Чому Сполучені Штати знову постачають озброєння Україні і яке це має відношення до НАТО?

Переговори НАТО, що відбулися в Брюсселі, засвідчили відновлення участі США в російсько-українському конфлікті, причому на стороні України. Міністр оборони Піт Гегсет, який раніше виступав проти активної підтримки Києва, тепер змінив свою позицію на кардинально протилежну.

Безсумнівно, це відображає розвиток поглядів самого Дональда Трампа.

Проте найсуттєвішим доводом для перегляду американської позиції та водночас важливим досягненням зустрічі в Брюсселі стало погодження більшості країн НАТО на закупівлю у США озброєння для України, включаючи системи далекобійної артилерії. Однак провідні європейські країни Альянсу, за винятком Німеччини, не приєдналися до цієї ініціативи, причини чого є різноманітними для кожної з них.

У статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка під назвою "Мільярди для Трампа, зброя для України" розглядається питання про спроби Києва забезпечити фінансування у розмірі $60 млрд для задоволення своїх військових потреб у 2026 році. У матеріалі також висвітлюється, як НАТО планує підтримувати Збройні сили України в наступному році. Далі наведено короткий огляд основних тем статті.

Зустріч міністрів НАТО в першу чергу зосередилася на питаннях, пов'язаних із американською зброєю.

А генсек Альянсу Марк Рютте поспішив запевнити журналістів: Америка повернулася.

Мова йде про поступову трансформацію американської політики стосовно України та постачання їй озброєнь, виготовлених у США, для протистояння російській агресії. Зміни в позиції Вашингтона з цього питання відбувалися протягом кількох місяців, але восени, здається, було досягнуто критичної точки, після якої назад вже не повернутися.

Одним із символів, або ж втілень антиукраїнських настроїв став призначений Трампом очільник Пентагону Піт Гегсет, який ще під час першого візиту до Брюсселя у лютому 2025 року раптом виступив проти відновлення кордонів України в обрисах до 2014 року та проти вступу України до НАТО. Також саме Гегсет стояв за частиною припинень постачання зброї для ЗСУ.

15 жовтня у Брюсселі Піт Гегсет прийшов на засідання "Рамштайну", де сидів поруч з головуючою Великою Британією. Він також відвідав Раду Україна-НАТО, яку раніше ігнорував.

Також висловив підтримку у постачанні зброї для України.

"Якщо ми чогось навчилися за президентства Трампа, то це активне застосування принципу "мир завдяки силі". Мир досягається тоді, коли ти сильний", - заявив Гегсет перед початком засідання.

Розгадка причини настільки карколомних змін є простою.

Основою цієї ініціативи є PURL, що розшифровується як Перелік пріоритетних потреб України (Prioritized Ukraine Requirements List). Згідно з цією пропозицією, країни НАТО та інші партнери Альянсу на основі добровільності надають фінансові ресурси, які потім використовуються для закупівлі озброєння в США, відповідно до списку, сформованого українською стороною.

Ця фінансова ідея виявилася дуже привабливою для уряду США. Настільки привабливою, що тепер Дональд Трамп спокійно визнає, що Україна хоче піти в наступ - і, схоже, готовий це підтримати.

Утім, фінансовий стимул працює лише тоді, коли він забезпечений фінансуванням.

У PURL ситуація спочатку була не найкращою. На ранок 15 жовтня лише шість держав підтвердили свою готовність фінансувати цю ініціативу, але всього за один день їхня кількість зросла до 17.

До речі, однією з характеристик PURL є щомісячні платежі.

Утім, американська зброя не вирішує усього.

Отже, в українському уряді сподіваються, що в наступному році фінансування оборони України суттєво зросте, що надасть Києву можливість взяти ініціативу у свої руки. Цей меседж став ключовим у виступах міністра оборони Дениса Шмигаля на публічних заходах у НАТО, а ймовірно, обговорювався і на закритих зустрічах більш детально.

Шмигаль виступає за те, щоб підвищити фінансування Збройних сил України до рівня, який має армія Росії.

Протягом років війни Україна здобула неповторний бойовий досвід і насправді перетворилася на один із основних елементів європейської безпеки. При цьому важливо зазначити, що це лише доповнює можливості Альянсу, а не замінює їх. Яскравим прикладом цього є історія про те, як на запит Збройних Сил України Альянс працює над розробкою озброєнь для боротьби не лише з "Шахедами", але й із КАБами.