1418. Основна ганьба Путіна

Бувають такі дати, які самі по собі не мають жодного практичного значення. Навіть ювілейними їх назвати не виходить - занадто вже вони не круглі. І можна було б пройти повз - якби не один-єдиний факт, який робить із майже випадкового набору цифр унікальне, символічне, а для декого навіть і грізне явище.

Так трапилося і з роком 1418. Що ж тут такого особливого? Навіть сам рік 1418 не відзначився значними подіями. Так, бургіньйони захопили Париж, а арманьяки стали жертвами геноциду... Але тут варто роз'яснити, хто ж такі бургіньйони, адже арманьяки – це не родичі коньяків (принаймні, не в цьому контексті). Отже, число 1418 – це всього лише звичайне натуральне число, яке ділиться на 2.

Та це якщо роздивлятися його із загальнолюдської точки зору. Бо є ще так звана точка зору "русского міра". І отут-то "1418" набуває воістину сакрального смислу. Бо саме стільки днів тривала так звана "Велика Вітчизняна війна", яка у всьому іншому світі знана як німецько-радянська, одна із частин Другої світової війни.

"Велика Вітчизняна війна" на початку 60-х років стала сакральним символом для тодішньої радянської держави, якою управляли з Кремля. Це відбулося, зокрема, завдяки вказівкам з того ж Кремля, де Леонід Брежнєв намагався закріпити своє становище як нового лідера. З того часу німецько-радянський військовий конфлікт уміло обгортали в ідеологічні рамки, що лише підвищувало його значення. У наші дні, за правління Путіна, ця тема перетворилася на основну - а, можливо, навіть єдину - "скрепу", що об'єднує це неприродне утворення, яке називається "Російська Федерація".

Коли розпочалася активна фаза російсько-української війни, дата "1418 днів" здавалася чимось далеким і невизначеним. Але з часом, місяць за місяцем, рік за роком, ця цифра стала звучати дедалі частіше. І ось, на початку 2026 року, цей момент настав. Тривалість "СВО" ("спеціальної військової операції") досягла тривалості "ВВВ" ("Великої Вітчизняної війни"). Цікаво, що Кремль постійно надає своїм військовим кампаніям вигадані назви, які, здавалося б, мало пов’язані з дійсністю. Варто згадати, що попередня війна не була ані "великою", ані "вітчизняною", особливо якщо врахувати теорії Марка Солоніна і Віктора Суворова про те, що Сталін насправді планував атакувати Німеччину, але не встиг. А ця ситуація – зовсім не "спецоперація".

Проте, це не зовсім суть справи. Мова йде про страх, який охоплював Кремль у зв'язку з наближенням цієї дати - 1418 днів "Спеціальної військової операції". Як повідомляли незалежні медіа, які не підлягають контролю з боку Кремля, перший заступник голови Адміністрації президента Сєргєй Кірієнко навіть видав наказ державним ЗМІ утримуватися від згадок і порівнянь. І зрозуміло, чому це було зроблено.

Давайте зануримося в історію і порівняємо дві ключові події, які відбулися у форматі трьох літер. Візьмемо за відправну точку початки обох воєн і подивимося на ситуацію, наприклад, через 90 днів після початку. Що ми спостерігали під час "Великої Вітчизняної війни"? Агоція агресора, який захопив Київ. А що сталося під час "Спеціальної військової операції"? Агресор не лише не зміг взяти Київ, а й був вигнаний за межі його стародавніх стін. І це в той час, коли у 1941 році, за даними незалежних істориків, ті, хто формально захищався, мали перевагу в багатьох показниках. Натомість українська армія на початку конфлікту програвала російським військам практично за всіма параметрами. І що ж ми маємо в результаті? Радянські війська втратили контроль над Києвом, а українські захисники зуміли його зберегти.

Ідемо далі. 516 днів. Чому така некругла дата? Бо у "ВВВ" це день початку контрнаступу радянських військ у Сталінградській битві. Тобто агресор дійшов від нинішнього польсько-білоруського кордону аж до берегів Волги. У "СВО" це буде 24 липня 2023 року. Російська армія у цей час черепашачим кроком повзла по Донбасу - що значно ближче на захід, ніж нинішній Волгоград. А тепер перенесімося у 875 день обох воєн.

У "ВВВ" радянські війська, починаючи з берегів Волги, досягли Києва і витіснили звідти німецькі війська. (Так, один загарбник змінив іншого, але це не основна тема.) А що відбувається у "СВО"? Тут ми говоримо про 17 липня 2024 року. Де ж знаходилися загарбники в середині липня 2024 року? У районі села Урожайне Волноваського району Донеччини, яке вони, героїчно "звільняючи", завалили своїми трупами, відповідно до традиції. Ви відчуваєте різницю? Там — Київ, а тут — Урожайне. Зовсім не порівнянні місця, чи не так?

Просуваємося далі. 1224 день. У "ВВВ" в цей некруглий день радянські війська - справи яких "могли повторити" нинішні агресори - увійшли до Ужгорода. Якщо досі не розгорнули мапу - саме час. Подивіться, де Волгоград - а де Ужгород. Вражає, правда? А тепер перенесімося в часи "СВО". Де 1224 день війни - це 1 липня 2025 року. На початку того липня російські війська заходили в село Дачне, що на межі Дніпропетровщини і Донеччини.

Проведіть порівняння цих двох маршрутів, які можна назвати "анабазисами" - "від Сталінграда до Ужгорода" і "від Донецька до Дачного". Для цього можна скористатися Google Maps. Не поспішайте переходити до цього сервісу, я вже зробив це за вас. Відстані складають 1896 та 89 кілометрів відповідно (для пішоходів). Відчуваєте різницю? А як же її відчули…

І ось, у 1418 році. Тоді, під час "Великої Вітчизняної війни", збройні сили, що діяли під керівництвом Кремля, пройшли шлях від Москви до центру Берліна. Вони досягли мети та завоювали місто. Натомість, у рамках "спеціальної військової операції", війська просунулися від Донецька до Гуляйполя, але досі не можуть його взяти під контроль.

Усі ці розрахунки зроблені з однією простою метою. Показати найбільшу таємницю Росії. А полягає вона в тому, що, попри десятиліття "побєдобєсія", нинішня війна показала: нічого вони не можуть повторити. І ніколи не могли. І ніколи вже не зможуть. Саме тому в путінській АП так боялися, що ЗМІ раптом почнуть згадувати і порівнювати. Бо це порівняння - справжня ганьба нинішнього диктатора. Який так уперто намагався стати "новим Сталіним", що незчувся, як став справжнім посміховиськом - причому не абиде, а в тій самій війні, яку з такою радістю розв'язав і продовжує.