бійцем. Це означає, що він повинен вміти користуватися зброєю, а також володіти навичками в саперній справі, тактиці, фізичній підготовці та основах медицини. Усі ці аспекти потрібно опановувати в тилу, адже на передовій можна покладатися лише на себе. Мене зацікавила тактична медицина – під час виконання бойових завдань я проходив курси, спостерігав за роботою медиків та спілкувався з ними. У нашій групі я відповідав за першу медичну допомогу, доповнюючи основні обов'язки спецпризначенця.

Як вдавалося у такому насиченому розкладі знаходити час для тренувань? Мабуть, гирі завжди супроводжували вас?

- В одну з ротацій закинув в авто гирю, але руки до неї так і не дійшли. У військового навантажень і без цього вистачає! Повний набір амуніції, захисту, особиста зброя - ось вам і 30 кілограмів набігає. А вага гирі, між іншим, - 32. З такою вагою на собі ти проводиш більшу частину доби, трохи розслабитися та зняти навантаження можна лише в укритті чи іншому безпечному місці. Спочатку важко, але згодом до всього звикаєш.

У жовтні 2023-го у складі групи виконував завдання на Запорізькому напрямку, коли надійшов виклик із федерації щодо участі в чемпіонаті України. Трохи запізнювався, учасники вже зібралися у Києві. Тоді за мною на хамері приїхав командир роти та особисто відвіз до Дніпра, після чого я сам дістався столиці. А на змаганні вдалося зробити 100 підйомів, стати переможцем і здобути путівку до Латвії - на перший для себе чемпіонат світу. Саме там і виборов золоту нагороду. Наразі в мене п'ять медалей різного ґатунку на світових першостях. Щоб отримати звання заслуженого майстра спорту - потрібно дев'ять.

Якби ваші конкуренти в мирних країнах дізналися про ці логістичні виклики, їх повага до вас зросла б удвічі...

Загалом українці мають позитивне ставлення до оточуючих – суперники підходять, цікавляться справами. Ще до початку повномасштабної війни представників росії було виключено з спільноти гирьового спорту, і наразі, на відміну від інших видів спорту, питання їхнього повернення не обговорюється.

Під час чемпіонату світу в Греції я мав нагоду поспілкуватися з литовським гирьовиком. Він був вражений, коли дізнався про мою службу, адже підготовка до попередніх змагань проходила прямо на лінії фронту, тоді як їхні тренування відбувалися в комфортних умовах. На пам'ять я подарував йому футболку 8-го полку.

Чому ви вирішили займатися гирьовим спортом? Чи справді вас приваблює слава видатного богатиря Івана Піддубного?

- У дитинстві читав про нього, доволі символічна особа. Я народився в селі на Хмельниччині, де для занять спортом були хіба що турнік та бруси. Уже після закінчення школи, коли вступив до училища, почав ходити в зал, займатися з гирями. Тоді й полюбив їх. Починав із 16-кілограмової, потім перейшов на 24 кг, а нині виступаю у класичній категорії - 32 кг. У 2021-му став переможцем чемпіонату ССО з гирьового спорту. Нині - майстер спорту, а для отримання наступного звання, майстра спорту міжнародного класу, навіть титулу чемпіона світу замало - потрібно просто виконати визначені нормативи. Був близьким до цього у 2022 році, та завадила війна.

Спорт став невід’ємною частиною вашого життя, а якісна фізична підготовка є важливим аспектом у військовій службі. Яким чином можуть адаптуватися інші солдати, особливо ті, хто був мобілізований і не мав можливості активно займатися спортом у своїй цивільній кар'єрі?

За бажанням, кожен може підготуватися належним чином за два-три місяці. Особисто я присвячую спортові дві години щодня, займаючись як самостійно, так і з побратимами. Наразі я виконую обов'язки інструктора з фізичної підготовки та реабілітації у нашому полку. Новобранці, які мають бажання і вільний час, можуть долучитися до моїх тренувань – ми бігаємо, підтягуємося та працюємо над собою. Врешті-решт, усе залежить від вашої мотивації. Рекомендую не зволікати і почати займатися вже сьогодні, адже це допоможе у виконанні нашого найважливішого завдання – захисту незалежності та територіальної цілісності України.