Чому спостерігається дефіцит водіїв у сфері громадського транспорту та які заходи вживають міста для вирішення цієї проблеми? -- Delo.ua

Масштаб виклику: яка кількість водіїв є недостатньою?

Якщо спиратися на дані УНН, на початок 2026 року, потреба у водіях у Києві становить:

Це свідчить про те, що кожен третій автобус міг би курсувати частіше, якби була наявність водія. І це стосується лише столиці; в інших населених пунктах ситуація може бути як вдосконаленою, так і, навпаки, погіршеною.

Загалом в українській транспортно-логістичній сфері дефіцит водіїв сягає 25-30% від потреби. Це означає, що приблизно 6 000 із необхідних 14 000 фахівців у галузі пасажирських перевезень відсутні. І це реальні маршрути, які не працюють повноцінно, та пасажири, які чекають транспорт довше.

Проблема недостатньої кількості водіїв не є винятковою для Києва. Інші великі міста України також зіштовхуються з цими труднощами, проте кожне з них розробляє свої унікальні стратегії для їх подолання.

У Львові також спостерігається відчутна нестача кадрів. Як повідомляє портал Твоє Місто, комунальні підприємства активно шукають понад 60 водіїв для громадського транспорту, включаючи автобуси, а також механіків та технічний персонал. Частина проблеми з дефіцитом робочої сили знову ж таки пов'язана з мобілізаційними заходами.

Для часткового вирішення проблеми у Львові розпочинаються пілотні ініціативи з працевлаштування жінок-водіїв. Наразі кілька жінок вже зайняті на маршрутах. Цей новий тренд має потенціал стати більш поширеним, якщо виявиться успішним.

Львів'яни вже звикають бачити жінок за кермом тролейбусів та автобусів. І поки що відгуки позитивні - і від самих водіїв, і від пасажирів.

Внаслідок складної ситуації з електропостачанням трамваїв і тролейбусів в Одесі, частину водіїв електротранспорту перенавчили на автобусних водіїв відповідно до рішення комунального підприємства "Одесміськелектротранс". Це дало можливість підтримувати маршрути за допомогою автобусів, які були доставлені з інших міст, замість непрацюючих електричних видів транспорту.

Це свідчить про те, що навіть у великих мегаполісах, де існують альтернативні види громадського транспорту, брак кваліфікованих спеціалістів може стати вирішальним чинником. Важливо мати гнучкі підходи до управління кадровими ресурсами, а також здатність оперативно перенавчати працівників відповідно до нових вимог.

Цей досвід може виявитися корисним для інших міст, що мають енергетичні труднощі або потребують оперативного перерозподілу кадрів між різними транспортними системами.

Згідно з інформацією РБК Україна, у тимчасово окупованому Луганську виникла критична ситуація з водіями громадського транспорту: доступна лише третина від потрібної кількості спеціалістів. Внаслідок катастрофічного дефіциту кадрів інтервали між рейсами значно подовжилися.

Це значна частина транспортної інфраструктури, де обслуговування майже не працює саме через відсутність водіїв і персоналу. Люди, які залишилися в окупації, відчувають наслідки не лише воєнних дій, а й повного руйнування звичної інфраструктури.

Проблема не з'явилася без підстав. Існує кілька важливих причин, які призвели до браку працівників у сфері громадського транспорту.

Однією з ключових причин виникнення дефіциту є призов чоловіків до Збройних Сил. Внаслідок цього багато підприємств, зокрема комунального сектору, зазнали значних втрат у своїх кадрах.

У столиці, наприклад, понад пів тисячі водіїв КП "Київпастранс" були мобілізовані. Це не просто цифра - це сотні маршрутів, які залишилися без водіїв, графіки, які довелося переглядати, та пасажири, які відчули зміни на собі. Саме на цій проблемі наголосив також речник КП "Київпастранс" Олег Грищак в коментарі для УНН:

Можна стверджувати, що близько п'ятисот, а може й більше, водіїв з нашого підприємства були мобілізовані. Отже, основною причиною дефіциту водіїв у нас є агресія з боку Росії. Наразі ми працюємо над вирішенням цієї проблеми, надаючи водіям бронь.

Професія водія громадського транспорту довгий час вважалася переважно чоловічою. Саме ця сфера найбільше зазнала впливу мобілізаційних заходів. Наявні резерви на підприємствах не здатні оперативно заповнити ці вакансії.

Проблема з водійськими кадрами стосується не лише сфери громадського транспорту. В цілому, у транспортно-логістичному секторі спостерігається дефіцит спеціалістів, і пасажирські перевезення ведуть боротьбу за водіїв з вантажними перевезеннями, таксі та сервісами каршерингу.

Такий масштаб проблеми впливає на роботу не лише комунальних підприємств, але й приватних перевізників маршруток і автобусів. Деякі компанії вже не можуть повністю обслуговувати свої маршрути, бо немає кому їздити.

Професія водія громадського транспорту завжди була не надто привабливою з фінансової точки зору. Низькі доходи, суворі розклади, велика відповідальність за безпеку пасажирів та стресові ситуації під час руху — все це зменшує інтерес до цієї роботи серед молоді.

Коли виникає можливість обрати між роботою водієм маршрутки, таксистом або кур'єром, багато людей схиляються до варіанту, що пропонує більшу свободу та вищий дохід. У цій ситуації комунальний транспорт не може конкурувати.

Ситуація є непростою, але не безнадійною. Міста та транспортні компанії розглядають різноманітні варіанти для подолання дефіциту робочої сили.

Одним із варіантів вирішення проблеми є створення резерву (броні) для певних груп водіїв. Це допомагає зберегти кваліфікованих працівників у їхніх посадах, уникнувши їх відправки до армії. Подібний підхід вже використовується в Києві, хоча реалізація таких заходів все ще є складною і вимагає вдосконалення законодавчих норм.

"На даний момент ми вирішуємо цю проблему, надаючи водіям можливість бронювання. Раніше ми стикалися з певними труднощами, які не виникли з нашої вини. Зараз ми діємо таким чином, але варто зазначити, що за законом бронювання не може охоплювати всіх працівників без винятку," - підкреслив Олег Грищак.

Відсутність такого резерву призводить до того, що багато компаній стикаються з проблемою: водії або вже підлягають мобілізації, або їх неможливо зарезервувати через бюрократичні процедури чи фінансові умови. Це створює загрози для стабільності обслуговування маршрутів.

Деякі міста та організації займаються підготовкою водіїв серед тих, хто не підлягає мобілізації, зокрема жінок, ветеранів та молодих фахівців.

Ці ініціативи мають на меті частково заповнити вакантні місця та сформувати нову групу працівників для сфери громадського транспорту. Це тривалий процес, що включає не лише навчання водінню, а й отримання відповідних категорій водійських прав, а також накопичення досвіду забезпечення безпеки на маршрутах.

Жінки-водії громадського транспорту вже не рідкість у деяких містах - і цей тренд може посилитися. Ветерани, які повертаються після служби, також можуть стати резервом для транспортної галузі.

Деякі перевізники на рівні міст і областей вживають заходів для поліпшення умов праці — підвищення зарплат, впровадження соціальних гарантій та гнучких графіків, щоб залучити більше нових працівників.

Хоча ці інструменти не завжди здатні оперативно вирішити виникаючі проблеми, вони сприяють поступовому зростанню інтересу до професії водія. Якщо умови праці та зарплата виявляться привабливими, це неодмінно приведе до збільшення числа охочих працювати в цій сфері.

Проблема в тому, що комунальні підприємства обмежені бюджетами, і різко підняти зарплати не завжди можливо без підвищення тарифів на проїзд.

Брак водіїв - це не просто теоретичне питання. Він суттєво позначається на повсякденному житті тисяч людей, які покладаються на громадський транспорт.

Через недостатню кількість водіїв маршрути функціонують нестабільно: зменшується кількість рейсів, час очікування зростає, а розклади стають менш передбачуваними.

Це особливо відчувається в години, коли немає великої кількості людей: вранці та ввечері транспорт все ще функціонує більш-менш нормально, тоді як удень або пізно ввечері доводиться чекати набагато довше.

Приватні перевізники, зокрема автобуси на замовлення, стикаються з нестачею працівників не меншою, ніж комунальні служби. Це може викликати скорочення маршрутів або ж збільшення цін на проїзд, щоб компенсувати брак водіїв.

Деякі маршрути можуть повністю зникнути, якщо не вдасться знайти водіїв. Це стає особливо важливим у віддалених місцевостях, де варіантів обслуговування обмаль.

Коли кількість рейсів зменшується, а пасажирів не стає менше, транспортні засоби переповнюються. Це призводить до дискомфорту, витрат часу на очікування наступного, менш завантаженого автобуса, а також до загального погіршення якості транспортного обслуговування.

Найближчим часом ситуація навряд чи кардинально зміниться. Мобілізація продовжується, швидко навчити нових водіїв неможливо, а конкуренція за кадри з іншими секторами залишається високою.

Міста будуть і далі зосереджені на бронюванні, навчанні та поліпшенні умов життя. Однак ці зміни відбуватимуться поступово, і їх результати не з’являться миттєво.

У тривалій перспективі можуть виникнути різні варіанти розвитку подій:

Проте для реалізації всього цього необхідні час, капіталовкладення та комплексні перетворення.

Отже, нестача водіїв у сфері громадського транспорту України є складним питанням, яке має різні причини. Основною з них є мобілізація та загальний недостачу кадрів у транспортно-логістичному секторі.

Відновлення чисельності водіїв та забезпечення стабільного функціонування транспорту потребує злагоджених зусиль з боку держави та бізнесу: від запровадження систем бронювання і покращення умов праці до ініціатив з підготовки нових спеціалістів. На даний момент, поки ці рішення поступово реалізуються, багато маршрутів функціонують з певними обмеженнями.