Є лише один аспект, який приносить задоволення та захоплення Трампу, і Путін майстерно це використовує. Інтерв'ю з Безсмертним.

Президент США Дональд Трамп виявляє зростаюче нетерпіння стосовно Росії та "серйозно обмірковує" введення санкцій у відповідь на затягування мирних переговорів та триваючі російські атаки на Україну. Як зазначає Le Monde, французький президент Еммануель Макрон підкреслив, що "Дональд Трамп усвідомлює, що російський лідер Володимир Путін його обманув".

Проте з перших днів свого президентства Трамп висловлював аналогічні сумніви щодо Росії та Путіна. Однак жодного разу він не довів свої наміри до логічного завершення і не посилив тиск на Москву, незважаючи на те, що Путін неодноразово запевняв Трампа у своїй готовності до миру, в той же час нарощуючи бомбардування України.

В даний момент я висловлюю значний скептицизм щодо ймовірності того, що Трамп коли-небудь введе серйозні санкції або заходи проти Росії. Він отримував безліч шансів здійснити це, але щоразу уникав таких дій", - зазначив Курт Волкер, який обіймав посаду спецпредставника США в Україні в період першого терміну Трампа.

Ті, хто у США остаточно втратив терпіння щодо Путіна, - це Сенат, де активно підтримується двопартійний законопроєкт про санкції. Проте сенатори все ще очікують на офіційне "зелене світло" від Трампа, щоб він також висловив свою підтримку цьому законодавству. Без його схвалення республіканці стурбовані можливістю блокування законопроєкту в Палаті представників, де керівництво не прагне конфліктувати з президентом.

Союзники в Європі, усвідомлюючи ризик того, що Трамп може відмовитися від мирних переговорів без покарання для Росії, активно шукають способи взяти на себе ініціативу в підтримці України. 28 травня президент України Володимир Зеленський вже втретє за короткий період відвідав Берлін, де зустрівся з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом. Основним питанням їхньої розмови стали військові поставки, зокрема, чи готова Німеччина надати Україні крилаті ракети Taurus.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився український дипломат і політик Роман Безсмертний.

Останні коментарі Трампа стосовно Путіна викликають значний скепсис. Він, зокрема, "серйозно розглядає" варіанти введення санкцій проти Росії, оскільки його розчарування в російському лідерові та ходу переговорів зростає. Відомо, що Путін "грає" з Трампом, ігнорує його ініціативи та навіть зневажає їх, про що говорять як у Європі, так і в американському Сенаті. Чи настав для Трампа вирішальний момент, коли потрібно знайти адекватну реакцію на такі нахабні дії Кремля? Які варіанти він обере: втечу, активну боротьбу або залишити Україну на призволяще? Адже бажання відновити економічні зв'язки між США та Росією залишається, так само як і негативне ставлення до Володимира Зеленського.

Трамп залишиться вірним собі. Його непередбачуваність, нестабільність та алогічність завжди вважалися його перевагами. Зверніть увагу: спробуйте знайти згадку про те, що "Трамп готовий ввести санкції". У медіа обговорюються позиції сенаторів Грема та Блюменталя, а також лідера республіканської більшості Туна, але Трамп не висловлює своїх поглядів. Тому підкреслюю: нам потрібно взаємодіяти з урядом, оскільки Трамп - це вже відома історія. Його алогічність, нестабільність та іноді повна непередбачуваність ускладнюють можливість обрати якусь стійку логіку в діях.

Іноді складається враження, що він імпульсивно формулює свої заяви, ніби намагається вибудувати якусь лінію. Але жодної лінії немає. Його позиція змінюється залежно від того, як він поїв, що одягнув, яка у нього краватка, що йому сказали, який літак подали, в який автомобіль він сів тощо. Ті, хто добре вивчив цю людину, знають: є тільки одне, що його заспокоює та цікавить, - це його гроші, статки, задоволення. Саме тому, не випадково, Білий дім перетворився на виставку низькопробних картин, позолоти, портретів. Це сусальне золото довкола нього перетворило резиденцію на візуальний хаос. До цього ще додається людський хаос: випадкові, непрогнозовані зустрічі з людьми, які дестабілізують роботу. А тепер уявіть, що проти цього хаосу виступає "КДБшна" система, яка вміло цим усім користається. І як Трамп зі своєю тактикою може протистояти такій системі?

Якщо у Путіна з'явиться бодай найменший шанс використати Трампа, він неодмінно цим скористається. Російський лідер продовжуватиме маніпулювати ним. Навіть якщо Трамп іноді буде вражений емоціями та робитиме різкі заяви, після моментів "задоволення" він швидко повернеться до свого звичного комфортного середовища. А його комфорт асоціюється з тими, хто подібний до нього: з Путіним, Ердоганом, Кім Чен Ином, Сі Цзіньпіном. Саме в цій компанії він почувається найкраще. Трамп сприймає їх як всевладних правителів і ідеалізує ці фігури, що нагадують напівлюдей і людоїдів. Він малює в них образ самого себе. Спілкування з такими особистостями його приваблює і приносить йому задоволення. Трамп не усвідомлює, що він керує демократичною країною, його вабить ідея абсолютної влади.

Отже, всі ці "нарешті", "остаточно", "востаннє", які лунали від Трампа та його команди стосовно Путіна і Росії, коли йшлося про можливість введення серйозних санкцій, можна вважати забутими? Чи справді Трампа, з його великим егом, не турбує така поведінка Путіна?

Це абсолютно не хвилює його. Пане Романе, його самооцінка вимірюється фінансовими показниками, розкішшю та матеріальним добробутом. Багато людей обурюються, коли він вітається з наслідним принцем Саудівської Аравії — людиною, яка особисто віддала наказ про вбивство журналіста. Це вже доведено. Під час свого першого терміну Трамп порушив етичні норми, які забороняли контакти з такими особами. Саме тоді моральний бар'єр було зруйновано. Усі це зрозуміли, і етичні стандарти просто розпалися. Тепер всі прагнуть потрапити в цю гру. І цей процес триває донині. Для Дональда Трампа вислів "гроші не мають запаху" звучить майже як дитяча гра. Його справжня цінність полягає в його статках: особистих та родинних. І коли він говорить про своє бажання зупинити насильство, це виглядає фальшиво, і це видно навіть з його виразу обличчя.

- Добре, нам можна на щось усе ж таки розраховувати?

Так, йдеться про внутрішню американську систему. Він її боїться. Саме він звертався до Ліндсі Грема з проханням не виносити на голосування законопроект про 500-відсоткові мита. ЗМІ повідомляють, що його ухвалення вже на підході, хоча Трамп сам наполягав на тому, щоб цей закон навіть не реєстрували. Тепер він тримає мовчання. І якщо його запитають: "Ти ж сам просив не вносити цей закон?" - він відповість: "Хто, я?" Так, як він це повторює знову і знову. Тому не слід очікувати від нього послідовних дій.

Те, що терези поступово нахиляються на користь України та Європи, вже давно стало очевидним, як казав класик. Досить звернути увагу на заяву директорки національної розвідки США Тулсі Ґаббард. У своїх прогнозах на 2025 рік вона вказує, що основною загрозою для США є російські збройні сили. Особливо звертає на себе увагу її розділ про хімічну та біологічну зброю, де вона прямо стверджує, що російська армія використовує хімічну зброю проти українських військових. Це та сама Ґаббард, яка раніше поширювала дезінформацію про нібито американські лабораторії з виробництва біологічної зброї в Україні та виправдовувала агресію Москви, кажучи, що США обіцяли Україні членство в НАТО. Але тепер вона підписує документ, що суперечить її попереднім висловлюванням. Виявляється, навіть для таких людей, як Тулсі Ґаббард, факти мають значення. Натомість для Дональда Трампа це не так. Якщо він і прислухається до чийогось думки щодо зовнішньої політики, то це, ймовірно, Стів Віткофф — такий же балакун, як і сам Трамп. Він говорить одне, робить інше, а пише третє. Тому, на мою думку, якщо хтось хоче знайти "задоволення", у кожному висловлюванні Трампа можна відшукати краплю ілюзії.

Сенат США дійсно має намір збільшити тиск на Росію. Американські законодавці надали Путіну "кілька днів" для ухвалення рішення щодо України та попередили про можливість виключення Росії з міжнародної торгівлі. Якщо найближчим часом Кремль не розпочне серйозні переговори про тривалий мир з Україною, запровадять законопроєкт про "жорстокі" санкції проти Росії. Таку заяву зробили автори ініціативи, сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюментал. Вони також підкреслили, що їхній законопроєкт отримав підтримку вже понад 80 сенаторів з обох партій. На їхню думку, члени Сенату все більше переконані, що Володимир Путін не має наміру закінчувати війну.

"Якщо Путін не зупиниться у своїх маніпуляціях, Сенат вживає відповідних заходів," - наголосив Ліндсі Грем напередодні. Чи дійсно можна очікувати від сенаторів конкретних кроків щодо запровадження санкцій?

- Цей закон може бути ухвалений. Для мене лише залишається питання: що відбудеться першим - загроза імпічменту Дональду Трампу чи схвалення цього закону? Бо ці процеси, зрештою, можуть йти паралельно. Так, Трамп - своєрідна людина, але життя не раз ставило його в ситуації, які були значно сильнішими за нього. І тоді він шукав партнерів, часто дуже сумнівних. Усі чудово знають, що його від банкрутства рятували, зокрема, й російські кримінальні гроші - і не раз. Тому, потрапляючи у безвихідь, він може ухвалювати імпульсивні й шкідливі рішення. Але це лише посилюватиме негативну оцінку щодо нього.

На мою думку, варто очікувати певних рішень як від Сенату, так і від Палати представників, незважаючи на те, що Трамп може висловлювати свої протести. Навіть якщо він знову вирішить укласти угоду з московським лідером. Важливо зазначити, що європейські країни також активізували свої дії. Нещодавно завершилися військові навчання НАТО в Балтійському регіоні, в результаті яких командування рекомендувало збільшити контингент союзних сил у цій зоні. Крім того, планується посилити присутність техніки, ракетних систем, а також засобів протиповітряної і протиракетної оборони. Протягом навчань було виявлено ряд недоліків у здатності протистояти російській агресії. Основною метою навчань була подвійна: з одного боку — зупинити потенційну агресію, а з іншого — відпрацювати тактику контратак. Не дивно, що ситуація в Балтії стає все напруженішою. НАТО реалізує програму "Балтійський вартовий" і проводить регулярні навчання. Все це, на мою думку, неминуче призводить до загострення конфлікту, незалежно від подій на російсько-українському фронті.

- Щодо меморандуму. США отримали від України список умов для мирної угоди та чекають на аналогічний перелік від Росії, заявив спецпредставник Трампа по Україні Кіт Келлог, додавши, що зустріч Зеленського, Путіна та Трампа може відбутися у Женеві після того, як Москва передасть своє бачення умов для миру та їх буде розглянуто.

- На нинішній день Путін не прагне зустрічатися не лише із Зеленським, а й із президентом США. Причому ця позиція обопільна: як із боку Путіна, так і з боку Дональда Трампа. Це прослизає в окремих заявах самого президента США, хоча його оточення, зокрема Келлог, змушені підтримувати наратив: мовляв, "тільки ми двоє можемо все вирішити".

По-перше, як ви уявляєте Трампа у ролі посередника між Путіним і Зеленським? Йому необхідно бути фігурою номер один, центром уваги. Навіть віч-на-віч він воліє домінувати, щоб продемонструвати свою зверхність. Уявити Трампа як нейтрального модератора - це вже на рівні фантастики. Просто подивіться на його темперамент, поведінку, комунікаційні звички. Не дарма ж посередниками зазвичай виступають швейцарці, шведи, фіни - держави з нейтральною позицією, стабільністю, дипломатичним авторитетом. А тепер - Трамп. Це як відкриття нового жанру в політиці. Це надзвичайно ризикований крок. Бо посередництво - це не про імпульсивність, не про егоцентризм.

По-друге, формати переговорів, що випадають за рамки міжнародної правової системи, ігнорують рішення Генеральної асамблеї ООН та інших міжнародних інституцій, - не просто руйнують міжнародний порядок, а блокують формування нової архітектури безпеки. А формат, де Трамп є посередником, - це типова "КДБшно-ФСБшна" модель: "двоє проти одного". Це треба розуміти заздалегідь. Інформаційний фон тут очевидний: він уже на поверхні. Висновок один - треба бути дуже обережним, тверезо оцінювати ситуацію. І розуміти, куди можна вступати, а куди - ні. Бо у деяких "водах" плавають піраньї.

Як ви ставитеся до коментаря Дмитра Медведєва, який нещодавно висловив загрозу щодо можливості третьої світової війни для США? Чи можуть такі заяви вплинути на позицію Трампа?

На мій погляд, дії Путіна мають на меті розпалювання конфліктів як на континентальному, так і на глобальному рівні. А бездіяльність Дональда Трампа лише сприяє реалізації цього плану. Їхня "зворотна співпраця" створює ідеальне підґрунтя для подальшої ескалації. Це стає все більш очевидним, оскільки напруга зростає швидкими темпами. Згадайте, як я почав публікувати матеріали про російські диверсії в Європі та гібридні війни — тоді моя критика звучала як перебільшення. Але сьогодні ці проблеми стали надто видимими. Напруга в Балтійському регіоні зростає саме через дію санкцій. Путін має все менше легітимних шляхів фінансування війни, тому Росія масово використовує нелегальний "тіньовий" танкерний флот для продажу нафти на чорному ринку. Балтика стала важливим центром: звідти надходять дві третини тіньового експорту. Ідеться не лише про нафту, а й про газ. Це джерело, яке фактично забезпечує військовий бюджет Росії. Тож не дивно, що Європа та НАТО не можуть залишатися байдужими до такого свавілля.

- Президент України Володимир Зеленський уже втретє за останні кілька тижнів зустрічається у Берліні з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, який перебирає на себе роль лідера у справі підтримки України у війні проти Росії.

- По-перше, безумовно, амбіції та можливості у Мерца є, аби стати провідною фігурою в європейській політиці. Однак німці принципово не прагнуть одноосібного лідерства. Вони розуміють, що Європа як єдиний організм потребує колегіального керівництва. Тому Мерц буде працювати з Великою Британією та її прем'єр-міністром Кіром Стармером. Він також буде співпрацювати з лідеркою Італії Джорджією Мелоні, де між ними більше гармонії, ніж розбіжностей. Працюватиме також із президентом Франції Макроном - німці та французи заплатили дуже високу ціну в історії за відсутність координації. Мерц активно взаємодіятиме й із Польщею, незалежно від того, хто там при владі, бо геополітика вимагає співпраці. Він чудово усвідомлює стратегічний зв'язок між Києвом і Берліном. Є певний парадокс: історично ближчими є Берлін і Київ, але з погляду цінностей - Київ ближчий до Парижа. Це обумовлює необхідність тристоронньої координації між Україною, Польщею, Німеччиною і Францією. Цей союз - основа стабільності на євразійському континенті. І як казав Збігнєв Бжезінський, без стабільної Європи неможливо втримати в покорі "чорну діру" - Росію. Її не можна випустити з цієї ролі. Для протидії потрібна сила - континентальна єдність. Важливу роль також відіграють Велика Британія та Канада.

Отже, незважаючи на будь-які заяви Дональда Трампа, Європа повинна прагнути до інтеграції України в Європейський Союз і НАТО. Це необхідно не лише для забезпечення безпеки України, але й для самої Європи. Стабільність в Україні є запорукою стабільності в Європі, а стабільність у Європі, в свою чергу, сприяє глобальному миру. Історія це неодноразово підтверджувала.