Чи могла Україна перешкодити агресії Росії ще в 2014 році: "Реальна історія" представила хронологію антитерористичної операції.

На каналі YouTube "Реальна історія" був опублікований документальний фільм під назвою "Хронологія АТО", який розповідає про старт російсько-українського конфлікту, зокрема охоплюючи етап антитерористичної операції.

"Реальна історія" Акіма Галімова презентувала наймасштабніший епізод у своїй історії – двогодинний документальний фільм під назвою "Хронологія АТО". Цей фільм був створений за підтримки Міністерства культури України і присвячений подіям російсько-української війни, що тривали з 2014 по 2022 роки.

Документальна стрічка покроково відтворює події від окупації Криму і перших захоплень адміністративних будівель проросійськими силами на сході України до масштабних боїв за Слов'янськ, Іловайськ і Донецький аеропорт. Все це, щоб детально пригадати, як починалася російсько-українська війна в 2014 році. Для цього епізоду "Реальна історія" записала детальні інтервʼю з генерал-майором ЗСУ Сергієм Кривоносом, колишнім бійцем добровольчого батальйону "Айдар" Євгеном Диким та кандидатом історичних наук, політологом Павлом Гай-Нижником.

Генерал-майор Кривонос зазначив, що ще до 2014 року в Генеральному штабі розроблялися плани для протидії потенційним агресіям з боку Російської Федерації.

До 2014 року існували різні сценарії дій Збройних Сил України, включаючи випадки, коли Росія могла б намагатися захопити українські території без офіційного оголошення війни. Було визначено військові підрозділи, здатні відбити таку агресію. Серед них – високомобільні десантні війська, окремі частини сухопутних військ та повітряних сил. Усі ці плани враховували бойові можливості відповідних сил. Чому генерал Замана, який тоді обіймав посаду начальника Генерального штабу, не підписав бойове розпорядження – питання, яке потребує глибшого аналізу, – зазначив Кривонос.

Згадаймо події лютого 2014 року в Україні. 20 числа цього місяця перші російські підрозділи висаджуються на території українського Криму, розпочинаючи операцію з його анексії. Водночас, у Києві на вулиці Інститутській силові структури відкривають вогонь по активістам Майдану. Ці жахливі сцени стають відомими всьому світу майже в режимі реального часу.

В ніч на 21 лютого тодішній президент України Віктор Янукович тікає зі своєї резиденції у Межигір'ї. Того ж дня з'ясовується, що втік не тільки глава держави, а й весь уряд і керівництво силових структур. 22 лютого складає повноваження голова Верховної Ради, близький соратник Януковича, Володимир Рибак. Україна залишається без легітимного керівництва. На події в Криму реагувати просто нікому. Виникло те, що називають вакуумом влади, тобто держава є, а легітимних, обраних та призначених за процедурою очільників, урядовців немає. Легітимність залишалася лише в народних депутатів. Саме вони обирають головою парламенту Олександра Турчинова, а 23 лютого його призначають виконуючим обов'язків президента України і починається формування уряду.

Історик Павло Гай-Нижник зауважив, що попри всю складність ситуації, в України, на його думку, все ж були шанси зупинити росію тоді в Криму.

На початку лютого 2014 року існували шанси та можливості зупинити першу атаку Російської Федерації. Ці дії здійснювалися невеликими, неназваними групами, і, якби їх було нейтралізовано, це не призвело б до ескалації, чого так побоювався Київ. Проте цього не сталося, і це стало першою помилкою, -- зазначив Гай-Нижник.

Цей етап нашої історії залишається сповненим невідомих моментів. Наприклад, чому Луганськ і Донецьк не були звільнені, хоча вже тоді опинилися практично в оточенні українських сил? Як виникли оточення в Іловайську та Дебальцевому? Чи була б можливість захистити Крим і, таким чином, запобігти бойовим діям на Сході та повномасштабній війні? Якою могла бути реакція Росії, якби відповідь України була більш рішучою та жорсткою? На ці питання ви знайдете відповіді у фільмі "Хронологія АТО".