Дипломатичний марафон без кінцевої мети: чому мирні переговори застопорилися. Розбираємося у причинах.

Мирний план для України та Росії, який явно винагороджує Кремль за його агресивні дії, продовжує активно просуватися Сполученими Штатами. Це нагадує гарячу картоплю, яку ніхто не прагне "з'їсти". Попри численні обговорення, поїздки представників та гучні заголовки в ЗМІ про "дедлайни" та "незабаром завершення", насправді ситуація залишається незмінною: війна триває, російські ракети та безпілотники продовжують падати на українські населені пункти, а Москва не виявляє жодних суттєвих кроків до зниження напруги.

Цілком зрозуміло, що Україні не можна просто довіряти словам Путіна, які він нібито висловив через "поламаний телефон" представників Трампа, які навіть не володіють російською мовою. Після багатьох років обману та агресії будь-які "гарантії" з Кремля сприймаються як пусті заяви. Тому українська позиція є абсолютно прагматичною: ми не плануємо безкоштовно віддавати що-небудь, адже нам потрібні надійні гарантії безпеки від США та Європи, а також фінансування для відновлення. Якщо виконати все, чого прагне Путін через переговірників Трампа, ми опиняємося на шляху капітуляції, що, незважаючи на складну ситуацію на фронті, не є невідворотним, а лише тим, чого російська пропаганда прагне досягти.

Еспресо детальніше пояснить історію з мирним планом, що безрезультатно циркулює між Вашингтоном, Москвою, Києвом та Європою.

шарж на угоду, яку пропонував Трамп Україні, фото: створено ChatGPT

Наприкінці листопада адміністрація Трампа шокувала Київ раптовим дедлайном. Тоді інсайди в один голос говорили, що до Дня Подяки (27 листопада) Україна має прийняти "мирний план" Трампа з 28 пунктів, який фактично легалізував би російські здобутки на полі бою і не лише. В іншому випадку, Україна втратить підтримку США.

Заплановане угоду передбачало визнання Криму та всього Донбасу, включаючи території, які ще залишаються під контролем Києва. Водночас, мала бути зафіксована лінія фронту в Херсонській та Запорізькій областях як де-факто кордони. Україні належало обмежити чисельність своїх збройних сил, відмовитися від прагнення вступу до НАТО, провести вибори та виконати низку інших умов. В обмін на це Кремль, який також отримав би доступ до своїх заморожених активів, лише зобов'язувався утриматися від подальших військових дій.

Цей документ, як стало відомо пізніше, в значній мірі ґрунтувався на пропозиціях Росії, представлених Кремлем у жовтні, і був створений без участі України чи європейських країн. В Україні на це відреагували дуже рішуче: президент Зеленський охарактеризував план як "вибір між гідністю та важливим партнером", а українські дипломати почали термінові консультації з європейськими союзниками.

Ознайомтесь із матеріалом: Ультиматум Трампа, створений за участю Кремля: чому Україна опинилася в ситуації, коли вибір відсутній. Роз'яснюємо.

Для Європи це стало черговим доказом, що Трамп підіграє російському диктатору, ніби читає з кремлівського нотатника, ігноруючи ключові принципи - територіальну цілісність та гарантії безпеки України, вважаючи, що Росія і так "пішла на компроміс", якщо відмовилася від захоплення всієї України.

"Росія має значні переваги, які зберігаються з давніх часів. Їхня чисельність та потужність безперечно вражають. Я глибоко поважаю український народ і збройні сили за їхню відвагу та боротьбу. Проте, зазвичай, в таких ситуаціях розмір має вирішальне значення," - заявив Трамп нещодавно. Тим не менш, американські військові та політики вважають інакше, стверджуючи, що ситуація на фронті "суттєво не змінилася", як повідомляє CNN.

У підсумку його дедлайн виявився черговим епізодом "шоу-політики" Дональда Трампа - гучним анонсом без реальних наслідків. 25 листопада Трамп сам відступив, заявивши в Овальному кабінеті: "Немає жорсткого терміну". Тому всі подальші інсайди про дедлайни слід розглядати в тому ж ключі.

Врешті-решт, мирний план не був відхилений, але й не отримав схвалення. Переговори між США та Україною продовжилися у Женеві та Маямі, але призвели лише до "оновлених рамок", в яких обидві сторони вирішили зменшити кількість спірних моментів, відкладши питання територій і гарантій на подальше обговорення. Проте навіть після цього коригування план усе ще виглядав як компроміс, що більше влаштовував Москву.

Президент Володимир Зеленський разом з офіційними представниками України категорично відкинули можливість добровільної передачі частини українських земель. Це визнається як наша основна позиція. Європейські союзники також підтримали цю точку зору, підкреслюючи, що жодна угода, яка намагається змінити європейські кордони силою або внаслідок агресії, не може бути укладена без згоди України та їхньої участі. Найбільш суперечливими аспектами цього плану залишаються питання територій та безпекових гарантій. New York Times зазначає, що Донбас є "територіальним каменем спотикання" на шляху до укладення угоди.

Переговори в гольф-клубі Віткоффа в Маямі, зображення: Рустем Умєров (фейсбук)

Подальші переговори перетворилися на справжній дипломатичний марафон. 2 грудня Стів Віткофф, спеціальний емісар Трампа, та зять президента Джаред Кушнер прибули до Москви на зустріч з Володимиром Путіним і його радником Юрієм Ушаковим. Протягом п’яти годин вони обговорювали "коригування" плану. Спочатку дипломати планували зустріч з Зеленським, але згодом скасували цю подорож. Натомість, відбулася ще одна їхня зустріч у Маямі з Умєровим та іншими українськими представниками, під час якої їм були передані нові правки, що вже були передані президентові України.

У той час, як Володимир Зеленський не залишався без діла, він активно займався своєю звичною справою цього року - відвідуванням європейських партнерів для обговорення ініціатив Трампа та впливу на деталі мирного процесу. Зокрема, 1 грудня він відвідав Париж, далі вирушив до Ірландії, а 8 грудня - до Лондона, після чого побував у Брюсселі та Римі. Усі ці поїздки та зустрічі з європейськими лідерами стали основою для розробки альтернативного підходу - більш стислого та прийнятного для України мирного плану, ніж 28 пунктів, запропонованих Трампом. Таким чином, Україна та Європа активно працюють над створенням свого плану, що складається з трьох документів, які мають бути представлені Сполученим Штатам.

"Ми завершуємо підготовку 20 ключових пунктів основного документа, який може визначити умови для завершення війни. Сподіваємося найближчим часом передати цей документ Сполученим Штатам після спільної роботи з командою Президента Трампа та нашими європейськими партнерами. ... Наступний тиждень може принести важливі новини для всіх нас і сприяти припиненню насильства," - заявив Зеленський 10 грудня.

Європа намагається взяти на себе лідерство, зокрема, Коаліція рішучих шукає нові шляхи для зміцнення своєї присутності в Україні та надання більшої ваги гарантіям безпеки. Тим часом Європейський Союз вивчає можливість використання "екстрених повноважень" для розподілу сотень мільярдів заморожених російських активів на відновлення України, хоча поки що без значних досягнень у цій справі. Проте, для реалізації цих планів необхідна підтримка з боку США. Якщо Сполучені Штати не нададуть Україні офіційних гарантій, подібних до статті 5 НАТО, Росія може знову відчути спокусу перевірити свої сили.

Отже, в цілому Україна та Європа готові до ситуації, коли території, захоплені Росією, залишатимуться "замороженими" без офіційного визнання. Щодо Запорізької атомної електростанції, вона має підлягати міжнародному контролю. Звісно, питання про виведення військ не стоїть на порядку денному, але можливість "обміну територіями", як зазначив раніше Трамп, може бути предметом обговорення. Водночас російські чиновники продовжують стверджувати про "досягнення цілей спеціальної військової операції". Сам Путін нещодавно підтвердив, що "доведе СВО до логічного завершення". Проте такі заяви можуть бути адресовані лише внутрішній аудиторії, оскільки "логіка" російського керівництва залежить від дій Путіна. Справжня проблема для мирних переговорів полягає в тому, що поки Кремль прагне продовжувати війну, жодні поступки не задовольнять їхніх імперських амбіцій. Таким чином, розмови про мир можуть бути лише тактикою, спрямованою на зниження пильності України та її союзників.

"Путін не пристане на жодну угоду про мир, допоки витрати на ведення війни не перевищать прийнятні межі", - зазначає видання The New York Post, яке має популярність серед прихильників Трампа.

Не дарма у США все більше політиків не розуміють дій свого президента і вважають настирливе просування ним невигідної Україні угоди бажанням збагатитися, а не врятуванням життя людей. Наприклад, сенатор-демократ Кріс Мерфі відверто заявив, що ця угода - "найбільша корупційна схема в історії американської зовнішньої політики".

"Ця угода бізнесу має на меті збагачення людей, які оточують Дональда Трампа. Нібито "мирний" договір є справжньою катастрофою для України, і водночас яскраво ілюструє хитрість Путіна. Він вміє знаходити підходи до Трампа та Стівена Віткоффа, підкуповувати їх і їхніх знайомих, а також забезпечувати послуги для їхнього мільярдерського кола. Якщо йому це вдасться, вони можуть бути готові пожертвувати українською, європейською та американською безпекою", - зазначив сенатор.

Крім того, нова Стратегія національної безпеки США робить акцент на тому, що Росія більше не розглядається як ворог, і навіть США не бачаться у Європі. У документі зазначається, що Сполучені Штати повинні зосередитися на питаннях у своєму регіоні та поблизу Китаю. Цю позицію позитивно сприймають у Кремлі, що знову підкреслює зближення інтересів Трампа та Путіна, які прагнуть розподілити світ на сфери впливу.

"Світ, у якому Китай і США прагнуть економічно підкорити Європу, а Росія має свої таємні наміри на сході, не сприяє оптимістичному сприйняттю багатосторонніх відносин," - зазначають у редакційній статті The Guardian, коментуючи напружені стосунки Вашингтона з європейськими країнами.

У Politico вважають, що бажання Трампа якнайшвидше завершити конфлікт між Росією та Україною все більше обумовлене його особистим нетерпінням. Він вважає, що президент України та європейські лідери заважають досягненню миру та майбутньої економічної співпраці між Вашингтоном і Москвою.

Перші переговори між українською та російською сторонами у 2022 році, фото: BelTA

Незважаючи на великий рівень скептицизму, аналітики з західних країн стверджують, що мирна угода насправді може "виникнути" і за певних обставин принести користь Україні. Проте, українські фахівці не поділяють цього оптимізму.

Зокрема, у The Washington Post колумніст Девід Ігнатіус, який має контакти з усіма учасниками угоди, висловив припущення, що можливість досягнення "раціональної остаточної мети" все ще залишається.

Ось спрощене уявлення про те, яким має бути спокій в Україні: незалежна країна з кордонами, що захищені міжнародними зобов'язаннями щодо безпеки, яка інтегрується до Європейського Союзу та відновлює свою економіку завдяки значним інвестиціям з США та Європи. Трамп все ще має потенціал для погіршення ситуації, тиснучи на президента Зеленського та його європейських союзників, що може призвести до продовження конфлікту, незважаючи на величезні втрати. Це могло б мати негативні наслідки для всіх сторін. Зараз ідеальний момент для Трампа, щоб заспокоїти Україну та Європу, а не намагатися змусити їх до укладення угоди, - зазначає Ігнатіус.

Він зазначає, що наразі існує чимало суперечливих аспектів, проте сторони поступово наближаються до укладення угоди про демілітаризовану зону вздовж усієї лінії припинення вогню, яка може нагадувати ситуацію між Південною Кореєю та КНДР. Це означає, що, так чи інакше, мова йде про розподіл території України; водночас регіони, які залишаться під демократичною контролем Києва, отримають гарантії безпеки, фінансування для відновлення та можливість швидкого вступу до ЄС, що дозволить їм стати економічно успішними та військово потужними.

Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики, підкреслив, що нинішній пакет умов угоди, швидше, нагадує не "мирну угоду", а структуру для замороження конфлікту, що передбачає компроміси з боку Росії в ключових аспектах і надає Україні лише обмежені гарантії.

"Ця угода не формує систему безпеки для України, але відкриває можливості для маневру великим державам. Росія отримує час для перегрупування, США – шанс зосередитися на Китаї, а ЄС – на короткострокове зниження напруженості. Китай, в свою чергу, зміцнює свої позиції в Євразії. Проте виникає питання: яку вигоду в усій цій ситуації отримає Україна?" – зазначає Шлінчак.

Андрій Бузинов з Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння підкреслює, що для України найбільшою загрозою є можливість повторення сценарію Будапештського меморандуму. Він зазначає, що навіть гарантії безпеки, на зразок статті 5 НАТО, не слід розглядати як універсальне чи надійне рішення для нашої країни.

"Вони здатні стати радше інструментом політичного торгу, аніж реальною запорукою оборони. Під час цього торгу у наших західних партнерів весь час буде бажання конвертувати формально обмежені зобов'язання у значні дипломатичні та економічні поступки з боку слабшого партнера. Для нас же згаяний час може обернутись втратою державності. Тому у нас немає іншого варіанту, як розглядати альтернативні варіанти забезпечення власної безпеки. Якими вони можуть бути? Розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу разом із диверсифікацією зовнішніх зв'язків", - пише експерт.

У будь-якому разі, поки що мирна угода не є остаточною і кожна зі сторін має своє бачення та версію для її втілення. Тому до фінального погодження і підписання може бути ще далеко. Росіяни прямо кажуть, що не будуть зупиняти війну до цього моменту, а це значить, що бойові дії триватимуть, тиск на фронті зростатиме, а будь-які перемовини залишатимуться лише паралельним треком - без реального впливу на хід війни. Однак, як кажуть європейські лідери після розмови з Трампом, саме цей мирний договір може стати "вирішальним моментом для України та спільної безпеки в євроатлантичному просторі".