Два вектори волі України

Сергій Дідковський - експерт у галузі комунікацій, бізнес-розвитку та впровадження інновацій.

Ніхто не інвестує в завод у місцях, де існує ризик його "націоналізації" з боку православних бурятів.

Минулого століття британський філософ Ісайя Берлін написав есе, яке сьогодні ідеально пояснює, що відбувається між Києвом та Москвою. Він розділив свободу на "негативну" та "позитивну". Звучить як нудна теорія, але на практиці це саме те, за що сьогодні гинуть люди в посадках на фронті та під руїнами власних квартир в тилу.

Рівень перший: Негативна свобода, або "Від*біться від нас"

Негативна свобода визначається як свобода "ВІД". Це звільнення від втручання, примусу та нежеланих впливів, які порушують ваш особистий простір. Це ваші межі, за які жодна інша особа не має права переступати.

Для України це поняття має абсолютно матеріальний характер. Наша негативна свобода асоціюється з кордонами 1991 року. Це як паркан, рів з крокодилами та системи протиповітряної оборони. Логіка дуже проста: ми прагнемо, щоб Росія повністю зникла з нашого простору. Нам необхідно мати можливість вийти з дому (держави) без страху отримати ракетний удар.

Росія не лише порушує цю свободу, а й заперечує її існування. Саме в цій ситуації на перший план виходить постправда.

Російська пропаганда працює не як класична брехня. Брехун знає правду і ховає її. Адепт постправди робить поняття істини неважливим. Для Кремля суверенітет України -- це "не все так однозначно". Вони створили симулякр, де окупація -- це "звільнення", а геноцид -- це "допомога братньому народу". Вони намагаються зламати нашу негативну свободу, переконуючи світ, що її (нашого суверенітету) просто не існує. Що Україна -- це вигаданий об'єкт, failed state, помилка історії.

ЗСУ на даний момент наочно демонструють, що цей об'єкт абсолютно існує і здатний завдати серйозних ударів.

Рівень другий: Позитивна свобода, або Тест на дорослість

Проте існує більш складний аспект. Позитивна свобода означає свободу "ДЛЯ". Це стосується суб'єктності. Це відповідь на запитання: "Хто є лідером у цьому процесі?". Це можливість нації бути творцем власної історії, а не пасивним учасником чужих угод.

І ось тут все стає по-справжньому захоплюючим.

Росія пропонує своєму народу й намагається нав'язати нам спотворену, небезпечну версію позитивної свободи. Берлін вже попереджав про це: диктатори завжди стверджують: "Ми знаємо, що вам потрібно краще, ніж ви самі". Логіка Путіна полягає в тому, що українці не здатні зрозуміти, де їхнє місце, і "заблукали" в Європі, тому ми повинні "допомогти" їм повернутися до імперського обіймів. Це класичний приклад тиранії – жорстоко знущатися над жертвою, вважаючи, що діє заради її "блага".

Україна здобуває справжню позитивну свободу. Це означає, що країна має право самостійно обирати свій шлях — будь то вступ до НАТО, європейська інтеграція, ринкова економіка чи легалізація різних аспектів життя. Навіть можливість помилятися є важливою складовою позитивної свободи.

Яке значення це має для підприємств та уряду?

Тому що без "негативної свободи" (безпеки) неможливі інвестиції. Ніхто не інвестує в завод у місцях, де існує ризик його "націоналізації" з боку православних бурятів. (без різниці, яке у них громадянство). А без "позитивної свободи" (суб'єктності та інституцій) ми перетворюємося на сіру зону, навіть якщо виграємо війну.