Чому перший раунд президентських виборів у Польщі виявився "неприємним сюрпризом" для українських союзників

Шок — саме так можна охарактеризувати емоції багатьох поляків, коли 18 травня увечері, одразу після закінчення першого туру президентських виборів, було оголошено результати екзит-полів.

Ці цифри виявилися абсолютно несхожими на результати соціологічних досліджень, які були опубліковані всього кілька днів раніше.

Досліджуючи підсумки першого туру президентських виборів у Польщі та можливих фаворитів другого туру, зверніть увагу на аналітику від редактора "Європейської правди" Юрія Панченка. Він висвітлює, як перемога України-противників стала тривожним сигналом для обох країн – і для Києва, і для польського суспільства. Пропонуємо короткий огляд його висновків.

Опитування давали всі підстави вважати, що перший тур не просто принесе переконливу перемогу Рафалу Тшасковському - меру Варшави та висуванцю від партії "Громадянська платформа". Очікувалося, що результати першого туру майже гарантують остаточну перемогу Тшасковського у другому турі.

Але вийшло геть інакше. І проблема не лише в тому, що відрив лідера перегонів від Кароля Навроцького, самовисуванця, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість", виявився вкрай малим.

Основна проблема полягає в тому, що третє і четверте місця посіли ультраправі політики, які, що важливо для нас, відкрито виступають проти України.

І тепер голоси ультраправих виборців можуть стати визначальними у другому турі.

Відповідно Кароль Навроцький тепер може вважатися формальним фаворитом другого туру. Для перемоги йому необхідно переконати проголосувати за себе електорат ультраправих.

Швидше за все, у цьому процесі використовуватиметься більш критичний підхід до риторики стосовно України та українських біженців.

Натомість для перемоги у другому турі Рафалу Тшасковському потрібно змінити свою кампанію, достукавшись до тих виборців, які не прийшли на дільниці.

Чи вдасться у Польщі, як на президентських виборах у Румунії, мобілізувати перед другим туром проєвропейський електорат?

В Польщі це виявиться складнішим, зокрема через те, що явка на першому турі склала 67,31%, що є досить високим показником. Отже, досягти значного зростання явки у другому турі буде нелегко.

Більш того, якщо у Румунії у другому турі виборів мобілізувалися проєвропейські виборці на тлі загрози перемоги ультраправого Джордже Сіміона і розвороту країни від ЄС, то у Польщі кандидат Кароль Навроцький вважається не таким радикалом і ультраправим його все ж називати не можна.

Однак у другому турі йому потрібно буде суттєво змінити свою позицію, щоб привернути увагу виборців ультраправих. Водночас важливо не зайти занадто далеко.

Можливість виборчої коаліції між Навроцьким і кандидатом на пост президента Гжегожем Брауном, котрий здобув 6,34% голосів на виборах у Польщі, може викликати занепокоєння у багатьох представників ліберального електорату.

Браун - це надто екстремістський персонаж. Навіть для польської ультраправої партії "Конфедерація", з якої його виключили.

Таким чином, ця коаліція може стати вигідною для кандидата Рафала Тшасковського.

Іншою складністю для Навроцького є те, що йому буде важко привернути увагу виборців з "Конфедерації".

Стандартна риторика цієї партії полягає у тому, що особливої різниці між "Громадянською платформою" та "Правом і справедливістю", яка фактично висунула Навроцького, немає - це все старі політичні сили, яким місце на звалищі.

Втім, подібні проблеми є і у Рафала Тшасковського.

Для досягнення успіху Тшасковському необхідно не тільки активізувати підтримку своїх прихильників, але й залучити якомога більше виборців з лівих та помірно правих політичних груп.

Це завдання може виявитися не менш складним, ніж у його суперника.

Другий тур має пройти 1 червня - і найближчі два тижні можуть стати непростим випробуванням для україно-польських відносин.