Європа на зміну Маску: Чи зможе Україна знайти альтернативу Starlink?

Україна змушена шукати альтернативи Starlink у межах Євросоюзу, оскільки ризик його відключення через нестабільність відносин із США залишається актуальним. Які європейські рішення можуть стати заміною Starlink і яким чином ЄС прагне розвивати свою космічну інфраструктуру – читайте в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Головне:

Відносини між Україною та США залишаються вкрай нестабільними. Будь-якого дня на адресу українського керівництва з-за океану можуть пролунати нові звинувачення - наприклад, у тому, що це Володимир Зеленський винуватий в початку війни з Росією.

Тож за підтримки Європи Україна намагається досягнути максимальної автономності від такого непередбачуваного партнера. Однак є сфери, в яких Україна, разом із усією Європою, критично залежні від США. Зокрема йдеться про супутниковий зв'язок та розвіддані.

Вперше інформація про те, що команда Трампа розглядає можливість припинення доступу України до систем зв'язку Starlink, з'явилась наприкінці лютого - якщо Київ не прийме умови США щодо угоди про доступ до корисних копалин. Наскільки Трамп готовий іти на такі різкі кроки, показали подальші події. Після сумнозвісної сварки в Овальному кабінеті США на декілька днів призупинили військову допомогу та надання розвідданих для України.

Хоча їх незабаром відновили, очевидно одне: на США більше не можна покладатися з повною впевненістю. Адже вже мали місце ситуації, коли деякі термінали зачиняли під час військових дій, зокрема неподалік кримського узбережжя.

Вирішення цієї проблеми має багато аспектів. В даний момент йдеться про політичний тиск та заклики до ділової репутації американських підприємців. Після появи інформації про можливе відключення Starlink, ряд європейських політиків висловили занепокоєння щодо дій Ілона Маска, який є власником Starlink та близьким партнером президента США. Польща, яка забезпечила фінансування більш ніж половини терміналів для України, виявила особливу активність у цьому питанні.

Незважаючи на те, що компанія нещодавно оголосила про безумовне продовження роботи Starlink в Україні та спростувала всі чутки про можливі проблеми, остаточна впевненість у цьому відсутня. Тому активно триває пошук інших варіантів.

"Відносно України, ми готові надавати підтримку країні через GovSatCom і продовжимо обговорення з українською стороною на цю тему," – заявив РБК-Україна Тома Реньє, прес-секретар Єврокомісії, відповідальний за технологічний суверенітет, наукові дослідження, космічну діяльність та оборону.

Влада має на увазі програму супутникового зв'язку, що фінансується урядом Європейського Союзу. Проте, через певні технічні нюанси, ця система має обмежене функціонування. Щоб розширити її використання, існує можливість залучення приватних європейських компаній, які спеціалізуються на наданні супутникових зв'язкових послуг.

Передусім варто згадати Eutelsat та її платформу OneWeb. Ця компанія вже протягом приблизно року забезпечує українців високошвидкісним супутниковим інтернетом через німецького дистриб'ютора, при цьому фінансування надходить від уряду Німеччини. Проте, вона не здатна повністю задовольнити всі потреби.

"Якби ми намагалися взяти на себе всю потужність зв'язку для України та її громадян, це було б неможливо. Давайте будемо відвертими", - підкреслила генеральна директорка Eutelsat Єва Бернеке в коментарі для Politico. Проте вона вважає, що компанія здатна надати підтримку в деяких критично важливих для України напрямках.

Військовий Збройних Сил України, використовуючи Starlink (фото: Getty Images)

В результаті співпраці з міжнародними партнерами та донорами, Україна отримала більше ніж 50 тисяч терміналів Starlink, як зазначив на початку квітня міністр цифрової трансформації країни Михайло Федоров. Водночас компанія Eutelsat має можливість постачити лише 5 тисяч терміналів протягом кількох тижнів та ще 5 тисяч впродовж року, якщо Європейський Союз надасть відповідний дозвіл, повідомляє The Wall Street Journal.

На сьогодні в Україні працює приблизно тисяча терміналів OneWeb. Варто зазначити, що вони мають більші габарити та є значно дорожчими у порівнянні зі Starlink: стартова ціна становить від 3200 доларів, тоді як термінали Starlink можна придбати за менш ніж 400 доларів.

Відповідно до офіційних джерел, кількість супутників у мережі Starlink досягає приблизно 7 тисяч, тоді як у флоті Eutelsat їх лише 600. Система Маска здатна забезпечити Україні пропускну здатність даних, що перевищує можливості Eutelsat у 23-490 разів, в залежності від умов експлуатації.

"Якщо Starlink можна масштабувати, тобто просто виводити на орбіту більше і більше супутників, у випадку із EUTelsat це так не працює. Вона розрахована на фіксовану кількість супутників на орбіті", - сказав РБК-Україна експерт ринку телекомунікацій Роман Хіміч.

На практиці це призводить до зменшення кількості користувачів і зниження швидкості передачі даних. "Мережа Starlink має потужність, що значно перевищує всі існуючі пропозиції конкурентів. Це означає, що будь-яка інша альтернатива призведе до значного скорочення числа користувачів в Україні, що негативно вплине на швидкість передачі даних як для окремих осіб, так і в цілому," - підкреслив експерт.

Однак навіть не найкраща опція все ж таки залишається альтернативою. Як зазначив Хіміч, деякі військові підрозділи — хоча й не всі — вже вжили заходів для створення резервних каналів зв'язку.

"Розумні люди про це давно вже думали і вже підготувалися, тому що на полі бою Starlink в принципі і не повинні бути унікальними через низку факторів. Резервні канали зв'язку не такі потужні, не такі зручні, але це можна зробити, і в деяких частинах вони існують. Тому у випадку вимикання Starlink бодай частина українських військових зможе оперативно або миттєво перейти на резервні канали зв'язку", - сказав виданню Хіміч.

Водночас у регіонах, які не вжили заходів заздалегідь, можуть виникнути труднощі. Згідно з думкою фахівця, після появи інформації про ймовірне блокування Starlink на ринку спостерігається значне пожвавлення, і зацікавленість у альтернативних рішеннях зросла, проте всі ці спроби натрапляють на існуючі обмеження.

У довгостроковій перспективі Євросоюз планує розгорнути повноцінний аналог Starlink. "Єврокомісія визнає стратегічну важливість суверенної, безпечної та надійної можливості європейського супутникового зв'язку для стійкості та автономії ЄС, отже, дуже швидкий розвиток IRIS²", - повідомив РБК-Україна Тома Реньє. Це багатоорбітальне супутникове сузір'я, яке має забезпечувати роботу захищеної інфраструктури зв'язку для урядових органів і агенцій ЄС. За його словами, наразі тривають дискусії на рівні ЄС, з державами-членами та промисловістю.

Наприкінці минулого року Європейська комісія підписала рамкову угоду з консорціумом SpaceRISE, який складається з трьох провідних компаній у сфері супутникового зв'язку: SES SA, Eutelsat SA та Hispasat S.A. На даний момент система перебуває на стадії розробки, а запуск перших супутників заплановано на 2027 рік. Очікується, що повна операційна готовність буде досягнута до завершення 2020-х років.

Щодо ж стосується військової сфери та американських розвідданих, в Європі можна говорити лише про часткову їх заміну.

"Стратегія НАТО не передбачає спільного використання, а фокусується на інтеграції даних, отриманих з національних супутників. Ці дані, які надають США та європейські держави, об'єднуються для потреб альянсу, а обробку інформації здійснює Об'єднаний космічний центр, розташований на відомій базі Рамштайн", - зазначив незалежний експерт з космічної діяльності Андрій Колеснік у коментарі для видання.

Згідно з інформацією, наданою UCS Satellite Database, на 2023 рік Сполучені Штати володіли приблизно 300 супутниками, які мають військове або подвійне призначення. У той же час, європейські держави мали в своєму розпорядженні близько 70 таких апаратів.

Спосіб, яким Європа може надолужити своє відставання, безпосередньо залежить від здатності виводити нові супутники на орбіту. Проте до нещодавнього часу континент стикався з серйозними труднощами в цій сфері. У 2024 році Європейський Союз здійснив лише три запуски ракет-носіїв. Для порівняння, Сполучені Штати провели 156 запусків, Китай - 68, а навіть Росія - 17.

Ця ситуація виникла внаслідок труднощів з ракетоносіями різних типів. В цілому, вони мають різні характеристики вантажопідйомності та можливості виведення супутників на необхідну орбіту, зазначив РБК-Україна Андрій Колеснік. Зокрема, через повномасштабну агресію Росії Європейський Союз припинив використання російських ракетоносіїв середнього класу "Союз".

"У легкому класі ракет-носіїв також відбулися аварії, зокрема у "Vega" та її вдосконаленій версії "Vega C", яка неодноразово зазнавала вибухів під час запусків. Через це експлуатацію ракет легкого класу було призупинено на деякий час," - зазначив Колеснік.

Важкі ракетоносії "Ariane 5" стали застарілими і більше не випускаються, тоді як нові "Ariane 6" ще не були введені в експлуатацію.

Запуск "Vega C" (фото: Getty Images)

Проте, це лише тимчасові труднощі, зазначив Колеснік. Перший, загалом успішний, запуск ракети "Ariane 6" відбувся в липні минулого року. Також у грудні, після усунення виявлених недоліків, було відновлено використання "Vega C". У Євросоюзі досі не існує власних ракет середнього класу, однак планується заповнити цю прогалину шляхом модифікацій інших моделей. До них належать потужніша "Vega E" та "Ariane 6" в менш потужному виконанні - A62.

Європейська космічна програма має потенціал для вирішення численних завдань. Вона охоплює не лише зв'язок і військові аспекти, а й спостереження за погодними умовами, навігацію та багато інших напрямків. У цій індустрії активно працюють як приватні, так і державні компанії з країн Європейського Союзу. Як і в Сполучених Штатах, більшість європейських компаній є приватними, але вони не завжди виникли з нуля — часто це результат приватизації. Водночас держави, як правило, зберігають контрольний пакет акцій у таких компаніях. Наприклад, Італія та Франція обрали саме цей шлях.

Відповідно, і кошти можна брати з різних джерел. Приміром, фінансування проекту IRIS² будуть забезпечувати через кошти Європейського Союзу, бюджет Європейського космічного агентства (ESA) та залучення приватних інвестицій.

У січні цього року єврокомісар з питань оборони і космосу Андрюс Кубілюс заявив, що видатки на цю сферу потрібно збільшувати. До слова, ця посада у Єврокомісії з'явилася лише цього року, що свідчить про усвідомлення важливості космічних програм для ЄС.

Європейські країни забезпечують лише 11% від світового державного фінансування космічної індустрії, що становить 12 мільярдів євро. У той же час Сполучені Штати інвестують 64% від загального обсягу, що перевищує 65 мільярдів євро. Подібна картина спостерігається й у сфері приватних інвестицій: Європа вкладає лише 980 мільйонів євро, що суттєво менше за 3,6 мільярда євро, які виділяють США, підтверджуючи значний розрив між цими регіонами.

Проте процес перегляду бюджетів в Євросоюзі відбувається дуже повільно. Кубілюс зазначив, що Єврокомісія сподівається укласти угоду щодо нового фінансування космічних програм у рамках наступного довгострокового бюджету, що охоплює період з 2028 по 2034 роки, і обговорення цього питання розпочнеться влітку цього року.

Основною проблемою "європейського космосу" залишається те, що ракети-носії фактично є одноразовими, незважаючи на можливість повторного використання окремих елементів. Це призводить до підвищення вартості виведення вантажів на орбіту.

"Ілон Маск вирішив кілька завдань, які до нього ніхто не спромігся вирішити. В першу чергу він довів до комерційної експлуатації систему багаторазового запуску і повернення ракет-носіїв, що зумовило своєю чергою прийнятну вартість виводу на орбіту одного кілограма корисного навантаження", - сказав РБК-Україна експерт Роман Хіміч.

Поки це відставання зберігається, європейським компаніям вкрай важко конкурувати з американськими, а створення своїх аналогів може вийти в рази дорожчим. Тож вихід - у ретельному плануванні і розумінні, що саме потрібно в межах доступного бюджету.

У найближчі роки Європейська космічна програма, безперечно, буде розвиватися, що відкриває нові можливості і для України. "Це стосується ракетних двигунів, систем терморегулювання космічних апаратів, а також електричних двигунів для таких апаратів," - зазначив Андрій Колеснік.

На його думку, це ті галузі, де Україна зберігає свою конкурентоспроможність, незважаючи на війну. У майбутньому ці сфери відкриють можливості для українських компаній брати участь у європейських космічних проектах, хоча й не в провідних позиціях.