Балістичні ракети Росії досягають цілі за 60 секунд: запусків не фіксують, - зазначив Коваленко.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко пояснив, чому сирени повітряної тривоги дедалі частіше вмикаються вже після того, як балістичні ракети вражають цілі.

Як повідомляє Ukrainian Wall, військово-політичний експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в ексклюзивному інтерв'ю для "Труха Україна" розкрив деталі зміни тактики російських військових. Його коментар висвітлює одну з найактуальніших проблем української системи оповіщення про повітряну загрозу — затримки в активації сирен під час балістичних атак. Останніми місяцями ця проблема стала особливо актуальною, адже російські сили дедалі частіше здійснюють одиночні удари по містах без попередніх масованих обстрілів.

На початку повномасштабного вторгнення українська система попередження про балістичні атаки демонструвала значну ефективність, забезпечуючи своєчасне реагування. Завдяки радіолокаційним станціям, супутниковим даним від партнерів та агентурній інформації, вдалося виявляти переміщення російських пускових установок за кілька хвилин до запуску — сирени активувалися за 5-10 хвилин, а іноді й раніше. Проте протягом двох з половиною років війни російська армія суттєво змінила свою тактику, внаслідок чого цей цінний час зменшився до критично короткого.

На думку фахівця, російські війська значно поліпшили свої системи безпеки під час розгортання та запуску балістичних ракет. Вони почали використовувати розосереджені одиничні пускові установки замість класичних батарей, що робить їх практично невидимими для засобів радіотехнічної розвідки. Додатково, російські збройні сили активно використовують природний рельєф, лісові зони та цивільну інфраструктуру для маскування руху ракетних комплексів. Запуски, в свою чергу, проводяться з заздалегідь підготовлених закритих позицій, які не потрапляють під постійний контроль.

"Ворог скоротив час прибуття балістичних ракет до однієї хвилини. Наша розвідка та партнери не можуть зафіксувати окреме розгортання двох систем. Тому сигнал тривоги сповіщає про небезпеку лише після того, як перші ракети вражають міста," — зазначив Коваленко.

Що таке балістична ракета і чому її так складно зупинити?

Балістичні ракети слідують траєкторією, що нагадує арку: після старту вони піднімаються вгору, до верхніх шарів атмосфери або навіть у ближній космос, а потім з величезною швидкістю рухаються до цілі. Основними загрозами балістичної природи для України є ракети оперативно-тактичного комплексу "Іскандер-М" (з дальністю до 500 км і швидкістю на термінальному етапі до 7 Махів, що становить приблизно 2,4 км/с) та північнокорейські KN-23, які Росія активно імплементує та використовує з кінця 2023 року. Обидва види ракет мають здатність маневрувати на фінальному етапі польоту, що робить їх перехоплення складним завданням навіть для таких сучасних систем, як Patriot PAC-3.

Саме колосальна швидкість і мінімальний час підльоту роблять балістику настільки небезпечною. Від моменту пуску з території тимчасово окупованого Криму чи Бєлгородської області до вибуху в Києві чи Дніпрі минає від 3 до 6 хвилин, а з ближчих позицій -- і зовсім 60-90 секунд. Для порівняння: крилата ракета типу Х-101 летить до цілі 30-40 хвилин, що дає системі ППО достатньо часу на реагування та оповіщення населення.

Чому розвідка не встигає

Основна проблема, за словами Коваленка, полягає у тому, що російські військові навчилися маскувати розгортання окремих пускових установок. Якщо раніше пересування комплексів "Іскандер" або KN-23 фіксувалося за кілька хвилин до пуску, то тепер ворог скоротив цей проміжок майже до нуля. Одиночний тягач із двома ракетами на борту практично неможливо відстежити серед сотень одиниць військової техніки, що щодня переміщуються вздовж лінії фронту.

Коли йдеться про масовані комбіновані атаки -- із залученням десятків ракет різних типів і "шахедів", -- попередити про них вдається заздалегідь через значну активність авіації та велику кількість задіяних засобів ураження. Масований пуск генерує потужний тепловий слід, який фіксують супутники інфрачервоного спостереження, а зліт літаків-носіїв крилатих ракет Ту-95МС або Ту-22М3 відстежують літаки дальнього радіолокаційного виявлення AWACS. А от поодинокі балістичні пуски дедалі частіше залишаються непоміченими -- саме вони стали головним інструментом терору проти українських міст у 2025-2026 роках.

Хроніка затриманих тривог: свіжі приклади

Проблема затримки в сповіщенні перестала бути рідкісним випадком. У травні 2026 року кілька балістичних ударів по Києву відбулися до оголошення повітряної тривоги — люди чули вибухи, а сирени активувалися лише після того, як ракети вразили цілі в різних районах столиці. У червні ситуація повторилася в Дніпрі: балістична ракета влучила в житловий масив, і лише через хвилину після вибуху в місті почала працювати система оповіщення. Згідно з даними моніторингових каналів, частка балістичних атак без жодного часу на попередження зросла з поодиноких випадків у 2024 році до приблизно третини всіх пусків у першій половині 2026 року.

Що це означає для цивільних

У реальності це означає, що жителі українських міст дедалі частіше почують сирену вже після перших вибухів. Час, щоб дістатися до укриття, в таких ситуаціях практично відсутній — балістична ракета проходить шлях від місця запуску до цілі приблизно за одну хвилину. Це вимагає перегляду самої концепції цивільного захисту: замість очікування сигналу сирени людям радять реагувати на будь-які незвичні звуки та мати підготовленим план дій для кожної ситуації — вдома, на робочому місці або в дорозі.

Коваленко підкреслив, що ця ситуація не є результатом "зради" чи недбалості з боку Повітряних сил, а скоріше відображає технологічну конкуренцію, в якій супротивник тимчасово здобув тактичну перевагу. Українська система протиповітряної оборони успішно перехоплює балістичні ракети на тих ділянках, де є достатньо часу для реакції. Проте, за 60 секунд жодна з існуючих систем не може з упевненістю виявити запуск, визначити траєкторію та активувати протиракету. Тому кожна секунда раннього виявлення має критичне значення.

Які дії здійснюють Повітряні сили разом із партнерами?

Для вирішення проблеми українська сторона разом із західними партнерами працює над розширенням мережі раннього виявлення пусків. Ідеться про інтеграцію даних від літаків дальнього радіолокаційного стеження AWACS, які патрулюють повітряний простір країн НАТО біля кордонів України, а також про доступ до супутникової розвідки в реальному часі через програми обміну розвідданими. Окремим напрямком є впровадження автоматизованих систем аналізу даних, здатних за секунди обробляти інформацію з десятків джерел і виявляти аномалії, що можуть свідчити про підготовку пуску балістичної ракети.

Водночас українська розвідка активно розширює свою агентурну мережу в прикордонних зонах Російської Федерації та на тимчасово окупованих територіях, з метою виявлення переміщення пускових установок ще до їх виходу на бойові позиції. За словами Коваленка, людський фактор — спостерігачі на місці — залишається одним з найбільш ефективних засобів раннього попередження, здатним компенсувати недоліки технічних розвідувальних засобів. Окрім того, триває розробка багаторівневої системи пасивних акустичних датчиків, які можуть фіксувати звук запуску ракети і передавати сигнал тривоги ще до того, як ракета підніметься у повітря.

У минулому Ukrainian Wall повідомляв: Іран здійснив запуск ракет у напрямку Йорданії, що ставить під загрозу американські бази – звіт про конфлікт.

Ми вже інформували: ракети PAC-3 для системи Patriot направляються в Україну. Зеленський розкрив інформацію про їхню кількість.