Андрій Литвин, Богдан Лапоног, Олексій Коршиков та Роман Шалапський. Завтра Львів проведе в останню путь своїх героїв-захисників України.

Андрія Литвина, Богдана Лапонога та Олексія Коршикова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Романа Шалапського проведуть в останню путь на Голосківському цвинтарі, в секції 34-В.

Біографічні відомості про захисників

Навчався у ліцеї "Сихівський" Львівської міської ради, згодом -- у ліцеї "Оріяна" Львівської міської ради. Після закінчення школи здобув професію кухаря-кондитера у державному навчальному закладі "Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва".

Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, сміливою та мужньою людиною. Його вирізняли щедрість, відповідальність, турботливість і готовність завжди прийти на допомогу. Любив риболовлю, збирання грибів, готування, фізичну працю, малювання та ремонт техніки.

У 2024 році я вирішив стати на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Відстоював територіальну цілісність та незалежність України в Донецькому, Південно-Слобожанському та Луганському регіонах, служачи в складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

У Андрія Литвина є батьки, сестра, племінники та бабуся.

Я навчався в ліцеї №85 у Києві, після чого отримав вищу освіту в Національному медичному університеті, названому на честь Олександра Олександровича Богомольця, на факультеті медичної психології.

Займав посаду адміністратора в компанії з обмеженою відповідальністю "Сицилійський дворик".

За словами близьких, Богдан був оптимістичною, впевненою в собі та цілеспрямованою особистістю. Його відрізняли щирість, доброта, турбота про інших, спокій, врівноваженість, доброзичливість, вихованість, працьовитість, комунікабельність та відповідальність. Він обожнював співати, захоплювався пішими прогулянками в Карпатах, шиттям, подорожами, тривалими прогулянками та настільними іграми.

У 2025 році він вирушив на захист рідної землі від нападу російських агресорів. Відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому фронті в складі 60-ї окремої механізованої бригади Інгулецьких Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Богдана Лапонога залишились мати, сестра, а також близькі і рідні.

Отримав освіту в загальноосвітній школі "Берегиня" в місті Львів, а також у середній загальноосвітній школі № 16 цього ж міста. Після цього я здобув професію автослюсаря в державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище".

Працював автомеханіком на приватному підприємстві у місті Винники.

Зі слів рідних, Олексій був доброю, щирою та чуйною людиною. Він мав велике серце, був небайдужим до інших і завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався мисливством, любив подорожувати та відкривати нові місця.

З початку масштабного вторгнення російських військ став на захист своєї країни. Він захищав територіальну цілісність та суверенітет України, служачи у Повітряних Силах Збройних Сил України. З 2025 року виконував бойові завдання на Донеччині в складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-морських Сил ЗСУ.

В Олексія Коршикова залишилися дружина, син, батько і сестра.

Отримав освіту в середній загальноосвітній школі №60 у Львові, а згодом продовжив навчання у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва і дизайну.

Займався експедиторською діяльністю в компанії з обмеженою відповідальністю "Фокстрот".

За словами родичів, Роман був доброзичливою, щирою, піклуючою і спокійною особистістю. Він виявляв себе як чудовий батько, завжди готовий прийти на допомогу своїм близьким. Його відрізняли життєрадісність, позитивний погляд на світ та оптимістичний підхід до життя. Він захоплювався спортом, зокрема футболом і волейболом, любив риболовлю та збори грибів, а найбільше цінував миті, проведені у колі сім'ї.

У 2024 році я встала на захист рідної країни від агресії російських загарбників. Брала участь у забезпеченні територіальної цілісності та суверенітету України на Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках, служачи в 33-му окремому штурмовому полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Шалапського є дружина, донька, син, батьки та близькі родичі.